Зелені Курилівці
| село Зелені Курилівці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Новоушицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA68020190210026418 |
| Облікова картка | Зелені Курилівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1493 |
| Населення | 1161 |
| Площа | 3,169 км² |
| Густота населення | 366,36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32651 |
| Телефонний код | +380 3847 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°38′44″ пн. ш. 27°09′44″ сх. д. / 48.64556° пн. ш. 27.16222° сх. д.Координати: 48°38′44″ пн. ш. 27°09′44″ сх. д. / 48.64556° пн. ш. 27.16222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
247 м |
| Водойми | Жарнівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 3265, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Зелені Курилівці |
| Карта | |
  Зелені Курилівці | |
 Зелені Курилівці | |
| Мапа | |
| |
Зеле́ні Кури́лівці — село в Україні, у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Населення становить 1161 осіб. Входить до складу Новоушицької селищної громади.
Етимологія[ред. | ред. код]
Раніше село називалося Курилівці. Назва посесивна , про що може свідчити запис 1549 року повязаний з селом, що має таку ж назву – „Богдан Звенигородець отримав пустиню Курилівці, яку раніше тримав Курило”. Тобто назва повязана з прізвиськом першого господаря. Крім того назва ускладнена квалітативним прикметником.
Історія[ред. | ред. код]
В джерелах різного часу село фігурує під назвами: Kuryłówce - Камянецька земська книга 1604, 1636; Подільський реєстр 1629, Kuryłówce alias Burniakowce — Камянецька земська книга 1616, 1619; Kurilowce карта Боплана. У XVI ст.: Kuryłówce — Побоний реєстр 1530, 1542, 1565, 1569, 1578; Камянецька земська книга 1586, 1596, 1599; Kuryłówce alias Burnakowce — Камянецька земська книга. 1543,1559. У XVIII ст. с. Курилів ці, від кінця XVIII ст. с. Зелені Курилівці.
Зелені Курилівці позначені на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана(був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди) виданій у 1648 році у Данцигу.
Згідно статиситичних даних Центрального статистичного комітету, що опубліовані 1885 року, в Зелених Курилівцях проживало 1349 осіб, було: 180 дворових господарств, православна церква, заїжджий будинок, водяний та кінний млини.
Адміністративна приналежність[ред. | ред. код]
З 16 століття року село стає частиною Подільського воєводства.
Під час турецького панування (1672-1699) село входило до Подільського еялету. З 1699 по 1772 рік село входило до складу Польщі, а з 1772 року стає частиною Російської імперії
У 1795-1797 роках село входило до Ушицького округу Подільського намісництва,а в 1797-1923 роках до Косиковецької волості Ушицького повітуПодільської губернії.
12 квітня 1923 року старий адміністративний поділ змінився новим, так з’явився Новоушицький район Кам'янець-Подільського округу. А на початку 1932 року Україну було поділено на області.
4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільську область перейменовано на Хмельницьку і з того часу Злені Курилівці – частина Новоушицького району Хмельницької області.
19 липня 2020 року Зелені Курилівці увійшли до Кам'янець-Подільського району.
Часи Голодомору в селі[ред. | ред. код]
За даними різних джерел в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 95 жителів села. На сьогодні встановлено імена 67 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Зеленокуриловецькою сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.[1]
| Померлі в роки Голодомору |
|---|
|
Джерела[ред. | ред. код]
- «Генеральна карта України», або ж «Загальний план Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» Гійома Боплана — Поділля. [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських земельWachnowce, al. Wachniowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 877. (пол.) — S. 877. (пол.)
- Гульдман. В. Подільська губернія. — Кам'янець-Подільський. , 1889. – 548 с.
- Жарких М. І. Храми Поділля. — К.: 2007.
- Книга Пам'яті України. Хмельницька область: Історико-меморіальне багатотомне видання в 10 т. Т. 6. Летичівський, Новоушицький, Полонський р-ни. — Хмельницький: Поділля, 1996. — 720 стор.: іл.
- Крикун М. І. Подільське воєводство у XV-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів 2011. 733 с., іл., карти.
- Новоушиччина: історія у пам’ятках. Наукове видання /Упорядники: Петраш І.В., Шпаковський С.М., Климчук В.В./. - Хмельницький: ТзОВ «Поліграфіст», 2018. - 336 с. іл.
- Сіцинський Ю. Й. Археологічна карта Подільської губернії.
- Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 549 с.
- На сайті Верховної ради [Архівовано 19 травня 2015 у Wayback Machine.]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Зелені Курилівці [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |