Слюсаренко Захар Карпович

Захар Карпович Слюсаренко
Народження	16 вересня 1907(1907-09-16) Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	6 квітня 1987(1987-04-06) (79 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія→ СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	танкові війська
Освіта	Орлівське бронетанкове училище (1934)
Роки служби	1932—1965
Партія	ВКП(б)
Звання	Генерал-лейтенант
Війни / битви	Друга світова війна Радянське вторгнення до Польщі Німецько-радянська війна
Нагороди
Слюсаренко Захар Карпович у Вікісховищі

Захар Карпович Слюсаренко (нар. 16 вересня 1907(19070916), Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія — 6 квітня 1987, Київ, Українська РСР, СРСР) —радянський військовик, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант бронетанкових військ Збройних Сил СРСР.

Біографія

Народився 16 вересня 1907 року у місті Змієві (нині Харківської області України) в українській селянській родині.

Член ВКП(б) з 1929 року. Закінчив Вищу школу профруху і працював на скляному заводі.

У Червоній Армії з 1932 року.

У 1934 році закінчив Орловську бронетанкову школу.

Учасник радянського вторгнення до Польщі у вересні 1939 року.

На фронтах німецько-радянської війни з серпня 1941 року. До 1942 року командував танковим батальйоном на Південно-Західному і Брянському фронтах, а потім, до лютого 1944 року — 168-ю танковою бригадою на Сталінградському і окремим танковим полком на Ленінградському фронтах.

З лютого 1944 року З. К. Слюсаренко — командир 56-ї гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Гвардії полковник Слюсаренко вміло керував бригадою при форсуванні на початку серпня 1944 року річки Вісли, в боях за захоплення і розширення плацдарму на лівому її березі на південь від міста Сандомир.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року, за мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Слюсаренко Захару Карповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4650).

За успішні дії бригади в боях за Берлін, особисту мужність і самовідданість Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року гвардії полковник Слюсаренко Захар Карпович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

У 1949 році З. К. Слюсаренко закінчив Курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ, у 1957 році — Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова (Військової академії Генштабу). У 1960—1965 роках — заступник командувача Північною групою військ. У 1963 році йому присвоєно військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».

З 1965 року вийшов у запас. Жив у Києві. Помер 6 квітня 1987 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Могила Захара Слюсаренка

Твори

• Последний выстрел. М., 1974;
• Сыновний долг. Киев, 1981.

Нагороди

Пам'ятник Слюсаренку у Змієві

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступенів, Червоної Зірки, медалями, іноземними орденами.

За вагомі досягнення у пошуковій та краєзнавчій роботі Постановою Ради Міністрів УРСР №133 від 13 травня 1988 року Зміївській (Готвальдівська у 1976–1991 роках) середній загальноосвітній школі №1 було надано ім'я двічі Героя Радянського Союзу Захара Карповича Слюсаренка .

Бронзовий бюст встановлений на батьківщині — в місті Змієві.

Вшанування пам'яті

У місті Зміїв є вулиця та провулок Слюсаренка.

У місті Мерефа є вулиця Генерала Слюсаренка.

Джерела та література

• Першина Т. С. Слюсаренко Захар Карпович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 666. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література

• Героїчні сторінки історії. Книга пам’яті Зміївщини. Вид. 3-є, доп. / Упор. і ред. І. Я. Кулініч. Зміїв, 2010. С. 50–51.
• Дважды Герои Советского Союза. М.: Воениздат, 1973.
• Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975
• Подвиги во имя Отчизны. 2-е изд., Харьков: Прапор, 1985.
• Полях Є. В. Зміївська біографічна енциклопедія / Авт.-укл. Є. В. Полях; наук. ред. Ю. О. Коловрат-Бутенко; Зміївське наукове краєзнавче товариство. Х.: Мачулін, 2020. Т. І. С. 556–561.