Зміїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Змі́їв
Герб Змиева (1803).png
Герб Змієва
Вид на Зміїв із залізничної станції
Вид на Зміїв із залізничної станції
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Зміївський район
Рада Зміївська міська рада
Код КОАТУУ 6321710100
Засноване 1604
Статус міста з 1797 року
Населення 15 305 (01.01.2011)[1]
Густота населення 304,400 осіб/км²
Поштові індекси 63409
Координати 49°41′16″ пн. ш. 36°20′03″ сх. д. / 49.68778° пн. ш. 36.33417° сх. д. / 49.68778; 36.33417Координати: 49°41′16″ пн. ш. 36°20′03″ сх. д. / 49.68778° пн. ш. 36.33417° сх. д. / 49.68778; 36.33417
Водойма р. Сіверський Дінець
Відстань
Найближча залізнична станція Зміїв
До обл./респ. центру
 - залізницею 42 км
 - автошляхами 40 км
Міська влада
Адреса 63404, Харківська обл.,Зміївський р-н, м.Зміїв, вул.Леніна,16, тел.3-12-39, ф.3-45-23, miskrada@zm.kh.ua
Міський голова Кучков Петро Володимирович
Перший раз слободу Зміїв (заснована 1604 року) було затверджено містом у 1797 році місто Зміїв перейменовано на місто Готвальд у 1976 році, з 02.08.1990 року місто Готвальд перейменовано на місто Зміїв.

Змі́їв — місто районного значення в Харківській області, адміністративний центр Зміївського району. Розташований на річці Сіверський Донець. Населення на 2001 рік становило 17 063. Великий залізничний вузол, через місто проходить автомобільна дорога Т 2105. Відстань від Змієва до Харкова — 40 км.

У 19761990 місто носило назву Готвальд на честь чехословацького комуніста і політика Клемента Готвальда.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Місто Зміїв знаходиться на правому березі річки Сіверський Донець в місці впадання в неї річки Мжа, яка ділить місто на дві частини. На протилежному березі річки Сіверський Донець розташовані села Задонецьке і Камплиця. До міста примикають населені пункти Зідьки, Бутівка, Вирішальний, Левківка, Чемужівка. Великий залізничний вузол, станція Зміїв, через місто проходить автомобільна дорога Т 2105.

Відстань від Змієва до Харкова - 40 км.

Походження назви[ред.ред. код]

Існує мінімум п'ять топонімічних версій походження назви «Змієв»:[2]

  1. У густих лісах та непрохідних болотах, що оточували місто, мешкав крилатий багатоголовий Змій, відомий за переказами, як Змій Горинич;
  2. Річка, що впадає у Мож, була звивистою та нагадувала змію, що також могло дати назву городищу;
  3. Величезна кількість плазунів, що водилися на цій болотистій території з густими лісами, давало привід для назви місцевості «Змієві»;
  4. Неподалік від нинішнього Змієва розташовувалася столиця половців — Шарукань, яку називали «містом Змія».
  5. Визнана більшістю істориків версія — назва походить від так званих «Змієвих валів» — залишків стародавніх оборонних будівель, створених до Київської Русі і призначених, за припущеннями, для захисту від набігів степовиків. Загальна протяжність різних систем валів від Карпат до Дону — кілька тисяч кілометрів. У районі Змієва по деяких валах прокладені транспортні магістралі.

Символіка[ред.ред. код]

Докладніше у статті Герб Змієва

Нинішній герб Змієва має більш ніж 220-річну історію. Герб міста другої половини XVIII століття, 1803 року та сучасний — є гласним: на ньому зображено змія із золотою короною на голові.

21 вересня 1781 року герб міста не було офіційно затверджено Сенатом Російської імперії та Катериною Другою в один день з усіма гербами повітових міст і губернського центру Харківського та Воронезького намісництв, бо Зміїв не був тоді повітовим містом.

Герб «старий», тобто історичний, і складений задовго до затвердження. Відмінною особливістю «старих» гербів було єдине поле щита — з гербом самого міста (без герба намісництва/губернського центру у верхній частині). Офіційно його затверджено 21 вересня 1803 року особисто імператором Олександром Першим.

У червоному полі герба зображений «золотий змій, що звивається вгору, а на голову одягнена корона», що показує гласно саме ім'я міста, а також достаток змій в околицях.

1863 року Б. Кене склав проект герба Змієва: На червленому щиті золотий змій, що звивається у стовп; у вільній частині щита герб Харківської губернії; щит увінчаний срібною баштовою короною та оточений золотими колосками, з'єднаними Олександрівською стрічкою .

На гербі міста XVIII століття художник зобразив змія, що повзе, на відміну від герба початку XIX століття, де зображено змія, що стоїть. Сучасний герб затверджено міською радою у 1990-х. На ньому, як і на гербі початку 19 століття зображено змія, що стоїть.

Герб Зміїва до 1803 року.gif Хар губ Змиев 1803 из Винклера.jpg Zmiev1.gif Герб Змиева (1803).png
Герб Змієва до 1803 року
Герб міста з офіційним описом 1803 року
Герб Змієва 1863 року.
Проект Б.Кене
Сучасний герб

Географія[ред.ред. код]

Місто Зміїв знаходиться на правому березі річки Сіверський Донець у місці впадання у неї річки Мжа, яка ділить місто на дві частини. На протилежному березі річки Сіверський Донець розташовані села Задонецьке та Кампліца. До міста примикають населені пункти Зідьки, Бутівка, Вирішальне, Левківка, Чемужівка.

Великий залізничний вузол, станція Зміїв, через місто проходить автомобільна дорога Т 2105. Відстань від Змієва до Харкова — 40 км.

Історія[ред.ред. код]

До заснування[ред.ред. код]

За давньою легендою у цій місцевості жив Змій, дракон чи динозавр за сучасною термінологією. Найдавнє поселення датується I тис до Р. Х.

Тут були скити, сармати, готи, гуни, алани, авари, половці, печеніги, татари, і слов'яни.

Ігор Святославич, Новгород-Сіверський князь, вів війни з половцями, заснував у 11801185 роках на Діньці в усті річки Мож (або Мжи) Змієво городище.

Заснування[ред.ред. код]

На початку 17 століття навколишні землі були пограниччям Московії. Тому на землях Харківщини виникають російські застави та укріплення. Одним з ним стало і Зміївське укріплення. Вже у «Книзі Великому Кресленню» (1627 року) написало

« … а ниже Мжа на Дінцю, з Кримської сторони, Змієво городище, а Змієв курган тож от Мжа версти з 2-і  »

.

Нова хвиля заселення земель Дикого поля, і зокрема, земель Слобожанщини, припадає на 1630-50-і роки, коли тисячі українців після невдалих повстань проти польської влади були змушені тікати від розправи.

1640 рік — офіційна дата заснування міста. Але того ж року татари захопили місто, яке відбили козаки Кондратія Сулими.

У 1650-ті роки — південніше Змієва з'явився Зміївський Миколаївський козачий монастир, що був замком старих, поранених й інших козаків; вважається що монастир був скарбницею; він мав 6000 десятин землі і чисельні споруди (перелік у документах займає декілька сторінок).

1656 року у місто призначений московським царем воєвода — Яков Хитрово.

Наприкінець XVII століття Зміїв вже був достатньо великим поселенням, який оточували посади — Замостя, Зьєдьки (сучас. Зідьки), Піски. І якщо деякий час він входив до складу Чугуївського повіту, то з 1657 р. сам став повітовим містом — центром Зміївського повіту. Джерела згадують також про озброєння місцевої фортеці: у 1668 р. вона мала 7 великих чавунних гармат, 290 ядер і багато пороху, при цьому її оточували 2 вали і створювалася система підземних ходів.

1668 року під Змієвом розбита турецько-татарська орда.

Перебування слобожанських поселень під владою російського царя і сильний гніт з боку церкви та козацької старшини не кращим чином відбивалися на настроях волелюбних поселенців. Так, 1668 року у ряді міст і містечок Слобожанщини спалахнуло повстання, яке очолив Іван Сірко. У декількох сутичках повсталі були розбиті, багато бігли на Правобережжі. Через 2 роки, 1670 року, деякі міста Слобожанщини підтримали повсталих під керівництвом Степана Разіна, зокрема, тут діяли загони запорізьких та донських козаків, якими командував сподвижник Разіна — Олексій Хромой. А Зміїв став центром повстання на тутешніх землях. Після того, як царським військам вдалася придушити бунт, на місцевих дорогах були повішені кілька десятків людей.

1691 року татари зруйнували місто.

XVIII-початок XX[ред.ред. код]

З 1736 року набіги татар припинилися за свідченням харьківського полковника Квітки.

Майнові статки населення на 1765 рік можна характеризувати за допомогою відомості Зміївського військового правління про майновий стан жителів Змієва:

  • Майнових — 85 осіб (5,2%);
  • Середніх — 335 (20,5%);
  • Мізерних — 1030 (63%);
  • Бідних — 184 (11,3%).

1788 року монастир було зруйновано за наказом Катерини ІІ.

За даними на 1864 рік у Змієві, мешкало 3524 особи (1887 чоловічої статі та 1637 — жіночої), налічувалось 704 дворових господарства, існували 2 православні церкви, повітове училище, лікарня, поштова станція, 3 кожумяцьких, салотопенний та маслобійний заводи, відбувалось 4 щорічних ярмарки та базари 2 на тиждень[3].

У результаті погіршення умов життя кількість населення Змієва вперше за останні 100–120 років стало зменшуватися: 1861 — 4105 чол., 1863 р. — 3771, 1864 р. — 3524. Багато йшли на заробітки, переїжджали в сусідній Харків, який став великим промисловим центром.

Після земельної реформи інтенсивно розвиваються промисли і ремесла: борошномельний, винокурний, шкіряний та т. д. У 1865 р. у місті проживало 159 ремісників, деякі з яких мали найманих робітників і учнів. Зміївчани мали можливість купити товари у 15 магазинах, а також на 4 щорічних ярмарках.

Розвивається місцева промисловість: у 1892 р. була відкрита паперова фабрика, а через 7 років діяло вже 6 підприємств. Обгортковий папір на фабриці в той час виготовляли з соломи, яку доставляли місцеві селяни за досить символічну плату. Використовувані технології на всіх підприємствах були застарілими і примітивними, майже всі операції виконувалися вручну, робочий день тривав до 12 годин.

На початку XX століття у 4 зміївських навчальних закладах (одним з яких було ремісниче училище) навчалося близько 500 дітей, причому відсоток учнів дітей нижчих верств суспільства не перевищував 7%. При цьому у 1909 р. все населення міста і навколишніх сіл обслуговувалося всього 2 лікарями та 5 фельдшерами.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6543 осіб[4]. У роки Першої світової війни відбувалося збіднення і розорення селян, пов'язані з масовими мобілізаціями і браком робочої сили.

Визвольні змагання[ред.ред. код]

Новини про падіння самодержавства через близькість Харкова дійшли Зміїва дуже швидко, у повіті почалася боротьба за владу між прихильниками різних політичних течій. Восени 1917 року більшовики фактично встановили свій режим. Але вже у листопаді-грудні 1917 року влада перейшла до рук Центральної Ради, але довго тут вони не змогли протриматися.

20 січня 1918 було проголошено встановлення радянської влади у повіті. Однак з квітня по грудень цього року ця місцевість була підконтрольна військовій адміністрації німецького командування і гетьмана П. Скоропадського. Після реставрації комуністичної влади почалася боротьба з інакомисленням і паралельно вживалися заходи щодо зміцнення свого впливу, включаючи такі суперечливі методи, як продрозкладка і масова мобілізація до Червоної Армії.

20 червня 1919 у черговий раз відбулася зміна правлячого режиму — Зміїв захопили війська Денікіна. Наприкінці року комуністи остаточно встановили свій режим на Зміївщині.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

У березні 1923 року було створено Зміївський район. У цей період динамічно розвивається економіка регіону: будуються нові підприємства, запускається невелика електростанція (1926 р. кількість електроламп на місто становило приблизно 260 штук). У цей період 42% населення були зайняті у сільському господарстві, і лише 14% — у промисловості.

1928 року Зміїв став селищем міського типу.

У 30-ті роки Зміївщину, як і весь Радянський Союз, охоплює індустріалізація і колективізація. У ці роки величезні успіхи були зроблені в галузі освіти та медицини. Наприккінці 30-х років у Змієві працювала 10-річна, 2 семирічні і початкова школа, загальне число учнів досягало 2 тисяч осіб. Працював Будинок культури, 2 клуби, міська бібліотека. Для боротьби з хворобами і загального оздоровлення населення теж зробили чимало: працювала Зміївська лікарня, поліклініка, пологовий будинок, аптеки, тубдиспансер, санстанція.

Голодомор та репресії[ред.ред. код]

Радянсько-німецька війна[ред.ред. код]

Сотні місцевих жителів пішли на фронт. 22 жовтня німецькі війська увійшли до Зміїва. У цей час були сформовані 2 партизанських загони — під командуванням Я. А. Брехунця (близько 70 осіб) та І. С. Любченка (більше 80 осіб). Партизани користувалися підтримкою місцевих жителів, проводити масштабні операції: масове розповсюдження листівок, зрив військових поставок німецької армії, а також ліквідація поліцаїв, патрулів тощо Ці загони були розгромлені карателями 1942 року.

1943 року розгорнулися бої за Харків і Слобожанщину. Лише через півроку Зміїв звільнили остаточно — 18 серпня 1943 року. Прізвища сотень воїнів, загиблих а цих боях, вписані на пам'ятні стели, розташовані у центральному парку, поруч з вічним вогнем.

На фронтах загинули близько 1000 жителів міста, понад 1900 — нагороджені орденами і медалями. Загинули приблизно 1170 мирних жителів.

Післявоєнний період[ред.ред. код]

м. Зміїв. Центр міста. пл. Радянська та вул. Гагаріна

22 грудня 1948 Зміїв було віднесено до категорії міст. До цього часу були побудовані нові житлові будинки, вперше багато вулиць були заасфальтовані, облаштовувалися площі, місця відпочинку.

1960 року було выдкрито одну з найбільших у країні на той час Зміївську ГРЕС.

У 60-ті роки Зміїв забудовується масивами 2-3-поверхових житлових будинків, відкриваються готель, універмаг, будинок побуту (у центрі міста, на Радянській площі). Місто і район поступово газифіковане за рахунок відкритого Шебелинського родовища природного газу, розташованого у сусідньому районі — Балаклійському.

За період «застою» відбулось розширення населеного пункту за рахунок багатоповерхових житлових мікрорайонів.

9 травня 1972 було відкрито обеліск загиблим під час війни воїнам-визволителям. На території західного мікрорайону м. Змієва був споруджений обеліск землякам-афганцям, які не повернулися.

Однією з помітних подій на початку 80-років стало відкриття на вулиці Широнінців нової будівлі школи № 1. Наприкінці 80-х років починається робота по створенню районного історико-краєзнавчого музею. Музей був відкритий 11 лютого 1991.

Сучасність[ред.ред. код]

Підприємства[ред.ред. код]

  • 1893 — Зміївська паперова фабрика (зараз — ТОВ «Кронекс-Україна»);
  • 1922 — створена перша сільгоспартіль «Вільний орач»;
  • 1923 — Зміївський машинобудівний завод;
  • 1943 — почав роботу Зміївський молокозавод (зараз — ТОВ «С-Транс»);
  • 1961 — включення Зміївської ГРЕС до числа діючих підприємств раднаргоспу з передачею її до складу Керування «Харківобленерго»;
  • 1972 — Електромонтажний завод, що випускає продукцію для потреб електроенергетики;
  • 1975 — створення Зміївського експериментально-механічного заводу;
  • 1991 — ЗАТ «Завод ЕЛОКС» (зараз — ПрАТ «​​ЗАВОД ЕЛОКС») виробництво продукції для АЕС, тощо.;
  • 1991 — заснування підприємства «Маяк», що випускає опалювальні котли;
  • 1997 — початок роботи виробничо-торгового підприємства «Овен», що займається виробництвом копченостей та ковбасних виробів.

Транспорт[ред.ред. код]

Місто розташоване на залізничній лінії Харків — Кавказ та автошляху обласного значення Харків — Зміїв — Балаклея.

Освіта[ред.ред. код]

Дитяча музична школа

За даними 1995 року у місті функціонувало 6 дитячих садків: «Барвінок», «Берізка», «Зірочка», «Ялинка», «Ромашка» та «Сонечко».

Серед закладів середньої та позашкільної освіти працюють:

  • Зміївській ліцей № 1;
  • Зміївська школа № 2;
  • спортивна школа
  • музична школа
  • автошкола
  • школа-інтернат.

Преса[ред.ред. код]

  • Газета «Аргумент тижня» (рекламно-інформаційна газета Зміївського району) (укр. «Аргумент тижня»);
  • Газета «Зміївський кур'єр» (укр. «Зміївський кур'єр»);
  • Газета «Зміївські вести» (укр. «Вісті Зміївщіні»);
  • Газета «Енергетик» (укр. «Енергетик»);
  • Газета « ЗОВ» — Зміївської громадський вісник;
  • Телерадіокомпанія «Зміїв — Т» (укр. «Зміїв — ТБ»);
  • Телерадіокомпанія «Зміїв — Медіа» (укр. «Зміїв — Медіа»).
  • Зміївське районне радіомовлення.

Релігія[ред.ред. код]

Храм у центрі Змієва
  • Свято-Миколаївська церква м. Зміїв УПЦ;
  • Свято-Троїцька церква УПЦ;
  • Свято-Трифонівська церква УПЦ;
  • Адвентисти сьомого дня;
  • Церква «Життя в благодаті» Християн Віри Євангелістської;
  • Євангелістські християни-баптисти м. Зміїв;
  • Свідки Єгови м. Зміїв;
  • «Життя у слові» Християн Віри Євангелістської;

Персоналії[ред.ред. код]

У Змієві народидися:

Пам'ятники[ред.ред. код]

Зміїв - Меморіал воїнам-односельцям, що загинули у роки Другої світової війни - 5.JPG Зміїв - Меморіал червоноармійцям вбитим 1918-1921, 1924 роках - 1.JPG Зміїв - Пам'ятна табличка Пушкарьову ОлександруСимоновичу на Змієвському районному суді.JPG Зміїв - Пам'ятник землякам - героям Радянського Союзу.JPG
Меморіал воїнам-односельцям,
що загинули у роки
Другої світової війни
Меморіал червоноармійцям,
вбитим у 1918–1921, 1924 роках
Пам'ятна дошка О. С. Пушкарьову
Пам'ятник землякам —
героям Радянського Союзу
Зміїв, державний прапор України 1.JPG Зміїв - Пам'ятний знак Чорнобилю 1.JPG Зміїв - 10.JPG Зміїв - Пам'ятник Слюсаренку В. К. 2.JPG
Державний прапор України
на честь 20-ї річниці незалежності
Пам'ятний знак
Чорнобилю
Пам'ятник Леніну
Пам'ятник двічі Герою Радянського Союзу
З. К. Слюсаренку

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Коловрат Ю. А. Змиево городище: Краткий краеведческий очерк. — Змиёв: Змиевской лицей, 2009. — 64 с.
  3. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 13)
  4. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.


Посилання[ред.ред. код]


{{{alt}}} Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.