Пейтингерова таблиця
.jpg)
Пейтингерова або Певтингерова таблиця (лат. Tabula Peutingeriana або Peutingeriana Tabula Itineraria) — пергаментна копія з давньої римської карти, створена в XIII столітті ченцем з Кольмара (Ельзас). На ній зображені римські дороги і основні міста Імперії. Карта отримала свою назву на честь одного з власників — Конрада Пейтингера, німецького гуманіста і любителя старожитностей, який жив в XV—XVI ст.
В 2007 р. Пейтингерова таблиця увійшла до списку « Пам'ять світу» ЮНЕСКО.
Зміст |
Історія [ред.]
Оригінал карти був створений в період між I століттям до н. е. та V століттям н. е.[1] Імовірно Пейтингерова таблиця нисходить до карти Агріппи, складеної для його тестя імператора Октавіана Августа. Потім протягом декількох століть до карти вносилися зміни та уточнення. Ймовірно, карта була виправлена в IV столітті, так як на ній позначений Константинополь, названий так Костянтином Великим 11 травня 330 р. З іншого боку, на Пейтингеровій таблиці є зображення міст на території сучасної Німеччини, зруйновані або покинуті після V століття, що свідчить про те, що в V столітті до карти перестали вносити зміни.
Збережений манускрипт датується XIII століттям. Він був створений невідомим ченцем з Кольмара, який зробив копію з древнього оригіналу близько 1265 р.
В 1494 р. Конрад Цельтис виявив карту в бібліотеці Вормса. Після його смерті в 1508 р. карта за заповітом перейшла до його друга Конраду Пейтингеру (1465—1547).
В 1591 р. карта була частково опублікована видавничим домом Жана Море (Jan Moretus) під назвою «Fragmenta tabulæ antiquæ». Через кілька років, в грудні 1598 р., той же видавничий будинок в Антверпені випустив повний варіант карти — копію, виконану Абрахамом Ортелієм під патронажем бургомістра Аугсбурга і мецената Маркуса Вельзера[2], що доводився родичем Пейтингеру. Тираж налічував 250 примірників.
Сім'я Пейтингерів володіла картою до 1714 р. Потім вона деякий час переходила з одних рук в інші, поки не була продана за сто дукатів Євгенія Савойського. Після його смерті в 1736 р. карта була придбана Імперською палацовою бібліотекою Габсбургів (Hofbibliothek), де і знаходиться досі.
Зараз Пейтингерова таблиця зберігається в Австрійській національній бібліотеці в Хофбурзі (Відень) і рідко демонструється публіці[3].
Опис [ред.]
Пейтингерова таблиця складається з 11 пергаментних аркушів. Загалом довжина карти — 6,75 м, а ширина — 0,34 м[4]. На ній зображені римські дороги, довжина яких у сумі становила близько 200 тис. км, а також позначені міста, моря, річки, ліси і гори. На карті представлена вся Римська імперія, Близький Схід та Індія, позначені Ганг, Шрі-Ланка (лат. Insula Trapobane) і навіть Китай.
На першому аркуші зображені східна частина Британських островів (географічно — південно-східна Британія, сучасні графства Ессекс, Кент та Східний Суссекс), Голландія, Бельгія, частина Франції і західна частина Марокко. Відсутність Іберійського півострова змушує припустити, що до наших днів не дійшов дванадцятий аркуш, на якому повинні були бути зображені Іспанія, Португалія і західна частина Британських островів. Нижче представлена вся карта, а чорно-білий фрагмент — це спроба реконструкції втраченого дванадцятого аркуша Пейтингерової таблиці, виконана Конрадом Міллером в 1887 р.
На мапі позначені 555 міст і близько 3500 пам'яток (наприклад, маяки, святі місця). Міста позначені двома будиночками, а особливо значимі (наприклад, Рим, Константинополь, Антіохія) — спеціальними піктограмами у вигляді медальйонів.
Відстані і ландшафти представлені не так, як на сучасних картах. Пейтингерову таблицю можна назвати скоріше схемою, ніж картою, адже законів перспективи та масштабування в той час не дотримувалися. Втім, творець карти і не ставив перед собою таку мету — карта використовувалася для того, щоб дізнатися, як простіше дістатися з одного населеного пункту до іншого, яка відстань їх розділяє та іншу подібну інформацію.
Є на карті і помилки, допущені копіїстом. Наприклад, місто Гренобль названий ісп. Culabone, в той час як в античності він називався Cularone (Cularo). Іноді копіїст, вказуючи відстані між поштовими станціями, випадково заміняв римську цифру V на II і навпаки.
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Пейтингерова таблиця |
Література [ред.]
- Подосинов А. В. Восточная Европа в римской картографической традиции. Тексты, перевод, коментарий. — М.: Индрик, 2002. — 488 с., 16 илл. (Найдавніші джерела з історії Східної Європи). — ISBN 5-85759-174-0.
Посилання [ред.]
- Історія розвитку картографії до Великих географічних відкриттів
- Шейкин А.Шесть метров дорожной карты (Хрестоматия "Точки и линии. Дещо з цікавого картоведенія ". Упорядник Ю. М. Лазаревич)
- 'impero.htm Roman Sites: complete scan of Tabula Peutingeriana 13th century (Скан Пейтінгеровой таблиці XIII століття на сайті «Roman Sites») (англ.) (італ.)
- ~ harsch/Chronologia/Lspost03/Tabula/tab_intr.html Bibliotheca Augustana: complete scan of Tabula Peutingeriana 1887-1888 (Скан Пейтінгеровой таблиці 1887—1888 рр.. На сайті " Bibliotheca Augustana ") (англ.)
- Peutinger Map article by Lendering (Стаття Джона Лендерінга про Пейтінгеровой таблиці) (англ.)
Примітки [ред.]
- ↑ Levi A. and M. Itineraria picta: Contributo allo studio della Tabula Peutingeriana. Rome: Bretschneider, 1967.
- ↑ John P. Considine Dictionaries in early modern Europe: lexicography and the making of University Pres. — 2008. — P. 136. — 393 p.
- ↑ Давньоримські дороги дійшли до публіки
- ↑ В англійській Вікіпедії вказана довжина 6,75 м, у французькій — 6,82 м.
_balanced.jpg)
