Калюжниця болотна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калюжниця болотна
Illustration Caltha palustris1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Калюжниця (Caltha)
Вид: Калюжниця болотна
Біноміальна назва
Caltha palustris L.
Синоніми
* Caltha alpestris Schott, Nyman & Kotschy,
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Caltha palustris
IPNI: 709335-1
ITIS logo.jpg ITIS: 18454
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3449
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Caltha palustris

Gatunek trujący.svg Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Калю́жниця боло́тна (інший варіант — бол́отяна[4]) Caltha palustris) — багаторічна рослина з шнуровидними коренями, що утворюють мичку, родини жовтцевих (Ranunculaceae). Кущики калюжниці ростуть в умовах сильного зволоження: на болотах і болотистих луках, по берегах водойм і річок.

Опис[ред.ред. код]

Квітка калюжниці болотної
Калюжниця болотна над річкою.

Багаторічна трав'яниста рослина (10-40 см заввишки) з мичкуватою кореневою системою, що складається з численних товстих шнуроподібних коренів. Стебло м'ясисте, прямостояче або висхідне, як і вся рослина, голе. Звичайно воно просте або вгорі розгалужене.

Листки чергові, темно-зелені, блискучі, гладенькі, зарубчасті і зарубчасто-зубчасті, рідше цілокраї. Нижні листки великі, черешкові, пластинка округло-серцеподібна. Середні й верхні листки дрібніші від нижніх, короткочерешкові або майже сидячі, напівстеблообгортні, з ниркоподібно-серцевидними листковими пластинками. Прилистки плівчасті, буруваті або зелені при основі.

Болотна лука у Німеччині де росте калюжниця болотна.

Квітки великі, правильні, розміщені на довгих квітконіжках у пазухах листків. Оцвітина проста, віночкоподібна, роздільнопелюсткова, складається з п'яти золотисто-жовтих, часом зісподу зеленуватих листочків (1,5-2,3 см завдовжки, 5-8 мм завширшки). Тичинок багато, вони коротші за оцвітину. Маточок 2-12, стовпчики короткі, зав'язь верхня, при основі з неглибокими нектарними ямками.

Плід — складна листянка, плодики 8-12 мм завдовжки, 2-3 мм завширшки з коротким носиком.

Поширення[ред.ред. код]

Росте калюжниця у вільшняках, на лісових болотах, заболочених луках. Поширена повсюди в зоні помірного клімату: в ​​Європі (за винятком найпівденнішої частини), в Північній Америці (включаючи Аляску і Юкон ), в Закавказзі і Казахстані, в Монголії і Японії, на півночі і заході Китаю, а також у гірських районах Індійського субконтиненту (північ Індії, Бутан і Непал). В Україні росте повсюдно.

Практичне використання[ред.ред. код]

Hazard T.svg Декоративна, отруйна, лікарська, харчова й медоносна рослина.

Caltha palustris

Калюжниця болотна як декоративна рослина дуже ефектна по берегах водойм, де утворює яскраву золотисту кайму рясним цвітінням і великими квітками. Її рекомендують також для вогких місць у парках і лісопарках. Культивується багато декоративних сортів.

Декоративний сорт калюжниці болотної — Caltha palustris 'Multiplex'

Калюжниця болотна отруйна рослина. Містить невелику кількість алкалоїдів (0,1%), серед них берберин; в усіх частинах калюжниці, в тому числі у квітках, недостиглому насінні та в кореневищі, містяться сапоніни, кількість яких збільшується до осені. Калюжниця містить холін, а також летку речовину протоанемонін, яка і є токсичною. Під час висушування калюжниця втрачае токсичність, тому отруюються нею коні та велика рогата худоба тільки на пасовищах, причому поїдають її тільки при відсутності ціннішого корму. Можливе отруєння силосом, в якому є калюжниця, яке виражається в порушенні функції нирок і шлунково-кишкового тракту (кольки, здуття, пронос); у корів після з'їдання такого силосу знижуються надої молока. Відомі смертельні отруєння коней і корів. Для кіз і овець вона не отруйна як у свіжому, так і у висушеному вигляді. Свині поїдають плоди.

У народній медицині застосовують листки калюжниці від опіків і ран.

Другорядний ранньовесняний медонос і пилконос.

Пуп'янки, що не розпустились, маринують у оцті, який витягує з них гіркі речовини, і вживають як гостру приправу. З квіток можна одержувати жовту фарбу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Flora of North America
  2. Royal Botanic Garden Edinburgh
  3. GRIN
  4. Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин.— К.: Наук. думка, 2004. — 800 с.


Орлики звичайні Це незавершена стаття про квіткових.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.