Пейтингерова таблиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пейтінгерова таблиця. Фрагмент VII.

Пейтингерова або Певтингерова таблиця (лат. Tabula Peutingeriana або Peutingeriana Tabula Itineraria) — пергаментна копія з давньої римської карти, створена в XIII столітті ченцем з Кольмара (Ельзас). На ній зображені римські дороги і основні міста Імперії. Карта отримала свою назву на честь одного з власників — Конрада Пейтингера, німецького гуманіста і любителя старожитностей, який жив в XV—XVI ст.

В 2007 р. Пейтингерова таблиця увійшла до списку « Пам'ять світу» ЮНЕСКО.

Історія[ред.ред. код]

Оригінал карти був створений в період між I століттям до н. е. та V століттям н. е.[1] Імовірно Пейтингерова таблиця нисходить до карти Агріппи, складеної для його тестя імператора Октавіана Августа. Потім протягом декількох століть до карти вносилися зміни та уточнення. Ймовірно, карта була виправлена ​​в IV столітті, так як на ній позначений Константинополь, названий так Костянтином Великим 11 травня 330 р. З іншого боку, на Пейтингеровій таблиці є зображення міст на території сучасної Німеччини, зруйновані або покинуті після V століття, що свідчить про те, що в V столітті до карти перестали вносити зміни.

Збережений манускрипт датується XIII століттям. Він був створений невідомим ченцем з Кольмара, який зробив копію з древнього оригіналу близько 1265 р.

В 1494 р. Конрад Цельтис виявив карту в бібліотеці Вормса. Після його смерті в 1508 р. карта за заповітом перейшла до його друга Конрада Пейтингера (1465—1547).

В 1591 р. карта була частково опублікована видавничим домом Жана Море (Jan Moretus) під назвою «Fragmenta tabulæ antiquæ». Через кілька років, в грудні 1598 р., той же видавничий будинок в Антверпені випустив повний варіант карти — копію, виконану Абрахамом Ортелієм під патронажем бургомістра Аугсбурга і мецената Маркуса Вельзера[2], що доводився родичем Пейтингеру. Тираж налічував 250 примірників.

Сім'я Пейтингерів володіла картою до 1714 р. Потім вона деякий час переходила з одних рук в інші, поки не була продана за сто дукатів Євгену Савойському. Після його смерті в 1736 р. карта була придбана Імперською палацовою бібліотекою Габсбургів (Hofbibliothek), де і знаходиться досі.

Зараз Пейтингерова таблиця зберігається в Австрійській національній бібліотеці в Хофбурзі (Відень) і рідко демонструється публіці[3].

Опис[ред.ред. код]

Пейтингерова таблиця складається з 11 пергаментних аркушів. Загалом довжина карти — 6,75 м, а ширина — 0,34 м[4]. На ній зображені римські дороги, довжина яких у сумі становила близько 200 тис. км, а також позначені міста, моря, річки, ліси і гори. На карті представлена ​​вся Римська імперія, Близький Схід та Індія, позначені Ганг, Шрі-Ланка (лат. Insula Trapobane) і навіть Китай.

На першому аркуші зображені східна частина Британських островів (географічно — південно-східна Британія, сучасні графства Ессекс, Кент та Східний Суссекс), Голландія, Бельгія, частина Франції і західна частина Марокко. Відсутність Іберійського півострова змушує припустити, що до наших днів не дійшов дванадцятий аркуш, на якому повинні були бути зображені Іспанія, Португалія і західна частина Британських островів. Нижче представлена ​​вся карта, а чорно-білий фрагмент — це спроба реконструкції втраченого дванадцятого аркуша Пейтингерової таблиці, виконана Конрадом Міллером в 1887 р.


 Реконструкція Пейтингерової таблиці, зроблена Конрадом Міллером в 1887 р.
Реконструкція Пейтингерової таблиці, зроблена Конрадом Міллером в 1887 р.

На мапі позначені 555 міст і близько 3500 пам'яток (наприклад, маяки, святі місця). Міста позначені двома будиночками, а особливо значимі (наприклад, Рим, Константинополь, Антіохія) — спеціальними піктограмами у вигляді медальйонів.

Відстані і ландшафти представлені не так, як на сучасних картах. Пейтингерову таблицю можна назвати скоріше схемою, ніж картою, адже законів перспективи та масштабування в той час не дотримувалися. Втім, творець карти і не ставив перед собою таку мету — карта використовувалася для того, щоб дізнатися, як простіше дістатися з одного населеного пункту до іншого, яка відстань їх розділяє та іншу подібну інформацію.

Є на карті і помилки, допущені копіїстом. Наприклад, місто Гренобль названий ісп. Culabone, в той час як в античності він називався Cularone (Cularo). Іноді копіїст, вказуючи відстані між поштовими станціями, випадково заміняв римську цифру V на II і навпаки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Levi A. and M. Itineraria picta: Contributo allo studio della Tabula Peutingeriana. Rome: Bretschneider, 1967.
  2. John P. Considine Dictionaries in early modern Europe: lexicography and the making of University Pres. — 2008. — P. 136. — 393 p.
  3. Давньоримські дороги дійшли до публіки
  4. В англійській Вікіпедії вказана довжина 6,75 м, у французькій — 6,82 м.