Книга Рожера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Реконструкція Рожерової карти аль-Ідрісі (1154).

Книга Рожера (араб. «ал-Кітаб ар-Руджжарі», лат. Tabula Rogeriana, повна назва «Нузхат ал-Муштак фі-хтірак ал-афакіі», що перекладається як «відрада того, хто пристрасно бажає перетнути світ») - коментаря ал-Ідрісі до карти відомого в його час світу у вигляді срібної планісфери на папері, над якою він працював протягом 18 років при дворі сицилійського короля Рожера II.

До наших днів дійшли три манускрипти XIV-XV століть з книгою Рожера, з них два - в Національній бібліотеці Франції і один - в Бодліанській бібліотеці в Оксфорді.

У передмові до своєї праці Ідрісі говорить про інтерес короля Рожера до географії та його наказ скласти книгу, яка б узагальнила відомості грецьких і арабських географів. Раніше (як повідомляє сам Ідрісі і арабський біограф XIV століття ас-Сафаді[1]) король наказав відлити з срібла диск з детальною картою світу і скласти паперові карти, слідом за чим і було складено книгу. Рожер не тільки розпитував мандрівників, але й, як стверджує ас-Сафаді, посилав людей в різні країни для збору відомостей.

У вступі Ідрісі називає свої основні джерела: це Птолемей (залежність від якого досить велика[2]) і Орозій з античних авторів, а з арабських: Ібн Хордадбех, ал-Йакуб, Кудама ал-Басрі, ал-Масуді, ал-Джайхані, Ібн Хаукаль, а також погано відомі Джана ібн Хакан ал-Кимаки, Муса ібн Касим ал-Караді і Ісхак ібн ал-Хасан ал-Мунаджжім.

На початку твору дається загальний опис Землі, вона ділиться на сім кліматів (широтних зон), а кожен з них - на 10 зон із заходу на схід. Таким чином, 70 секцій твору пов'язані з 70 доданими картами. За підрахунками К. Міллера, на картах нанесено близько 2500 найменувань об'єктів, а в тексті - більше 6000[3]. Зокрема, опис країни ар-Русіййа (Русь) включено в 5 секцію VI клімату і 4 і 5 секції VII клімату і містить назви понад 20 міст[4].

Перевернута географічна карта світу, складена аль-Ідрісі, перевершувала за точностю всі середньовічні аналоги. Північ на ній поміщено внизу, а Африка - вгорі. Населений світ розділений на сім секторів від екватора до північної сніжної пустелі. Карта зберігала популярність в Італії аж до XV століття, коли її в своїй роботі використовував венеціанець фра Мауро.

У розділі опис району Балтійського моря, згадана країна Astlanda, тобто Естляндія, і говориться: «До міст Астланда відноситься також місто Колуван (Quoluwany ). Це маленьке місто на зразок великої фортеці. Жителі його хлібороби, і їх дохід мізерний, але у них багато худоби». Це перша в історії згадка Таллінна[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Крачковський І.Ю. Арабская географическая литература. 2-е изд. М., 2004. С .281-299.
  2. Крачковский 2004, с.290-291
  3. Коновалова И. Г. Ал-Ідриси о странах и народах Восточной Европи: текст, перевод, коментар. М., 2006. С. 13.
  4. Коновалова 2006, с.117, 126, 127
  5. Шаскольский И.П. Древний Таллинн на путях между Западом и Востоком // Цивилизация Северной Европи. Средневековой город и культурное взаимодействие.. — (1992).

Посилання[ред.ред. код]