Зелені Курилівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зелені Курилівці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Новоушицька селищна громада
Код КАТОТТГ UA68020190210026418
Облікова картка Зелені Курилівці 
Основні дані
Засноване 1493
Населення 1161
Площа 3,169 км²
Густота населення 366,36 осіб/км²
Поштовий індекс 32651
Телефонний код +380 3847
Географічні дані
Географічні координати 48°38′44″ пн. ш. 27°09′44″ сх. д. / 48.64556° пн. ш. 27.16222° сх. д. / 48.64556; 27.16222Координати: 48°38′44″ пн. ш. 27°09′44″ сх. д. / 48.64556° пн. ш. 27.16222° сх. д. / 48.64556; 27.16222
Середня висота
над рівнем моря
247 м
Водойми Жарнівка
Місцева влада
Адреса ради 3265, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Зелені Курилівці
Карта
Зелені Курилівці. Карта розташування: Україна
Зелені Курилівці
Зелені Курилівці
Зелені Курилівці. Карта розташування: Хмельницька область
Зелені Курилівці
Зелені Курилівці
Мапа
Мапа

Зеле́ні Кури́лівці — село в Україні, у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Населення становить 1161 осіб. Входить до складу Новоушицької селищної громади.

Етимологія[ред. | ред. код]

Раніше село називалося Курилівці. Назва посесивна , про що може свідчити запис 1549 року повязаний з селом, що має таку ж назву – „Богдан Звенигородець отримав пустиню Курилівці, яку раніше тримав Курило”. Тобто назва повязана з прізвиськом першого господаря. Крім того назва ускладнена квалітативним прикметником.

Історія[ред. | ред. код]

В джерелах різного часу село фігурує під назвами: Kuryłówce - Камянецька земська книга 1604, 1636; Подільський реєстр 1629, Kuryłówce alias Burniakowce — Камянецька земська книга 1616, 1619; Kurilowce карта Боплана. У XVI ст.: Kuryłówce — Побоний реєстр 1530, 1542, 1565, 1569, 1578; Камянецька земська книга 1586, 1596, 1599; Kuryłówce alias Burnakowce — Камянецька земська книга. 1543,1559. У XVIII ст. с. Курилів­ ці, від кінця XVIII ст. с. Зелені Курилівці.

Зелені Курилівці позначені на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана(був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди) виданій у 1648 році у Данцигу.

Згідно статиситичних даних Центрального статистичного комітету, що опубліовані 1885 року, в Зелених Курилівцях проживало 1349 осіб, було: 180 дворових господарств, православна церква, заїжджий будинок, водяний та кінний млини.

Адміністративна приналежність[ред. | ред. код]

З 16 століття року село стає частиною Подільського воєводства.

Під час турецького панування (1672-1699) село входило до Подільського еялету. З 1699 по 1772 рік село входило до складу Польщі, а з 1772 року стає частиною Російської імперії

У 1795-1797 роках село входило до Ушицького округу Подільського намісництва,а в 1797-1923 роках до  Косиковецької волості Ушицького повітуПодільської губернії.

12 квітня 1923 року старий адміністративний поділ змінився новим, так з’явився Новоушицький район Кам'янець-Подільського округу. А на початку 1932 року Україну було поділено на області.

4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку і з того часу Злені Курилівці – частина Новоушицького району Хмельницької області.

19 липня 2020 року Зелені Курилівці увійшли до Кам'янець-Подільського району.

Часи Голодомору в селі[ред. | ред. код]

За даними різних джерел в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 95 жителів села. На сьогодні встановлено імена 67 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Зеленокуриловецькою сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.[1]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гульдман. В. Подільська губернія. — Кам'янець-Подільський. , 1889. – 548 с.
  • Жарких М. І. Храми Поділля. — К.: 2007.
  • Книга Пам'яті України. Хмельницька область: Історико-меморіальне багатотомне видання в 10 т. Т. 6. Летичівський, Новоушицький, Полонський р-ни. — Хмельницький: Поділля, 1996. — 720 стор.: іл.
  • Крикун М. І. Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів 2011. 733 с., іл., карти.
  • Новоушиччина: історія у пам’ятках. Наукове видання /Упорядники: Петраш І.В., Шпаковський С.М., Климчук В.В./. - Хмельницький: ТзОВ «Поліграфіст», 2018. - 336 с. іл.
  • Сіцинський Ю. Й. Археологічна карта Подільської губернії.
  • Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 549 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області

Посилання[ред. | ред. код]