Кобилаш Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кобилаш Сергій Іванович
Народження 1 квітня 1965(1965-04-01) (59 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Росія Росія
Рід військ ВКС Росії
Освіта Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 1987 — наш час
Звання  Генерал-лейтенант
Війни / битви Війна в Афганістані (1979—1989);
Перша чеченська війна;
Друга чеченська війна;
Російсько-грузинська війна (2008);
Інтервенція Росії в Сирію;
Вторгнення Росії в Україну
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Мужності орден «За військові заслуги» медаль «За відвагу» медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» медаль «За бездоганну службу» III ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня Медаль «За службу у Військово-повітряних силах» Медаль «За повернення Криму»
Заслужений військовий льотчик Російської Федерації
Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
CMNS: Кобилаш Сергій Іванович у Вікісховищі

Сергій Іванович Кобила́ш (нар. 1 квітня 1965, Одеса, УРСР) — російський воєначальник, воєнний злочинець. Командувач дальньою авіацією Росії з 16 вересня 2016 року. Генерал-лейтенант[1], герой Російської Федерації. Учасник Першої та Другої чеченських воєн, російсько-грузинської війни, війни у Сирії та російського вторгнення в Україну.

Начальник 4-го Державного центру підготовки авіаційного персоналу та військових випробувань міністерства оборони Російської Федерації (Липецького авіацентру) (12 серпня 2015 — 29 вересня 2016). Начальник авіації військово-повітряних сил Росії (2012—2015).

Під час вторгнення Росії в Україну під його керівництвом здійснено килимове бомбардування важкими бомбардувальниками Маріуполя, що призвело до значних руйнувань цивільної інфраструктури та жертв серед мирного населення[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 квітня 1965 року в Одесі. У 1987 році закінчив Єйське вище військове авіаційне училище льотчиків імені В. М. Комарова, після чого проходив службу на посадах льотчика, старшого льотчика, командира ланки, заступника командира ескадрильї, командира ескадрильї, заступника командира полку, командира полку розряду.

1994 року закінчив Військово-повітряну академію ім. Ю. О. Гагаріна. Брав участь у бойових діях на території Чеченської Республіки, виконав кілька десятків бойових вильотів.

У серпні 2008 року брав участь у Російсько-грузинській війні як командир 368-го штурмового авіаполку, дислокованого в Будьоннівську . Під час однієї з атак грузинської військової колони на південь від Цхінвалі до лівого двигуна його Су-25 СМ потрапила ракета з переносного зенітно-ракетного комплексу, літак упав і вибухнув у безлюдній гірській ущелині, а льотчик зумів катапультуватися і приземлився у грузинському анклаві. Через деякий час його евакуювала на вертольоті російська пошуково-рятувальна група[3] .

Після закінчення російсько-грузинської війни продовжив службу у ВПС. Служив на посадах начальника відділу оперативно-тактичної та армійської авіації Головного командування ВПС, заступника начальника авіації ВПС.

У 2012 році полковник Кобилаш закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації. 13 листопада 2013 призначений на посаду начальника авіації військово-повітряних сил[4].

13 червня 2014 року присвоєно військове звання «генерал-майор».

12 серпня 2015 року призначений начальником 4-го державного центру підготовки авіаційного персоналу та військових випробувань міністерства оборони Російської Федерації (Липецького авіацентру).

16 вересня 2016 року призначений командувачем дальньої авіації[5].

Воєнні злочини[ред. | ред. код]

За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України як командувач дальної авіації Росії мав безпосередній стосунок до проведення інтервенції російських сил у Сирію, під час якої завдавалися ракетно-бомбові удари по території країни, що призвело до масової загибелі місцевого цивільного населення. Це було кваліфіковано міжнародною спільнотою як воєнний злочин[2].

У серпні 2008 року під час агресії Москви проти Грузії як командир 368-го штурмового авіаційного полку керував діями підлеглих і особисто як пілот штурмовика бомбардував грузинські міста. За участь у вбивстві мирного населення був відзначений Путіним званням «героя Росії».

У ході 1-ої та 2-ї Чеченських війн брав активну участь у невиборчих бомбардуваннях території Чечні, у тому числі з використанням заборонених касетних та вакуумних бомб.

Під час вторгнення Росії в Україну під його керівництвом здійснено килимове бомбардування важкими бомбардувальниками Маріуполя, що призвело до значних руйнувань цивільної інфраструктури та жертв серед мирного населення[2]. Відповідальний за завдання літаками стратегічної авіації масованих ударів крилатими ракетами по українських містах та об'єктах інфраструктури.

3 січня 2023 року слідчі СБУ зібрали доказову базу на Сергія Кобилаша й колишнього командувача Чорноморського флоту РФ адмірала Ігоря Осипова, відповідальних за обстріли цивільних об'єктів України.[6] Їм обом оголошено про підозри за двома статтями Кримінального кодексу України:[7]

  • ч. 2 ст. 437 (планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни);
  • ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).

5 березня 2024 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт командувача дальньої авіації Росії Сергія Кобилаша та командувача Чорноморського флоту РФ Віктора Соколова.[8]

Особиста інформація[ред. | ред. код]

Має кваліфікацію «льотчик-снайпер» та почесне звання «заслужений військовий льотчик Російської Федерації»[9]. Загальний наліт — понад 1600 годин. Освоїв такі типи авіаційної техніки: Л-29, Су-7, Су-17 та його модифікації, Су-25, Су-30СМ, Су-34, Ан-26.

Дружина — Кобилаш Юлія Петрівна, 31.07.1971 р.н. Військовослужбовець ЗС РФ.[10]

Донька — Кобилаш (Ровстворова) Катерина Сергіївна 06.10.1992 р.н. одружена

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Путин дал новые звания генералам за Сирию. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
  2. ↑ а б в КОБЫЛАШ Сергей Иванович. gur.gov.ua. Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2022.
  3. ↑ Воздушная война в Южной Осетии (2008). Часть 2 // Портал «Современная армия». Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 6 січня 2014.
  4. ↑ Полковник Сергей Кобылаш возглавил авиацию ВВС России // РИА-Новости. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 6 січня 2014.
  5. ↑ В Дальней авиации представили нового командующего : Министерство обороны Российской Федерации. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
  6. ↑ СБУ оголосила перші підозри за обстріли цивільних об’єктів України: зібрано докази на російського генерала та адмірала флоту рф (відео). SSU (укр.). Процитовано 3 січня 2023.
  7. ↑ СБУ вперше повідомила про підозри через обстріли Росією цивільних об’єктів в Україні. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 січня 2023.
  8. ↑ МКС видав ордер на арешт командувача Чорноморського флоту РФ Соколова та командувача дальньої авіації РФ Кобилаша Джерело: https://censor.net/ua/n3476962. 5 березня 2024.
  9. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 19 февраля 2018 года
  10. ↑ Кобылаш Сергей Иванович / Кобилаш Сергій Іванович / Kobylash Sergej Ivanovich (рос.). 5 березня 2024.
  11. ↑ Награждённые государственными наградами // Президент России. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 20 квітня 2022.
  12. ↑ Выступление на церемонии вручения государственных наград // Президент России. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 6 січня 2014.
  13. ↑ В Кремле состоялась церемония вручения государственных наград // Ассоциация государственных научных центров. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 6 січня 2014.
  14. ↑ Фото с концерта 23 февраля 2020 года (третий орден слева). Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  15. ↑ МО РФ (11 березня 2016). Кобылаш Сергей Иванович (рос.). МО РФ. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кобилаш_Сергій_Іванович&oldid=41941169