Конвой SC 48

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конвой SC 48
Convoy SC 48
Битва за Атлантику
Американський ескадрений міноносець типу «Глівз» «Карні», який узяв участь у захисті кораблів конвою
Американський ескадрений міноносець типу «Глівз» «Карні», який узяв участь у захисті кораблів конвою

Американський ескадрений міноносець типу «Глівз» «Карні», який узяв участь у захисті кораблів конвою
Дата: 14-18 жовтня 1941
Місце: Західні підходи, Атлантичний океан
Результат: перемога німецьких ВМС;
конвой втратив 11 суден і кораблів
Сторони
Союзники:
Велика Британія Велика Британія
Канада Канада
Країни Осі:
Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
Велика Британія Х. М. Сандерс
Велика Британія Джо Бейкер-Крессвелл
Третій Рейх Карл Турманн
Третій Рейх Гюнтер Крех
Третій Рейх Гайнц-Отто Шульце
Військові сили
18 кораблів ескорту
52 транспортних судна
«Вовча зграя» «Мордбреннер»:
8 U-Boot
Втрати
9 суден потоплено (68 259 тонн)
2 військових кораблі затоплені
1 військовий корабель пошкоджено
1 U-Boot пошкоджено

Конвой SC 48 (англ. Convoy SC 48) — конвой транспортних і допоміжних суден у кількості 52 одиниць, який у супроводженні кораблів ескорту прямував від канадського Сіднея до Ліверпуля.

Історія конвою[ред. | ред. код]

5 жовтня 1941 року конвой SC 48, що формувався в Канаді з 52 суден, які перевозили військові матеріали, відплив із Сіднея до Ліверпуля. Командиром транспортного конвою був командор Х. М. Сандерс на судні Castalia.

Ескортна група канадських бойових кораблів складалася з есмінця типу «Таун» «Коламбія» і семи корветів класу «Флавер»: «Ветасківін», «Ростерн», «Баддек», «Кемроуз», «Шедіак», «Гладіолус» і «Мімоза» Вільних французьких військово-морських сил.

Цим силам протистояла патрульна лінія «Мордбреннер» з восьми німецьких підводних човнів, що розгорталася у протиконвойну лінію на південь від Ісландії поблизу точки зустрічі посеред океану. Німці знали, що саме в цьому регіоні Північної Атлантики здійснюється передача конвойних функцій від океанського ескорту бойовим кораблям Командування Західних підходів.

Союзна розвідка дізналася про присутність вовчої зграї «Мордбреннер» і почала вживати заходи введення противника в оману, намагаючись відволікти субмарини Деніца від конвою, але розвідка «Ультра» через технічні негаразди не змогла посприяти цьому; а в ніч з 14 на 15 жовтня транспорти помітив U-553.

Через важку погоду 11 суден, зокрема судно командира конвою SC 48, відстали від головних сил. «Колумбія» та два корвети «Кемроуз» і «Ростерн», вийшли на їхні пошуки. Третій корвет, «Шедіак», також був віднесений штормом і мав проблеми з радіозв'язком. За станом на 14 жовтня ескортні сили SC 48 залишися лишень з чотирьох корветів; «Ветасківін», «Баддек», «Гладіолус» і «Мімоза».

Атаки[ред. | ред. код]

Вранці 15 жовтня капітан-лейтенант Турманн з U-553 повідомив про свій контакт Командування підводних човнів (BdU) і отримав наказ стежити, в той час як інші підводні човни зосередяться для атаки. Однак Турманн вирішив не гаяти час та атакувати тієї ночі; в результаті чого йому вдалося потопити два судна, Silvercedar і Ila.

15 жовтня «Енігма» вступила до справи, і Командування Західних підходів зрозуміло, що німці готують масштабну атаку на їхній конвой; для посилення SC 48 із довколишніх конвоїв було перекинуто кілька ескортних кораблів. Спочатку прибула група американських есмінців (DesRon 13), яка полишила конвой ON 24; два есмінці британського Королівського флоту («Хайлендер» і «Бродвотер») з TC 14; два корвети британського Королівського флоту («Абелія» і «Вероніка») з ON 25, і корвет Королівського флоту Канади («Піктоу») з Ісландії.

Пізніше, 15 жовтня, «Колумбія» знову повернулася до основних сил, але до U-553 приєдналися ще два човни: U-558 і U-568. U-558, несподівано наразився на судно Vancouver Island, що пливло самостійно — і затопив його, загинули всі 73 члени екіпажу та 32 пасажири. Перед настанням ночі також прибув U-568, і три човни підготувалися до скоординованої атаки.

З настанням темряви в ніч з 15 на 16 жовтня підводні човни знову атакували. U-568 атакував і потопив Empire Heron, «Гладіолус» контратакував, і атака U-568 була відбита. Потім «Гладіолус» відокремився, щоб забрати вцілілих, але ніколи більше не повернувся до конвою. Корвет загинув з усім екіпажем та тими, кого ймовірно встигнув врятувати — вважається, що британський корабель був затоплений U-568.

Спроби конвою маневром збити противника з пантелику не дали результату. Німецька вовча зграя продовжувала переслідування. У другій половині дня 16 жовтня прибуло перше підкріплення, американська група DesRon 13: есмінці USS «Декатур», «Карні» та «Лівермор» на чолі з «Планкетт». Пізніше до них приєднався п'ятий есмінець «Ґрір» у супроводі канадського корвета «Піктоу».

До ночі 16 жовтня BdU зібрало десять підводних човнів для атаки: три човни зграї «Мордбреннер» і сім інших човнів: U-101, U-109, U-208, U-374, U-432, U-502 і U-573.

Протягом ночі з 16 на 17 жовтня «зграя» атакувала, різкими маневрами наближаючись до транспортного судна, торпедною або артилерійською атакою завдавала удар і тікала в сторону. U-553 затопив Bold Venture близько 20:00. U-558 затопив WC Teagle приблизно через годину. Erviken і Rym атакували й затопили, коли вони зупинилися, щоб забрати вцілілих з потоплених суден. U-432 потопив Evros і Barfonn незадовго до півночі.

Одразу після півночі «Карні» зупинився, щоб уникнути зіткнення з корветом, і був торпедований U-568. Американський есмінець зазнав серйозних пошкоджень, 11 людей загинуло й ще 22 були поранені, але зусиллями екіпажу корабель врятували. У супроводжені «Декатура» і «Ґріра» його відправили в Ісландію.

Вранці 17 жовтня прибуло більше військових кораблів: «Хайлендер» і «Бродвотер» з TC 14 і «Абелія» і «Вероніка» з ON 25. Завдяки цьому підкріпленню подальші атаки були відбиті, але «зграя» залишалася в контакті, чекаючи наступної можливості.

На світанку 17 жовтня до конвою приєднався ескорт Командування Західних підходів, що складався з чотирьох есмінців («Бульдог», «Амазон», «Річмонд» і «Джорджтаун») і одного корвета («Хартсиз») з двома траулерами і рятувальним судном.

Німецька «вовча зграя» все ще переслідувала конвой, але всі подальші атаки були зірвані кораблями ескорту. «Вероніка» провела рішучу атаку на контакт і заявила про знищений човен, але насправді жодної втрати підводного човна противника не було підтверджено. Літаючий човен «Каталіна» також завдав удару по U-558, який був пошкоджений, але продовжував перебувати у складі групи, поки атака не була скасована.

У ніч з 17 на 18 жовтня німці спробували атакувати знову; всі атаки були відбиті, але U-101 обстріляв «Бродвотер», завдавши йому смертельного ураження; есмінець залишався на плаву ще 12 годин, але врешті-решт його довелося покинути й затопити.

18 жовтня BdU наказав припинити атаку. «Мордбреннер», який так і не сформувався повністю, був розпущений, а решта човнів відправлено на захід, щоб сформувати нову лінію патрулювання поблизу канадського узбережжя. Решта човнів були переміщені на схід, щоб сформувати нову лінію патрулювання, «Райссвольф», на південний схід від Гренландії.

22 жовтня 1941 року 31 судно конвою SC 48 прибуло до Ліверпуля. 11 суден, що відстали через різні обставини, були зібрані «Кемроузом» і «Ростерном». Під керівництвом коммодора Сандерса на «Касталії» та лише з двома корветами в ролі супроводу ця група змогла завершити перехід океаном без втрат, прибувши до Великої Британії тільки через 10 днів після прибуття основної частини.

Кораблі та судна конвою SC 48[1][ред. | ред. код]

Транспортні судна[ред. | ред. код]

Позначення
   Судна, що затонули внаслідок атаки ПЧ
   Судна, що були пошкоджені внаслідок атаки ПЧ
Назва Прапор Тоннаж (GRT) Прим.
Anna (1919) Грецьке королівство 5 173
Barfonn (1931) Норвегія Норвегія 9 739 17 жовтня потоплений U-432[2]
Bold Venture (1920) Панама Панама 3 222 17 жовтня потоплено U-432[3]
Borgholm (1922) Норвегія Норвегія 1 557
Capsa (1931) Велика Британія Велика Британія 8 229 до Скапа-Флоу
Castalia (1906) Велика Британія Велика Британія 6 601
Clan Ranald (1917) Велика Британія Велика Британія 5 447
Dalcroy (1930) Велика Британія Велика Британія 4 558
Danae II (1936) Велика Британія Велика Британія 2 660
Defender (1915) Велика Британія Велика Британія 8 258
Empire Antelope (1919) Велика Британія Велика Британія 4 945
Empire Gull (1919) Велика Британія Велика Британія 6 408
Empire Heron (1920) Велика Британія Велика Британія 6 023 16 жовтня потоплено U-568[4]
Empire Moon (1941) Велика Британія Велика Британія 7 472 КАТ судно
Empire Moonbeam (1941) Велика Британія Велика Британія 6 849
Erviken (1921) Норвегія Норвегія 6 595 17 жовтня потоплено U-558[5]
Euthalia (1918) Грецьке королівство 3 553
Evita (1927) Норвегія Норвегія 6 346
Evros (1918) Грецьке королівство 5 283 17 жовтня потоплено U-432[6]
Facto (1921) Норвегія Норвегія 1 522
Fairwater (1928) Велика Британія Велика Британія 4 108
Frances Dawson (1923) Велика Британія Велика Британія 3 724
Granfoss (1913) Норвегія Норвегія 1 461
Grodno (1919) Велика Британія Велика Британія 2 458
Gudmundrå (1919) Швеція Швеція 2 458 17 жовтня у протоці Бель-Айл повернулося назад через проблеми з двигуном
Ila (1939) Норвегія Норвегія 1 583 15 жовтня потоплено U-553[7]
Inger Lise (1939) Норвегія Норвегія 1 582
Kingsborough (1928) Велика Британія Велика Британія 3 368
Knud Велика Британія Велика Британія 1 944
Lornaston (1925) Велика Британія Велика Британія 4 934
Manaquí (1921) Велика Британія Велика Британія 2 802
Manchester Spinner (1918) Велика Британія Велика Британія 4 767
Marietta E (1940) Велика Британія Велика Британія 7 628
Mathilda (1920) Норвегія Норвегія 3 650
Mauritz (1916) Швеція Швеція 1 480
Mount Taurus (1920) Грецьке королівство 6 696
Peder Bogen (1925) Велика Британія Велика Британія 9 741
Peterton (1919) Велика Британія Велика Британія 5 221
Philip T. Dodge (1910) Велика Британія Велика Британія 5 047
Rosenborg (1914) Велика Британія Велика Британія 1 997
Rossum (1928) Нідерланди Нідерланди 2 118
Rym (1919) Норвегія Норвегія 1 369 17 жовтня потоплено U-558[8]
Saltersgate (1924) Велика Британія Велика Британія 3 940
San Gaspar (1921) Велика Британія Велика Британія 12 910
Scottish Heather (1928) Велика Британія Велика Британія 7 087
Seapool (1940) Велика Британія Велика Британія 4 820
Silvercedar (1924) Велика Британія Велика Британія 4 354 15 жовтня потоплено U-553[9]
Silverelm (1924) Велика Британія Велика Британія 4 351
Spar (1924) Нідерланди Нідерланди 3 616
Star (1922) Норвегія Норвегія 1 531
Vassilios A. Polemis (1907) Грецьке королівство 3 429
W. C. Teagle (1924) Велика Британія Велика Британія 9 552 17 жовтня потоплений U-558[10]
Welsh Trader (1938) Велика Британія Велика Британія 4 974

Кораблі ескорту[ред. | ред. код]

Назва Прапор Тип корабля Прим.
Кораблі ескорту
«Абелія»  Військово-морські сили Великої Британії корвет типу «Флавер» 16-20 жовтня
«Амазон»  Військово-морські сили Великої Британії ескадрений міноносець типу «Амазон» 17-21 жовтня
HMS/HMT Angle (FY201)  Військово-морські сили Великої Британії протичовновий траулер 17-22 жовтня
«Баддек»  Військово-морські сили Канади корвет типу «Флавер» 5-17 жовтня
«Бродвотер»  Військово-морські сили Великої Британії ескадрений міноносець типу «Таун» 16-18 жовтня; 18 жовтня потоплений U-101[11]
«Бульдог»  Військово-морські сили Великої Британії ескадрений міноносець типу «B» 17-21 жовтня
«Кемроуз»  Військово-морські сили Канади корвет типу «Флавер» 9-17 жовтня
HMS Cape Warwick (FY167)  Військово-морські сили Великої Британії протичовновий траулер 17-22 жовтня
«Коламбія»  Військово-морські сили Канади ескадрений міноносець типу «Таун» 10-17 жовтня
«Джорджтаун»  Військово-морські сили Великої Британії ескадрений міноносець типу «Таун» 17-21 жовтня
«Гладіолус»  Військово-морські сили Великої Британії корвет типу «Флавер» 8-16 жовтня; 17 жовтня потоплений U-558[12]
«Хартсиз»  Військово-морські сили Великої Британії корвет типу «Флавер» 17-21 жовтня
«Хайлендер»  Військово-морські сили Великої Британії ескадрений міноносець типу «H» 16-20 жовтня
«Мімоза»  ВМС Вільної Франції корвет типу «Флавер» 9-17 жовтня
«Піктоу»  Військово-морські сили Канади корвет типу «Флавер» 16 жовтня
«Річмонд»  Військово-морські сили Великої Британії ескадрений міноносець типу «Таун» 16-20 жовтня
«Ростерн»  Військово-морські сили Канади корвет типу «Флавер» 9-21 жовтня
«Шедіак»  Військово-морські сили Канади корвет типу «Флавер» 5-17 жовтня
HMS St. Apollo  Військово-морські сили Великої Британії протичовновий траулер 16-22 жовтня
«Декатур»  Військово-морські сили США ескадрений міноносець типу «Клемсон» 16-17 жовтня
«Ґрір»  Військово-морські сили США ескадрений міноносець типу «Вікс» 16-17 жовтня
«Карні»  Військово-морські сили США ескадрений міноносець типу «Глівз» 16-17 жовтня; 17 жовтня пошкоджений U-568[13]
«Лівермор»  Військово-морські сили США ескадрений міноносець типу «Глівз» 16-17 жовтня
«Планкетт»  Військово-морські сили США ескадрений міноносець типу «Глівз» 16-17 жовтня
«Вероніка»  Військово-морські сили Великої Британії корвет типу «Флавер» 16-19 жовтня
«Ветасківін»  Військово-морські сили Канади корвет типу «Флавер» 9-17 жовтня

Підводні човни Крігсмаріне, що брали участь в атаці на конвой[14][ред. | ред. код]

«Вовча зграя» «Мордбреннер»
Назва Тип Командир Результати атаки Прим.
Третій Рейх U-73 VIIB капітан-лейтенант Гельмут Розенбаум не брав участі в атаці
Третій Рейх U-77 VIIC капітан-лейтенант Генріх Шондер
Третій Рейх U-101 VIIB капітан-лейтенант Ернст Менгерзен 18 жовтня потопив «Бродвотер»
Третій Рейх U-432 VIIC капітан-лейтенант Гайнц-Отто Шульце 17 жовтня потопив Bold Venture, Evros і Barfonn
Третій Рейх U-502 IXC капітан-лейтенант Юрген фон Розенштіль не брав участі в атаці
Третій Рейх U-553 VIIC капітан-лейтенант Карл Турманн 15 жовтня потопив Silvercedar і Ila, 17 жовтня потопив «Гладіолус»
Третій Рейх U-558 VIIC оберлейтенант-цур-зее Гюнтер Крех 17 жовтня потопив W.C. Teagle, Erviken і Rym 18 жовтня пошкоджений літаком-амфібією PBY «Каталіна»
Третій Рейх U-568 VIIC капітан-лейтенант Йоахім Пройсс 16 жовтня потопив Empire Heron, 17 жовтня пошкодив «Карні»
Третій Рейх U-751 VIIC капітан-лейтенант Гергард Бігальк не брав участі в атаці

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. Convoy SC.48. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  2. Barfonn. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 8 лютого 2022.
  3. Bold Venture. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  4. Empire Heron. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 9 лютого 2022.
  5. Erviken. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 9 лютого 2022.
  6. Evros. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 9 лютого 2022.
  7. Ila. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 9 лютого 2022.
  8. Rym. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 9 лютого 2022.
  9. Silvercedar. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 9 лютого 2022.
  10. W.C. Teagle. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 9 лютого 2022.
  11. HMS Broadwater (H 81). Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2022.
  12. HMS Gladiolus (K 34). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 10 лютого 2022.
  13. USS Kearny (DD 432). Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022.
  14. Ships hit from convoy SC-48. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 8 лютого 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Blair, Clay (1996) Hitler's U-Boat War Vol I Cassell ISBN 0-304-35260-8
  • Hague, Arnold (2000). The Allied Convoy System 1939—1945. ISBN 1-86176-147-3.
  • Edwards, Bernard (1996). Dönitz and the Wolf Packs — The U-boats at War. Cassell Military Classics. ISBN 0-304-35203-9.
  • Roskill, S. W. (1957) [1954]. Butler, J. R. M (ed.). War at Sea. History of the Second World War United Kingdom Military Series. I (4th impr. ed.). London: HMSO. OCLC 881709135.