Ескадрені міноносці типу «Алессандро Поеріо»
| Ескадрені міноносці типу «Алессандро Поеріо» | ||
|---|---|---|
| Classe Alessandro Poerio | ||
 | ||
| Ескадрений міноносець «Чезаре Россарол» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Лідер ескадрених міноносців | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія Іспанія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії•ВМС Іспанії
| |
| Замовлено | 3 | |
| Закладено | 3 | |
| Спущено на воду | 3 | |
| Виведений зі складу флоту | 2 | |
| Загибель | 1 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 028 тонн (стандартна) 1 216 тонн (повна) | |
| Довжина | 83,1 м | |
| Ширина | 8,0 м | |
| Осадка | 2,8 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові турбіни «Belluzzo» 3 × парові котли Ярроу | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 20 000 к.с. | |
| Швидкість | 31,5 вузлів | |
| Автономність плавання | 2 415 миль на швидкості 13 вузлів | |
| Екіпаж | 109 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 6 × 102/35-мм гармат | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 × 450-мм торпедні апарати 42 міни | |
Ескадрені міноносці типу «Алессандро Поеріо» (італ. Classe Alessandro Poerio) — серія лідерів ескадрених міноносців ВМС Італії початку XX століття.
Представники[ред. | ред. код]
| Корабель | Виготовлювач | Закладено | Спущено | У строю | Статус |
|---|---|---|---|---|---|
| «Алессандро Поеріо» «Alessandro Poerio» «Уеска» «Huesca» |
«Ansaldo», Генуя | 25 червня 1913 року | 4 серпня 1914 року | 25 травня 1915 року | Проданий Іспанії у 1938 році Зданий на злам у червні 1948 року |
| «Чезаре Россарол» «Cesare Rossarol» |
«Ansaldo», Генуя | 30 червня 1913 року | 15 серпня 1914 року | 6 серпня 1915 року | Підірвався на міні та затонув 16 листопада 1918 року |
| «Гульєльмо Пепе» «Guglielmo Pepe» «Теруель» «Teruel» |
«Ansaldo», Генуя | 2 липня 1913 року | 17 вересня 1914 року | 20 серпня 1915 року | Проданий Іспанії у 1938 році Зданий на злам у червні 1953 року |
Конструкція[ред. | ред. код]
Після невдачі з розробкою бронепалубних крейсерів типу «Ніно Біксіо» (які мали постійні проблеми із силовою установкою) ВМС Італії замовили фірмі «Ansaldo» серію кораблів, що були компромісом між бронепалубними крейсерами та есмінцями. Клас отримав назву «Алессандро Поеріо». За своїми характеристиками це були лідери ескадрених міноносців, у складі ВМС Італії вони класифікувались як «легкі розвідники» (італ. Esploratore Leggero).
Озброєння кораблів складалось з шести 102/35-мм гармат. Спочатку планувалось встановити 8 торпедних апаратів (4 x 2), але зрештою їх кількість зменшили до 4 (2 x 2). У 1918 році на кораблях 102/35-мм гамати замінили на новіші 102/45-мм. У 1916 році на «Гульєльмо Пепе» встановили дві 76-мм зенітні гармати, але у 1917 році їх демонтували. У 1917-1918 роках на всіх трьох кораблях встановили по дві 40-мм гармати Vickers QF 2.
У 1921 році кораблі перекласифікували в ескадрені міноносці. У 1938 році «Алессандро Поеріо» і «Гульєльмо Пепе» були продані Франкістській Іспанії, де прослужили до початку 1950-х років.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ескадрені міноносці типу «Алессандро Поеріо» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.](італ.)
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
- Эсминцы Второй мировой: первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. — Москва: Эксмо: Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)
