Ебсторфська карта
| Ебсторфська карта | |
| Дата створення / заснування | 1300[1] |
|---|---|
 | |
| Дата зникнення | 1943 |
| З матеріалу | пергамент |
| Висота | 350 см |
| Діаметр | 3,57 м |
| Описано за адресою | warnke.web.leuphana.de/hyperimage/EbsKart/index.html#O9999/ |
 Ебсторфська карта у Вікісховищі | |
.jpg)
Ебсторфська карта — середньовічна карта світу (XIII ст.).
Опис[ред. | ред. код]
Розмір карти — 3580×3560 мм, Вона містила понад 1600 підписів, що позначають не тільки географічні об'єкти, а й особливості природи, а також події Священної Історії і античної міфології. До 1943 року була найбільшою з середньовічних Mappa Mundi.[2]
На карті показано державу Русь (Rucia regio), позначено Київ (Kiwen), Карпати. У легенді карти вказано античні народи (скіфи, алани, даки, сармати, гети, калліпіди)[3].
В центрі карти зображено Єрусалим. На ній нанесено 1500 текстових пояснень, 500 будівель, 160 рік, 60 островів, 45 постатей людей, 60 тварин.
Історія карти[ред. | ред. код]
Створення карти звичайно пов'язується з ім'ям Гервасія Тільберійського, глави Ебсторфського монастиря, в якому вона була знайдена в XIX ст..
Карта загинула під час бомбардування Ганновера в 1943 році. Збереглися її чорно-білі знімки і кілька кольорових копій, виконаних до знищення. На їхній основі у 1950-х роках було виконано декілька факсимільних копій карти. Реконструкції карти за допомогою цифрових технологій виконали науковці університетів Німеччини після 2006 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://warnke.web.leuphana.de/hyperimage/EbsKart/index.html#O9999/
- ↑ Чекин Л. С. Картография христианского Средневековья VIII—XIII ст. Тексты, перевод, коментарии. М., 1999, с. 136—152.
- ↑ Байцар А. Русь — споконвічна українська земля: історичні документи та географічні карти // Україна та українці на європейських етнографічних картах. Монографія / А. Л. Байцар. — Львів: ЗУКЦ, 2022. — С. 61—62. — 328 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Байцар Андрій. Україна та українці на європейських етнографичних картах. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
- Чекин Л. С. Картография христианского Средневековья VIII—XIII ст. Тексты, перевод, коментарии. М., 1999.
- Armin Wolf: Gervasius von Tilbury, arelatischer Marschall Ottos IV. und die Ebstorfer Weltkarte. In: Otto IV. — Kaiser und Landesherr. Burgen und Kirchenbauten 1198—1218, hg. von B. U. Hucker und J. Leuschner (= Salzgitter-Jahrbuch 29), Salzgitter 2009, S. 157—187
- Brigitte Englisch: Ordo orbis terrae. Die Weltsicht in den Mappae mundi des frühen und hohen Mittelalters (= Vorstellungswelten des Mittelalters 3, hg. v. Hans-Werner Goetz, Wilfried Hartmann u.a.), Berlin 2002, bes. S. 464—495.
- Jürgen Wilke, Die Ebstorfer Weltkarte (Veröffentlichungen des Instituts für Historische Landesforschung der Universität Göttingen 39). Text- und Tafelband, Bielefeld 2001, ISBN 3-89534-335-8. Rezension [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.] (Datierung um 1300)
- Die Ebstorfer Weltkarte. Kommentierte Neuausgabe in zwei Bänden. Herausgegeben von Hartmut Kugler unter Mitarbeit von Sonja Glauch und Antje Willing. Digitale Bildbearbeitung Thomas Zapf. Bd. 1: Atlas (175 S.). Bd. 2: Untersuchungen und Kommentar (370 S.). Berlin: Akademie Verlag 2007. ISBN 978-3-05-004117-9 (dazu auch die Rezension von Martina Stercken [Архівовано 4 червня 2012 у Wayback Machine.] in: sehepunkte 8 (2008), Nr. 5 vom 15. Mai 2008)
- Die schöne Ebstorferin in: Bild der Wissenschaft 11/2007
Посилання[ред. | ред. код]
- Зображення карти у високій якості
- Детальний опис карти (англ.) [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Сосса Р. Перші карти українських земель з політико-адміністративним поділом / Р. Сосса // Історико-географічні дослідження в Україні: Збірник наукових праць. — 2019. — Число 14. — С. 101—118.
- Костирін, Володимир (8 лютого 2023). Як зобразили Україну на одній із найстаріших шкіряних карт світу: цікаві факти і фото. РБК-Україна. Процитовано 9 лютого 2023.
_balanced.jpg)
