Здобуття Мітави (1658)
| Здобуття Мітави | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Північна війна (1655—1660) | |||||||
 Мітавські укріплення (1703) | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Швеція
|
 Курляндія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
 |
 | ||||||
Здобуття́ Міта́ви — операція шведської армії в ніч з 29 на 30 вересня 1658 року[1] по захопленню Мітави, столиці Курляндського герцогства. Одна з подій Північної війни. Проведена силами генерала Роберта Дугласа. Шведи порушили курляндський нейтралітет, ввели в оману курляндського герцога Якова Кеттлера й хитрістю захопили місто. Спантеличений мітавський гарнізон практично не чинив опору. Нападники розграбували герцогство, а самого Якова із родиною ув'язнили. Внаслідок збитків, завданих нападниками, почався політично-економічний занепад герцогства.
Передісторія[ред. | ред. код]
Перед початком Північної війни герцогство Курляндії і Семигалії було однією із найбагатших держав Балтійського регіону. Ним керував герцог Яків Кеттлер, геній комерції. Він розбудував курляндський флот, розвинув торгівлю із Англією, Голландією, німецькими містами і Венецією, та ще й спромігся заснувати курляндські колонії в Америці й Африці.
1655 року Швеція оголосила війну Речі Посполитій. Проте Курляндія-Семигалія, що була польським леном, залишилася осторонь: герцог Яків мав договори про нейтралітет і з польським, і з шведським королями. Гарантом невтручання також виступали збройні сили герцогства — лицарське ополчення і наймане військо, які отримували платню з величезного герцогського скарбу.
1656 року шведський король Карл X Густав вирішив порушити нейтралітет Курляндії й приєднати її[2]. Він наказав своєму ризькому губернатору Симону Грюнделю-Гельмфельту вимагати від герцога Якова здачі Мітавського і Баускського замків[2]. У випадку якщо той не погодиться, король розпорядився окупувати герцогство, а самого Якова взяти у полон[2].
Перебіг[ред. | ред. код]
Наприкінці серпня 1658 року шведський генерал Роберт Дуглас повідомив герцога Якова, що хоче провести свої війська зі Шведської Ліфляндії до Литви, оскільки це був найкоротший шлях до території противника[2]. Герцог неохоче дав згоду і шведи пройшли на литовські землі[2]..
Невдовзі Дуглас повернувся і зайняв позиції біля Доблена, в центрі Курляндії[2]. Звідти шведські війська рушили маршем на Мітаву[2]. Коли герцог Яків заявив протест, Дуглас поставив йому вимогу надати 20 тисяч талерів, харчі та річкові судна для вивозу поранених і хворих солдатів до Риги. Герцог був змушений прийняти ці вимоги. Він також дозволив шведам збудувати міст через річку Аа (сучасну Лієлупе) за милю від Мітави[2][3].
29 вересня Дуглас надіслав Якову листа, в якому гарантував поважати нейтралітет Курляндії та Пільтенського повіту[4][5][6]. Проте наступного дня шведський король Карл Х дав наказ захопити герцогство[4].
Вночі, коли курляндці полягали спати, генерал розвернувся і одразу вислав до міста 8 кінних рот. На річкові судна, які призначалися для поранених і хворих, він посадив 700 здорових піхотинців. Вони попливли до столичного замку по річці .
Мітава була захищене 5 бастіонами, поєднаних земельними валами, за якими стояли старі замкові мури. Курляндська столиця мала значний гарнізон, а на стінах чатували герцогські мушкетери.
30 вересня[7], о 4 годині ранку, шведська піхота почала десантувалися біля замку з річних суден. Міський гарнізон не протидіяв, бо вважав, що це поранені і хворі висаджуються на берег. Частина герцогських найманців, шведів за походженням, перейшла на бік співплемінників: скерувала гармати на замок Якова й відчинила браму міста[8]..
Шведська кіннота з наскоку захопила Мітаву, а піхотинці практично без бою зайняли замок. Нападники арештували герцога Якова і членів його родини, а згодом вивезли їх разом до Риги[7].
Наслідки[ред. | ред. код]
Шведи капітально пограбували герцогство: забрали весь курляндський флот, спалили Віндавське адміралтейство, вивезли збіжжя і худобу, і ще змусили курляндців сплатити контрибуцію в 200 тисяч талерів сріблом. Загальні збитки, нанесені окупантами склали 6,5 мільйони талерів.
Втрати, які зазнало герцогство спричинили його економічний, демографічний і політичний занепад. Реальна загроза з боку Швеції змусила курляндців шукати майбутніх союзників у Москві, своїх давніх ворогів.
Питання про повернення цінностей, вкрадених шведами у Мітаві й Курляндії, час-від-часу виринає на латвійсько-шведських переговорах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Berkis 1956; Asker 2015. У ряді джерел: 28—29 вересня 1658 року [Arbusow 1918, S. 211].
- ↑ а б в г д е ж и Berkis 1954, p. 157.
- ↑ Cruse 1833, Т. 1, S. 165.
- ↑ а б Berkis 1954, p. 158.
- ↑ Juskevics. Hercoga Jekaba Laikmets Kurzeme, s. 550—551.
- ↑ Berkis 1956, p. 226.
- ↑ а б Arbusov 1918, S. 211—212.
- ↑ Berkis 1969, p. 123.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
- Berkis, A. The history of the Duchy of Courland (1561—1795). University of Wisconsin, 1954.
- Berkis, A. The Reign of Duke James in Courland (1638—1682). University of Wisconsin, 1956.
- Berkis, A. The history of the Duchy of Courland (1561—1795). Towson: P. M. Harrod, 1969.
- Cruse, K. W. Curland unter den Herzögen. Mitau: Reyher, 1833, T. 1.
- Asker, B. Karl X Gustav: En biografi. 2015.
- Kings, E. Kurzemes hercoga Jēkaba ieslodzījums Ivangorodā 1659.–1660. gadā // Latvijas Vēstures institūta Žurnāls. 2016. 101 (4), s. 38—63. [1] [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Здобуття Мітави (1658)
| |||||||||||