Геральдичні бейджі характерні для людини чи сім'ї, подібні до геральдичного щита та клейноду. Але на відміну від них, бейдж не є невід'ємною складовою герба, хоча їх можна відображати поруч із ними. Насправді бейджі є повними та незалежними, і їх можна демонструвати окремо. Крім того, на відміну від геральдичного щита та клейноду, які є особистою власністю, які може демонструвати лише власник, бейдж може легко нестись іншими людьми у формі значка пізнання або лівреї, який слід носити слугам та прихильникам. Бейджі вивішуються на штандартах та особистих предметах, а також на приватних та громадських будівлях для демонстрації права власності чи патронату.[1]
Біла троянда на Сонці дому Йорка, на кольорах синьо-золотої лівреї династії Йорків, оточена королівським девізом «Dieu et mon droit». З рукопису Вінсента Бове (1478—1480), що належить англійському королю Едуарду IV .
Королівські бейджі використовуються з найперших етапів англійської геральдики. Вони незмінно прості, їх численні приклади були прийняті та успадковані різними володарями. Вони знаходяться на склі та тканиних королівських палаців та меморіальних каплиць, а іноді і в будинках тих, хто користувався або очікував королівського покровительства.[2]
Найбільш ранній королівський геральдичний бкйдж — це гілочка віникового жарновця, який, як кажуть, носив Жоффруа Анжуйський на своїй шапці. Дана рослина або Plantegenest (planta genista на середньовічній латині), таким чином, стала прізвиськом Жоффруа; «Плантагенет». Геральдичний символ також став назвою династії, яка від нього походила і правила Англією понад 300 років. Королі-Плантагенети користувались цим значком, іноді поєднуючи його з іншими більш персональними знаками[3]. Король Генріх II використовував 'planta genista', а також карбункул[4]. Король Річард I використовував знак зірки і півмісяця, який також вживав його брат король Джон. Король Генріх III прийняв гілочку віника і зірку і півмісяць. На додаток до цього його син Едуард I додав знак із золотими трояндами, який він успадкував від своєї матері Елеонори з Провансу. Король Едуард II додав золотий замокКастилії, успадкований від його матері Елеонори Кастильської[2].
Насправді це був Річард Йоркський, 3-й герцог Йоркський, який прийняв ім'я Плантагенет для нього та його нащадків у XV столітті. Незрозуміло, чому Річард вибрав ім'я, але воно підкреслювало ієрархічний статус Річарда як Джеффрі та шести англійських королів, патрілінійного нащадка під час Війн Троянд. Ретроспективне використання імені для всіх нащадків Джеффрі стало популярним у часи Тюдорів, ймовірно, заохочене додатковою легітимністю, яку воно надало правнуку Річарда, англійському королю Генріху VIII[5].
Байджі увійшли до загального вживання за правління короля Едуарда III. Сам король вживав багато бейджів, натякаючи на своє походження та нові особисті знаки[6].
Pinches, John Harvey; Pinches, Rosemary (1974), The Royal Heraldry of England, Heraldry Today, Slough, Buckinghamshire: Hollen Street Press, ISBN0-9004-5525-X
Плантагенети 
.jpg)
Ланкастери .jpg)
.jpg)
Йорки 
Тюдори 
.svg)
Стюарти 
.svg)
.svg)
.jpg)
Міжкоролів'я .jpg)
.svg){kind=icon}
.svg)