Жванецький Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жванецький Михайло Михайлович
На Першому Одеському міжнародному кінофестивалі, 2010
На Першому Одеському міжнародному кінофестивалі, 2010
Дата народження 6 березня 1934(1934-03-06) (81 рік)
Місце народження Одеса, Українська РСР, СРСР
Національність український єврей
Рід діяльності письменник
сатирик

Михайло Михайлович Жванецький (рос. Михаил Михайлович Жванецкий; *6 березня 1934(19340306), Одеса, Українська РСР, СРСР) — відомий український письменник-сатирик єврейського походження, популярний виконавець своїх творів. Виступи і твори Жванецкого вирізняють особливий «одеський гумор» і деяка алегорична подача матеріалу.

Життєпис[ред.ред. код]

Прізвище родини походить від назви старовиного села Жванець у Хмельницькій області.

Народився 6 березня 1934 в м. Одеса в родині лікарів Мане (Еммануїла) Мойсейовича і Раїси Яківни Жванецьких.

У 1956 закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за фахом «Інженер-механік підйомно-транспортного устаткування портів». У студентські роки брав участь в самодіяльності, де почав писати мініатюри і монологи, які часто сам і виконував.

Після закінчення інституту працював в Одеському морському торговому порту механіком, потім інженером з підйомно-транспортних механізмів на одеському заводі «Продмаш» (1956–1960).

У 1960 перейшов на роботу в Центральне проектно-конструкторське бюро.

Михайло Жванецький, нагородження дипломом Президента РФ

У 1963 під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори в репертуар театру, а в 1964 запросив в свій театр на посаду завідувача літературною частиною. Твори Михайла Жванецького читав на ленінградській сцені Сергій Юрський, але справжню популярність авторові сатиричних монологів забезпечив Аркадій Райкін, з вуст якого репліки Жванецького йшли в народ.

Разом із Жванецьким Райкін поставив у 1969 програму «Світлофор», в якій вперше прозвучали легендарні мініатюри «Авас», «Дефіцит», «Століття техніки».

В період роботи в театрі Аркадія Райкіна (1964–1969) Михайло Жванецький працював з Романом Карцевим і Віктором Ільченком, для яких написав більше 300 мініатюр і монологів. Знайшовши свій індивідуальний стиль, Михайло Жванецький полишив театр Аркадія Райкіна і став працювати самостійно (іншими словами, Райкін вигнав його з театру за самостійні концерти).

У 1970 Михайло Жванецький і його одеські товариші Роман Карцев і Віктор Ільченко, які також працювали в театрі Райкіна, повернулися до Одеси і створили при філармонії Театр мініатюр. Автором спектаклів театру «Як пройти на Дерибасівську», «Зустрілися і розбіглися», «Щиро Ваш» був Михайло Жванецький.

У 1972 запросили в Московський театр мініатюр (згодом «Ермітаж») на посаду помічника головного режисера. У ці роки він вже здобув всесоюзну популярність.

У 1972-1974 був режисером-постановником Державного концертно-гастрольного об'єднання «Росконцерт».

У 19811983 працював літературним співробітником у видавництві «Молода гвардія».

У 1988 створює Московський театр мініатюр, беззмінним художнім керівником якого є дотепер. У театрі за його творами були створені спектаклі «Пташиний політ» (1988), «Вибране» (1988), «Політичне кабаре» (1989), «Моя Одеса» (1994), «Старезний шибеник» (1999) та інші.

Євромайдан[ред.ред. код]

Підтримав Євромайдан.[1][Джерело?]

2 березня 2014 сторінка EuroMaydan у мережі «Фейсбук» приписала Жванецькому такі слова: «Мені здається, що росіяни шалено заздрять українцям. Тому що змогли, дозволили собі повалити нахабних, хамовитих злодіїв. Це не виключає того, що можуть прийти нові. Але вони точно будуть знати, що існує сила протидії, здатна дати їм відсіч. А закомплексована російська більшість виправдовує свою бездіяльність, свою ненависть і своє безсилля „бажанням стабільності“, тим що „вони всі там бендерівці й фашисти“ і т. д. А насправді — це просто заздрість, що українці змогли, дозволили собі, не промовчали… А під кінець — та ви всі жебраками там всі будете в цьому Євросоюзі!.. А в Митному союзі всі, бл…, просто неймовірні багатії!»[2]. Однак джерела цитати не було подано.

Через два дні Жванецький заперечив, що говорив щось про політичну ситуацію: «І я вже Україну повідомив, що це — не мої слова. Як це я можу таке сказати? […] І це відбувається вже не вперше. Інколи текст починається з моїх фраз, а потім ідуть чужі. […] Ну що ми можемо зробити з цим морем слів? Хтось просто хоче нашкодити, чиста провокація. Я такого не писав ніколи! І взагалі — в Інтернет не пишу! Все!»[3]

13 червня 2014 свій концерт у Києві почав словами: «Ось я й приїхав до такої рідної ворожої країни… Але не треба боятися — я давно відімкнув радіо і телебачення, тому добрий і веселий…»[4][5].

Бібліографія[ред.ред. код]

Є автором книг: «Зустрічі на вулицях» (1982), «Рік за два» (1987), «Коли потрібні герої» (1992), «Моя Одеса» (1993). У 2001, до 65-річчя письменника у видавництві «Время» вийшло чотиритомне «Зібрання творів» Михайла Жванецького, а в 2006 в тому ж видавництві випущений 5-й том «Зібрання творів» під назвою «XXI вік».

Нагороди[ред.ред. код]

Член Союзу письменників СРСР/Росії (з 1978), Російського Пен-центру, президент Всесвітнього клубу одеситів.

Почесний громадянин міста Одеси (1994).

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений, є син Дмитро.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.