Жозеф Кайо
| Жозеф Кайо | |
|---|---|
| фр. Joseph Caillaux | |
_-_(photographie_de_presse)_-_(Agence_Rol).jpg) | |
| Народився |
30 березня 1863[1][2][…] Ле-Ман[3] |
| Помер |
21 листопада 1944[1][2][…] (81 рік) Маме[3] |
| Поховання | Grave of Caillauxd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Кондорсе |
| Знання мов | французька[2] |
| Посада | член генеральної радиd, голова Ради міністрів Франціїd, сенатор Третьої Французької Республікиd[5], депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції і член генеральної радиd |
| Партія | Democratic Republican Allianced і Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістівd |
| Батько | Eugène Caillauxd |
| Брати, сестри | Paul Caillauxd |
| У шлюбі з | Henriette Caillauxd |
Жозеф Марі Огюст Кайо (фр. Joseph-Marie-Auguste Caillaux, 30 березня 1863, Ле-Ман — 21 або 22 листопада 1944, Мамер, департамент Сарта, Землі Луари) — французький політичний і державний діяч III республіки. Дотримувався радикальних поглядів, будучи одним з їхніх лідерів у парламенті, в якому був депутатом з 1898 по 1919 роки, а з 1925 до своєї смерті — сенатором від округу Сарта. Кілька разів займав пост міністра фінансів: (червень 1899 — червень 1902; жовтень 1906 — липень 1909; березень — червень 1911; грудень 1913 — березень 1914; квітень — жовтень 1925; червень-липень 1926; червень 1935).
Вершиною кар'єри Кайо був період з червня 1911 по січень 1912 року, коли він обіймав посади прем'єр-міністра і міністра внутрішніх справ. Виступав за введення прогресивного прибуткового податку. В області зовнішньої політики орієнтувався на зближення з Німеччиною, під час Агадірскої кризи 1911 року домагався укладення компромісної франко-німецької угоди. У роки Першої світової війни Кайо був прихильником пошуків шляхів примирення з Німеччиною за що в грудні 1917 року на вимогу прем'єр-міністра Жоржа Клемансо був позбавлений депутатської недоторканності і в січні 1918 заарештований.
Переживши два процеси за звинуваченнями в шпигунстві й державній зраді, побувавши у в'язниці й під домашнім арештом, Кайо в 1920 році був засуджений на три роки «за листування з ворогом» з позбавленням громадянських прав. Вимушений покинути Париж, він повернувся тільки після перемоги союзу лівих на виборах 1924 року. Уряд Ерріо провів голосування в палати депутатів та 1 січня 1925 року Кайо був помилуваний і відразу ж відновив свою політичну діяльність. Того ж року він був обраний сенатором, а в 1932 році — головою фінансової комісії сенату і займав ці посади до падіння Франції в 1940 році. Залишок своїх днів, що випав на час фашистської окупації, Жозеф Кайо провів у селі Мамер департаменту Сарта, що в регіоні Країна Луари, де помер 21 (за іншими даними, 22) листопада 1944 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в http://www.senat.fr/senateur-3eme-republique/caillaux_joseph1254r3.html
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Кайо Жозеф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ senat.fr
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
