Ален Жюппе
| Ален Жюппе Alain Juppé |
|
|---|---|
 |
|
|
Міністр закордонних і Європейських справ
|
|
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 27 лютого 2011 |
| Президент | Ніколя Саркозі |
| Прем'єр-міністр | Франсуа Фійон |
| Попередник | Мішель Алліо-Марі |
|
Прем'єр-міністр Франції
|
|
| Час на посаді: | |
| 18 травня 1995 — 3 червня 1997 | |
| Президент | Жак Ширак |
| Попередник | Едуард Баладюр |
| Наступник | Ліонель Жоспен |
|
|
|
| Народився | 15 серпня 1945 (67 років) Мон-де-Марсан,  Франція |
| Громадянство | Франція |
| Політична партія | Союз за Народний Рух |
| Релігія | Римокатолик |
Ален Жюппе (фр. Alain Juppé) (1945), французький державний та громадсько-політичний діяч. Дипломат.
Зміст |
Біографія[ред.]
Народився у 1945 році.
З 1976 — спічрайтер Жака Ширака.
З 1993 по 1995 — міністр закордонних справ Франції в кабінеті Едуара Балладюра.
З 1995 по 1997 — прем'єр-міністр Франції за президенства Жака Ширака
З 1995 по 2004 — одночасно мер Бордо.
З 2002 по 2004 — перший голова Спілки за президентську більшість Франції.
У 2004 — звинувачений в перевитратах державних коштів, незаконному фінансуванні партії «Об'єднання в підтримку республіки» за рахунок коштів Парижу. Засуджений до умовного увязнення на 1,5 років та обмеженню в громадянських правах на 5 років та забороні балотуватися у виборні органи влади на 10 років. Після аппеляції деякі терміни були скорочені.
У 2005 — займався викладацькою діяльністю, читав лекції в одному із інститутів Монреалю (Канада).
У 2006 — очолив народний рух і демократів-центристів на позачергових виборах до міських зборів Бордо і переміг набравши 56% голосів виборців, очолив мерію Бордо.
У 2007 — Державний міністр і міністр охорони навколишнього середовища в кабінеті Франсуа Фійона, але після поразки на парламентських виборах оголосив про свою відставку.
З 14.11.2010 — Державний міністр, міністр оборони і у справах ветеранів Франції кабінеті Франсуа Фійона.
З 27.02.2011 — міністр закордонних справ Франції.
Уряди очолювані Ален Жюппе[ред.]
Перший склад Уряду: 18.05.1995 — 07.11.1995[ред.]
- Ален Жюппе — Прем'єр-міністр Франції;
- Ерве де Шаретт — міністр закордонних справ Франції;
- Шарль Мійон — міністр оборони Франції;
- Жан-Луї Дебре — міністр внутрішніх справ Франції;
- Ален Мадлен — міністр економіки і фінансів Франції;
- Жак Тубон — міністр юстиції Франції;
- Ів Галлан — міністр промисловості Франції;
- Франсуа Байру — міністр національної освіти, професійного навчання, вищої освіти та досліджень;
- Жак Барро — міністр праці, соціального діалогу і участі;
- П'єр Пасквіні — міністр у справах ветеранів і жертв війни;
- Філіпп Дуст-Блазі — міністр культури Франції;
- Філіпп Вассер — міністр сільського господарства, рибальства і продовольства;
- Корінн Лепаж — міністр охорони навколишнього середовища Франції;
- Жан-Жак де Перетті — міністр заморських территорій Франції;
- Бернар Понс — міністр транспорту, регіонального планування і спорядження;
- Роже Романі — міністр у зв'язках із парламентом Франції;
- Елізабет Юбер — міністр охорони здоровя і страхування по хворобі;
- П'єр-Андре Періссоль — міністр житлового будівництва;
- Франсуа де Пенафьє — міністр туризма Франції;
- Франсуа Фійон — міністр інформаційних технологій і пошт;
- Жан Пуеш — міністр державної служби Франції;
- Жан-П'єр Раффарен — міністр малого і середнього бізнесу, торгівлі і промисловості ремесел;
- Клод Гогуєн — міністр державних реформ, децентралізації і громадянства;
- Колетт Кодаччіоні — міністр солідарності між поколіннями;
- Ерік Рауль — міністр інтеграції і боротьби проти дискримінації;
- Жан Артуа — міністр планування Франції, згодом і міністр економіки і фінансів Франції.
Другий склад Уряду: 07.11.1995 — 04.06.1997[ред.]
- Ален Жюппе — Прем'єр-міністр Франції;
- Ерве де Шаретт — міністр закордонних справ Франції;
- Шарль Мійон — міністр оборони Франції;
- Жан-Луї Дебре — міністр внутрішніх справ Франції;
- Жан Артуа — міністр економіки і фінансів Франції;
- Жак Тубон — міністр юстиції Франції;
- Франк Боротра — міністр промисловості, пошт і телекомунікацій;
- Франсуа Байру — міністр національної освіти, професійного навчання, вищої освіти та досліджень;
- Жак Барро — міністр праці і соціальних справ;
- Філіпп Дуст-Блазі — міністр культури Франції;
- Філіпп Вассер — міністр сільського господарства, рибальства і продовольства;
- Гі Друт — міністр у справах молоді і спорту Франції;
- Корінн Лепаж — міністр охорони навколишнього середовища Франції;
- Бернар Понс — міністр транспорту, житлового будівництва, туризму і спорядження;
- Роже Романі — міністр у зв'язках із парламентом Франції;
- Домінк Пербен — міністр цивільної служби, державних реформ і децентралізації;
- Жан-Клод Годен — міністр у справах міст і регіонального планування;
- Жан-П'єр Раффарен — міністр малого і середнього бізнесу, торгівлі і промисловості ремесел.
Нагороди[ред.]
- Великий хрест Національного ордену Заслуг
- Гранд-офіцер ордену Почесного Легіону
- Офіцер Національного ордену Квебека
