Indomito (1913)
| «Індоміто» | ||
|---|---|---|
| Indomito | ||
 | ||
| Ескадрений міноносець «Індоміто» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрений міноносець типу «Індоміто» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії
| |
| Закладено | 1910 рік | |
| Спущено на воду | 10 березня 1912 року | |
| Введено в експлуатацію | 1913 рік | |
| Виведений зі складу флоту | Зданий на злам у 1937 році | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 672 тонни (стандартна) 720 тонн (повна) | |
| Довжина | 73 м | |
| Ширина | 7,3 м | |
| Осадка | 2,7 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові турбіни 4 × парових котли | |
| Потужність | 16 000 к.с. | |
| Швидкість | 30 вузлів | |
| Автономність плавання | 1 440 миль на швидкості 13 вузлів | |
| Екіпаж | 69 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 102-мм гармата «102/40 Mod. 1914» 4 x 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 × 450-мм торпедних апаратів | |
«Індоміто» (італ. Indomito) — ескадрений міноносець типу «Індоміто» ВМС Італії часів Першої світової війни.
Історія створення[ред. | ред. код]
Ескадрений міноносець «Індоміто» був закладений у 1910 році на верфі «Cantiere Pattison» в Неаполі. Спущений на воду 10 березня 1912 року, наступного року вступив у стрій.
Історія служби[ред. | ред. код]
Перша світова війна[ред. | ред. код]
Після вступу Італії у Першу світову війну «Індомітоо» був включений до складу II ескадри есмінців, разом з однотипними «Іррек'єто», «Імпавід», «Імпетуозо», «Інсідіозо» та «Інтрепідоо».
9 червня «Індоміто» разом з есмінцями «Інтрепідо», «Ардіто», «Іррек'єто», «Інсідіозо», «Анімозо», «Імпетуозо», «Арденте», «Аудаче» і крейсер-скаут «Куарто» супроводжували крейсери «Джузеппе Гарібальді» і «Веттор Пізані», здійснюючи обстріли албанського узбережжя.
3 грудня «Індоміто» вийшов з Бриндізі і разом з есмінцями «Інтрепідо», «Іррек'єто», «Імпетуозо» та «Інсідіозо» супроводжував один з перших конвоїв, які доставили війська та спорядження в Албанію. Конвой складався з транспортів «Ре Умберто» та «Вальпараїсо» та перевозили 1800 вояків та 150 коней.
Поблизу албанського узбережжя «Ре Умберто» підірвався на міні, розламався навпіл та затонув. «Інтрепідо» взяв участь у рятувальній операції, врятувавши загалом 712 чоловік[1][2]
9 грудня есмінці «Індоміто» та «Еуро» супроводжували з Таранто у Вльору допоміжне судно «Стеропе»[3].
11 грудня 1916 року о 9 вечора «Індоміто» та «Арденте» вийшли з Вльори, супроводжуючи лінкор «Реджина Маргерита». Але незабаром після виходу з порту лінкор підірвався на двох мінах і за 7 хвилин затонув за 2 милі від порту. Вдалось врятувати лише 275 членів екіпажу, в той час як 674 людини загинули.
У грудні того ж року «Індоміто» пройшов ремонт на Арсеналі Венеції[1].
14-15 травня 1917 року «Індоміто» брав участь у битві в протоці Отранто.
16 липня того ж року есмінці «Індоміто», «Імпавідо», «Інсідіозо» та скаути «Карло Альберто Раккія» і «Аугусто Ріботі» брали участь у підтримці бомбардування Дурреса 18-ма літаками.
19 жовтня того ж року італійські есмінці «Індоміто», «Аквіла», «Спарвіеро», «Антоніо Мосто», «Джузеппе Міссорі», британські крейсери «Глостер» і «Ньюкасл», а також французькі есмінці «Командан Рів'єр», «Біссон» і «Командан Борі» вирушили з Бриндізі для переслідування групи австро-угорських кораблів (крейсер «Гельголанд», есмінці «Ліка», «Тріглав», «Татра», «Чепель», «Ор'єн», «Балатон»), які вирушили з Котору для атаки італійських конвоїв[1].
«Гельголанд» і «Ліка», не зустрівши конвоїв, вирушили до Бриндізі, щоб виманити італійські кораблі в зону дії своїх підводних човнів. Після тривалого переслідування італійські кораблі повернулись у свій порт[1].
Післявоєнна служба[ред. | ред. код]
Після закінчення війни «Індоміто» пройшов ремонт, під час якого було доповнене артилерійське озброєння.
У 1929 році корабель був перекласифікований у міноносець.
У 1937 році корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 83-119-122.
- ↑ Gallery INTREPIDO 2007 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ Gallery INTREPIDO 2007. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 листопада 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ескадрений міноносець «Індоміто» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 10 листопада 2020 у Wayback Machine.](італ.)
