Карта Мао Куня
«Карта Мао Куня» (англ. the Mao Kun Map, кит. 茅 坤 图) — прийнята серед західних істориків назва єдиної, що дійшла до наших днів китайської карти Мінської епохи, показує морські шляхи, що використовувалися в часи плавань Чжен Хе (1401—1433). У Китаї часто іменується просто «навігаційна карта Чжен Хе» (郑 和 航海 图).
Походження і назва карти[ред. | ред. код]
Час створення карти Мао Куня точно невідомий. Вона дійшла до сучасних дослідників завдяки тому, що була включена до енциклопедії «Убей чжи» («Записки про зброю і [військове] спорядження»), складеної в 1620-их роках, тобто майже два століття після завершення плавань Чжен Хе. Спочатку карта являла собою сувій довжиною 560 см і шириною 20,5 см, але для вшивання в книгу вона була розділена на 40 аркушів[1]. Вона міститься в останньому, 240-му сувої енциклопедії[1].
У деяких публікаціях цю навігаційну карту називали просто «карта з „Убей чжи“» (англ. the Wu pei chi map), але оскільки в «Убей чжи» є й інші карти, за цією картою закріпилася назва, що зв'язує її з ім'ям Мао Куня (茅 坤) (1512—1601), чий онук 茅 元 仪 (Мао Юаньі)(1594 — бл. 1641) склав енциклопедію «Убей чжи». Високоосвічена людина різнобічних інтересів і відомий бібліофіл, Мао Кунь у молодості займав ряд важливих цивільних і військових постів по всьому Китаю. Після вимушеного відходу у відставку і повернення на батьківщину в Чжецзян Мао Кунь консультував з військових питань свого друга Ху Цзунсяня (胡宗宪), зайнятого боротьбою з піратами Воко[2]. Історики вважають, що саме Мао Кунь зрозумів цінність цієї карти і написав передмову до неї, також включену до «Убей чжи»[3].
Історики згодні з тим що, як вказується в передмові до карти, вона безсумнівно ґрунтується на даних, зібраних під час плавань Чжен Хе (1401—1433)[4][5][3]. Її існування показує, що незважаючи на знищення більшості архівних документів, що відносяться до цих плавань, ще в XV ст., певна кількість документальної інформації про плавання ери Юнле продовжувала зберігатися серед мінських військових фахівців.
На думку дослідника плавань Чжен Хе Дж. В. Г. Міллса, карти такого типу могли виготовлятися в значній кількості, для постачання всіх судів флоту Чжен Хе. Міллс висловлював припущення, що карта, яка потрапила в «Убей чжи», має риси незавершеного чорнового примірника з різного роду помилками, який не був використаний за призначенням, і тому зміг зберегтися після припинення плавань і знищення більшості документації в офіційних архівах, яка стосувалася їх[6].
Зміст карти[ред. | ред. код]
Карта показує маршрути плавань від Нанкіна вниз по Янцзи; уздовж китайських берегів і далі через Південнокитайське море в Південно-Східну Азію (Ява, Суматра); і від Суматри по Індійському океану до Перської затоки (Хормуз) і західного берега Африки. Поруч з маршрутами дається пов'язана з ними навігаційна інформація: курс, якого треба дотримуватися, в термінах китайського компаса з 24 румбами; очікуваний час шляху; положення зірок — тобто аналог визначення широти.
На зразок давньоримських шляхових карт, таких як знаменита Пейтингерова таблиця, карта Мао Куня не має точного масштабу, і не намагається показати точні обриси континентів і островів[1].
Пеллі (1933) вважав, що карта була складена в епоху плавань Чжен Хе на основі арабського прототипу[7]. Міллс не заперечував арабського впливу, але вважав його ступінь обмеженішим[8].
Посібник для навігації по зірках на карті Мао Куня[ред. | ред. код]
Інтерпретація географічних назв[ред. | ред. код]
За підрахунками Міллса, на карті Мао Куня можна знайти 499 географічних назв[10], переважну більшість яких можна досить впевнено інтерпретувати, порівнюючи їх, наприклад, з топонімами з арабських і португальських джерел. Багато назв, присутніх на карті зустрічаються (іноді, в інших версіях написання) в мемуарах учасників плавань Чжен Хе (Ма Хуань, Фей Синь, Гун Чжен), що дійшли до нас, а деякі — і в офіційних історіях періоду («Мін Шилу», «Історія Мін»).
У деяких випадках, однак, повної визначеності не існує, і дослідниками карти висловлювалося кілька припущень про те, чому відповідає та чи інша назва. Так, природно думати, що в найдальшому від Китаю кутку карти знаходиться місто 麻 林地 (Маліньді) — це важливий порт Малінді (у сучасній Кенії), що можна порівняти і зі згадкою «країни Малина» у «Історії Мін»[7]. Однак Маліньді на карті Мао Куня знаходиться на південь від міста 慢 八 撒 «Маньбаса» (Момбаса), тоді як в реальності Момбаса південніше Малінді. Відповідно, існує версія, за якою 麻 林地 (Маліньді = «земля Малин») на мапі насправді не Малінді, а значно ймовірніше — південний порт Кілва-Кісівані (у сучасній Танзанії); за цією версією 麻 林 (Малин) є китайською назвою династії Махдалі, що правила в Кілва[1]). Міллс також вважав, що «Маньбаса» — це Момбаса, а що знаходиться далі на південь 葛 荅 干 «Гедагань» — це острів Кітангонья (Quitangonha) (на півночі сучасного Мозамбіку); а оскільки «Маліньді» на карті знаходиться південніше цього «Гедагань», це — можливо острів Мозамбік, який також в XV ст. був важливим торговим центром[10].
Див. також[ред. | ред. код]
- Каннідо — корейська карта світу, 1402 р., що дає уявлення про географічні знання зі Східної Азії перед плаваннями Чжен Хе.
- Карта Фра Мавро — європейська карта світу 1450-х рр.; показує більшість африканських і аравійських портів, що є на карті Мао Куня.
- Куньюй Ваньго Цюаньту (1602) — перша китайська карта світу європейського типу, створена за допомогою Маттео Річчі. Цікаве порівняння термінології двох карт.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Mei-Ling Hsu, "[http:// www.jstor.org/stable/1151020 Chinese Marine Cartography: Sea Charts of Pre-Modern China] ". Imago Mundi, Vol. 40, (1988), pp. 96-112.
- ↑ Chaoying Fang and Else Glahn. Mao K'un // Dictionary of Ming biography, 1368-1644 / сост. Association for Asian Studies. Ming Biographical History Project Committee, Luther Carrington Goodrich, Chaoying Fang. — Vol. 2. — ISBN 023103833X.
- ↑ а б Mills, 1970, с. 238-239.
- ↑ Chang Kuei-sheng. Cheng Ho // Dictionary of Ming biography, 1368-1644 / сост. Association for Asian Studies. Ming Biographical History Project Committee, Luther Carrington Goodrich, Zhaoying Fang. — Vol. 1. — ISBN 0231038011.
- ↑ E-tu Zen Sun. Mao Yuän-i // Dictionary of Ming biography, 1368-1644 / сост. Association for Asian Studies. Ming Biographical History Project Committee, Luther Carrington Goodrich, Zhaoying Fang. — Vol. 2. — ISBN 023103833X.
- ↑ Mills, 1970, с. 253.
- ↑ а б Pelliot, 1933, с. 298.
- ↑ Mills, 1970, с. 240-241.
- ↑ а б в г Mills, 1970, с. 335-346.
- ↑ а б в Mills, 1970, с. 246-247.
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карта Мао Куня |
- Ma Huan Ma, Feng Chengjun, J.V.G. (John Vivian Gottlieb) Mills. Архівована копія. — 1970. Архівовано з джерела 4 вересня 2015
- Pelliot (1933), № 3 / 5, с. pp. 237-452
{{citation}}:|pages=має зайвий текст (довідка); Пропущений або порожній|title=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|First=(можливо,|first=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|Journal=(можливо,|journal=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|Title=(можливо,|title=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|Url=(можливо,|url=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|Volume=(можливо,|volume=?) (довідка)
_balanced.jpg)
