Зизифус звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зизифус звичайний
Ziziphus jujuba
Ziziphus jujuba
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Жостерові (Rhamnaceae)
Рід: Зизифус (Ziziphus)
Вид: Зизифус звичайний
Біноміальна назва
Ziziphus jujuba
Mill.
Синоніми
Rhamnus zizyphus L.

Ziziphus zizyphus (L.) H.Karst.
Ziziphus zizyphus (L.) Meikle

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ziziphus jujuba

Зизифус звичайний, також унабі, ююба, жожоба, або китайський фінік (Ziziphus jujuba) — кущова рослина родини Жостерові (Rhamnaceae). Субтропічна плодова культура, яку в Китаї вирощують вже більше п'яти тисяч років. Звідти він попав у Середземноморські країни. Найбільш поширений в Китаї (понад 200 тис.га), де вирощується близько чотирьохсот сортів. Великі плантації унабі займає в Індії і Пакістані; останнім часом інтенсивно збільшується його кількість в США, Іспанії, Італії, Франції, Португалії та інших південних країнах. Наявні промислові насадження і в Криму. Але в Україні ним активно займаються переважно садоводи-аматори.

Зизифус вирізняється своєрідними харчовими, лікувальними, дієтичними і іншими якостями плодів і листя. Зизифус — одна з найбільш посухо- і жаростійких плодових культур, а разом із хурмою і найбільш зимостійка серед субтропічних. Дикі форми зизифуса витримують до −28-30°С морозу, а культурні — до 22-25°С.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Ziziphus zizyphus — Тулузський музей

Рід Унабі (Ziziphus) відноситься до родини Жостерових (Rhamnaceae) і об'єднує близько п'ятидесяти видів, з яких в культурі використовується тільки ююба. Його надземна частина — листопадне (точніше, гілкопадне) дерево-кущ висотою від трьох до десяти метрів, з колючою розлогою або пірамідальною кроною. Кора дерева темно-сіра, молоді гілки червоно-коричневі, суглобисті, мають на вузлах колючки. Зизифус цікавий і як незвичайна плодова рослина. Для нього характерна наявність пагонів чотирьох типів. Це основні ростові пагони (пагони продовження); колінчасто-зігнуті бокові пагони, які несуть на собі кільчатки, потовщено-вкорочені пагони, або як їх ще називають брахібласти і останні — однолітні, які щорічно опадають, плодові пагони (явище гілкопадності).

Листки в унабі прості, короткочерешкові, майже сидячі, без прилистків або з дрібними прилистками, широколанцетні або видовжено-яйцевидні, розміром 6х2 см, мають три центральні жилки, а не одну, як всі плодові. Вони шкірясті, блискучі, вилискують, без опушення, інтенсивно-зелені і завжди повернуті до сонця під прямим кутом. Листкова поверхня формується залежно від умов року одночасно з формуванням урожаю.

Квітки зизифуса за морфологією і механізмом цвітіння також різко вирізняється від усіх плодових — двостатеві, дрібні, до 0,5 см діаметром, зеленувато-жовтого кольору, духмяні, зібрані в напівкошики на коротких квітконіжках по 2-6 штук. Квітки виділяють багато нектару, в зв'язку з чим зизифус є одним із найкращих медоносів. Його охоче відвідують бджоли. Бутони в унабі з'являються в пазухах листків на репродуктивних та ростових пагонах по мірі їх росту у довжину. Чим сприятливіші умови вегетації, тим більше довжина плодоносів, а, відповідно, листя, бутонів і плодів. Цвітіння розтягнуте на 1-1,5 місяця і настільке рясне, що при зав'язуванні 0,8-3,2% дає врожай 25,0-32,5 тонн плодів з гектара. Цвіте в наших умовах із середини червня до середини серпня, так що заморозків не боїться. Достигання, як і цвітіння — розтягнуте і проходить на протязі двох — двох з половиною місяців.

Свіжі плоди унабі.

Плід унабі — соковита, напівнижня синкарпна кістянка. В залежності від сорту плоди мають різну величину і форму: грушовидну, яблуковидну, кулясту, продовгувату, циліндричну. Крупноплідні сорти мають плоди до 4 см в довжину і до 2,5 — 3,0 см в діаметрі з максимальною масою до 45 г (в умовах Лісостепу України — до 16 г). Кісточка плоду досить тверда, насіння видовжено-овальне, сплющене, гладеньке, блискуче з крупним зародком і слабко розвиненим ендоспермом. Зростаючі плоди світло-зелені, при дозріванні вони від плодоніжки починають забарвлюватися в коричневі тони, набуваючи кольору і смаку яблуневої сушки; здатні до дозарювання. При перестиганні стають ватними.

Плоди зизифуса різноманітні за формою, масою, кольору м'якоті і шкірки, смаком. Кісточки відрізняються за формою, характером поверхні. Величина плодів в значній мірі залежить від сортових ознак. Частина культурних крупноплідних сортів плодоносить без утворення насіння.

Плоди зизифуса на смак кислувато-солодкі або солодкі, в окремих культурних сортів їх розміри досягають 3х5 см; сіянці дають плоди розміром приблизно 2х3см (як у крупної черешні). Вживають їх в свіжому, в'яленому і консервованому вигляді, а також для приготування компотів, варення, маринадів, пюре, цукатів, широко застосовують в кондитерській, парфумерній і фармацевтичній промисловості.

Посилання[ред.ред. код]

Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.