Крейсери проекту 1164

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ракетні крейсери проекту 1164
Project 1164 Moskva 2009 G1.jpg
РКР «Москва» ЧФ РФ, Севастополь
Служба
Тип/клас ракетні крейсери
Держава прапора СРСР СРСРРосія Росія
Належність Naval Ensign of the Soviet Union.svg ВМФ СРСРNaval Ensign of Russia.svg ВМФ РФ
Верф Суднобудівний завод імені 61 комунара, Миколаїв
Введено в експлуатацію 1983 (головний «Слава»)
Статус в бойовому складі флоту, один — недобудований на СБЗ ім. 61 комунара
Параметри
Тоннаж стандартний — 9 300 т,
повний — 11 280 т
Довжина 186 м
Ширина 20,8 м
Осадка 8,4 м
Технічні дані
Силова установка ГЕУ Газотурбінна: 2 ГТА М-21 по 71000 к.с. кожний (по 2 форсажні газові турбіни М-8КФ 2×27500 к.с., маршова газова турбіна М-70 10000 к.с., допоміжна газова турбіна ТУК 6000 к.с.) та ЕЕУ 6 турбогенераторів по 1500 кВт і 6 по 1250 кВт
Гвинти 2 гвинти
Швидкість повного ходу — 32,5 вузлів
економічного ходу — 18 вузлів
Автономність плавання 7 500 миль при 18 вузлах
автономність по запасам провіанту — 30 діб
Екіпаж 485 чол. (66 офіцерів)
Озброєння
Артилерія 1×2 130-мм АУ АК-130
Торпедно-мінне озброєння 2×5 533-мм ТА ПТА-53-1134, 2×12 РБУ-6000
Ракетне озброєння 8×2 ПУ ПКРК П-500 «Базальт»
Зенітне озброєння 8×8 ПУ ЗРК С-300Ф «Форт», 2×2 ПУ ЗРК 4К33 «Оса-МА», 6×6 30-мм ЗАК АК-630
Авіація 1 вертоліт Ка-27

Ракетні крейсери проекту 1164 (шифр «Атлант», англ. Slava class за класифікацією НАТО) — серія радянських ракетних крейсерів. У 1970-1980-х роках на миколаївському Суднобудівному заводі імені 61-го Комунара були побудовані чотири кораблі цього проекту. Інколи називаються «вбивцями авіаносців»[1].

Бойове призначення[ред.ред. код]

Ракетні крейсери проекту 1164 призначені для надання бойової стійкості оперативним з'єднанням військово-морського флоту у віддалених районах Світового океану. Їхніми завданнями є[2]:

Історія проектування[ред.ред. код]

Комісія при Раді Міністрів СРСР з військово-промислових питань 20 квітня 1972 року прийняла рішення про початок розробки тактико-технічного завдання на ракетний крейсер нового покоління. Це було обумовлене тим, що динаміка гонки озброєнь епохи холодної війни свідчила про серйозне відставання ВМФ СРСР від ВМС США і НАТО в розвитку корабельної авіації і авіаносних кораблів — потрібен був корабель, який міг би стати основою різнорідної корабельної групи, здатної знищити авіаносне з'єднання, «вбивця авіаносців». Проектування ракетного крейсера проекту 1164 під шифром «Атлант» здійснювалося Північним проектно-конструкторським бюро в Ленінграді. Головними конструкторами корабля були спочатку Олександр Кузьмич Перьков, а потім — Валентин Іванович Мутіхін. Головним спостерігчем від ВМФ — капітан 2 рангу Блінов. Ескізний проект корабля був затверджений 13 квітня 1973 року, технічний проект закінчений 21 серпня 1974-го[3].

Головний комплекс озброєння крейсера включав ударний (протикорабельний) ракетний комплекс П-500 «Базальт» з системою управління «Аргон-1164». Шістнадцять протикорабельних крилатих ракет комплексу розміщувалися у восьми спарених неповоротних пускових установках на верхній палубі праворуч і ліворуч від головної надбудови. Озброєння протикорабельними ракетами і системою управління «Аргон» дозволяло вести залпову стрільбу усіма ракетами. Крім того на корабель покладалося завдання забезпечення колективної протиповітряної оборони оперативного з'єднання кораблів. Для його реалізації на кораблі встановлювався ЗРК колективної (зональної) оборони — багатоканальний комплекс С-300Ф «Форт» в конфігурації 8×8 ВПУ. Установки вертикального пуску зенітних ракет комплексу «Форт» представляли собою вертикальні барабани обертового «револьверного» виконання, розміщені під верхньою палубою в кормовій частині корабля. Незважаючи на ударну «спеціалізацію» крейсер мав і потужне протичовнове озброєння, потреба в якому досить спірна: два п'ятитрубні 533-мм торпедні апарати і гідроакустичні комплекс «Платина» з підкильною і буксируемою антенами[3].

Проведені у 1982 році випробування головного корабля проекту, який отримав назву «Слава», підтвердили закладені в ньому потенційні можливості, в тому числі, відмінні ударні властивості, ходові і морехідні якості[3].

Програма будівництва[ред.ред. код]

Крейсери проекту 1164 будували на Суднобудівному заводі імені 61-го Комунара (СБЗ № 445) у Миколаєві. Усього передбачалося побудувати десять крейсерів проекту, потім програму скоротили до шести одиниць.

Головний корабель, що отримав назву «Слава», був закладений 5 листопада 1976 року, спущений на воду 27 липня 1979 року і увійшов до складу ВМФ СРСР 13 грудня 1982 року. Другий корпус, «Маршал Устинов» увійшов до складу флоту 15 вересня 1986 року[4].

Починаючи з третього корпусу, «Червоної України», будівництво якої розпочалось 31 липня 1979 року, проект був дещо модернізований: замість РЛС «Фрегат-М» була встановлена ​​нова станція МР-750 «Фрегат-МА» з фазованою антеною решіткою, а також більш сучасні засоби РЕБ. «Червона Україна» була спущена на воду 28 серпня 1983 року і включена у склад флоту 25 грудня 1989-го[4].

Останній корабель серії, що при закладці отримав назву «Комсомолець», а 23 березня 1985 перейменований на «Адмірал флоту Лобов», заклали 29 серпня 1984 року, спустили на воду 11 серпня 1990 року. Через розпад Радянського Союзу крейсер, відомий під останньою назвою «Україна», досі остаточно не добудований. Ступінь готовності корабля станом на початок 2011 року становив 95%[5].

Ще два кораблі, «Жовтнева Революція» і «Адмірал флоту Радянського Союзу Горшков», планувалось будувати за модернізованим проектом 1164.1, який передбачав встановлення замість ПКРК «Базальт» більш потужного П-1000 «Вулкан», але вони так і не були закладені, хоча для них були виготовлені перші секції корпусів[2].

Представники проекту
Назва Зав. № Дата закладки Спуск на воду Включення у склад ВМФ Примітки
«Слава»
2008
5 листопада 1976 27 липня 1979 13 грудня 1982 (ЧФ) 15.05.1995 перейменований на «Москва»
«Маршал Устинов»
2009
5 жовтня 1978 25 лютого 1982 15 вересня 1986 (ПФ) закладався як «Адмірал флоту Лобов», перейменований 23.03.1985
«Червона Україна»
2010
31 липня 1979 28 серпня 1983 25 грудня 1989 (ТОФ) 21.12.1995 перейменований на «Варяг»
«Адмірал флоту Лобов»
2011
29 серпня 1984 11 серпня 1990 1 жовтня 1993* (ВМСУ) закладався як «Комсомолець», 23.03.1985 перейменований на «Адмірал флоту Лобов», з 1998 року — «Україна». З червня 2011 без назви

Примітка: * Корабель був включений до складу резерву ВМС України. В бойовий склад флоту не включався.

Надбудова з ГКП
ПУ ПКРК «Базальт»
ПУ ЗРК «Форт»
Вертолітний ангар і майданчик

Особливості конструкції і озброєння[ред.ред. код]

За конструкцією корпусу кораблі проекту 1164 — довгоополубачні, з розвиненою трьохострівною надбудовою, баштоподібними пірамідальними фок- і грот-щоглами. Для кращої морехідності і остійності, шпангоути набору мають значний розвал, а форштевень сильно нахилений. У першому відсіку, аж до носової таранної перегородки, розташовуються допоміжні приміщення та комори. У другому відсіку нижче ватерлінії знаходиться вигородка ГАС «Платина», вище неї — ланцюговий ящик, комори і шпильове відділення. Третій відсік займає підбаштове відділення і погреби артустановки АК-130, вентиляторні приміщення і бойові пости корабля. Четвертий відсік відведений під кубрики і каюти особового складу, в трюмі — агрегатні приміщення. У п'ятому відсіку, крім житлових приміщень, розташований погріб боєзапасу для РБУ-6000. У шостому відсіку розміщені бойовий інформаційний центр з'єднаний з бойовою рубкою командирським ліфтом. У сьомому — розташовані допоміжні механізми а також приводи носової пари заспокоювачів хитавиці. У восьмому відсіку розташовується носове машинне відділення з маршовими турбінами, редукторами, теплоутилізаційним контуром і допоміжними паровими турбінами. У дев'ятому — допоміжні механізми і друга пара заспокоювачів хитавиці. Далі — кормове машинне відділення з форсажними турбінами. Одинадцятий відсік — допоміжні механізми, в дванадцятому — підпалубні льохи ЗРК «Форт» з пусковими установками вертикального пуску револьверного типу, а також льохи і приводи системи постановки перешкод ПК-2, вантажний ліфт. У тринадцятому і чотирнадцятому відсіках — кубрики екіпажу, допоміжні і службові приміщення, торпедні апарати, погреби і пускові установки зенітних ракет ЗРК «Оса». Кормовий відсік, головним чином, слугує для розміщення буксируваної антени ГАС і систем для її опускання і підйому. На всьому протязі корабля під паливними цистернами є подвійне дно, щоб уникнути розливу ПММ в аварійних ситуаціях. Основні погреби боєзапасу рознесені по кораблю, розділені непроникними перегородками і забезпечені системами зрошення та пожежогасіння. Всі ці заходи конструктивно забезпечують живучість і непотоплюваність крейсера при затопленні будь-яких трьох суміжних відсіків, крім машинних відділень[6].

У конструкції легких вигородок всередині корпусу разом зі сталлю використовуються алюмінієві сплави. Надпалубні надбудови в районах впливу полум'я від пуску ракет — сталеві, верхні конструкції виготовлені з алюмінієвих сплавів. На нижніх ярусах знаходиться флагманський командний пункт, каюти старших офіцерів, кают-компанія. Димарі з системами повітрозабору розміщені поперек корабля. За димовими трубами встановлений кран вантажопідйомністю 8,5 тонн, який в похідному положенні опускається між димоходами і закріплюється[6].

У кормовій частині головної палуби у вигляді окремого острова розміщений вертолітний ангар, далі в кормі вертолітний майданчик з системами забезпечення зльоту та посадки. Крім набору рятувальних засобів, на кораблі є роз'їзний командирський катер проекту 1404 та робочий рейдовий катер проекту 1402[6].

Порівняльна оцінка проекту[ред.ред. код]

За бойовими можливостями, ракетні крейсери проекту 1164 стали кроком вперед в порівнянні з першими радянськими ракетними крейсерами проекту 58 і великими протичовновими кораблями проекту 1134, в той же час вони були економічною альтернативою надмірно дорогим атомним крейсерам проекту 1144. Маючи меншу водотоннажність, крейсери проекту 1164 мали практично еквівалентне з ними наступальне озброєння і зіставне оборонне[7].

Позиція проекту 1164 серед радянських (російських) ракетних крейсерів (порівняльна таблиця)
Клас, тип, роки експлуатації Тоннаж (т), основні розміри (д×ш×о, м) Ударне і артилерійське озброєння Зенітне ракетно-артилерійське озброєння Протичовнове і торпедне озброєння
Russian Battle Cruiser Pyotr Velikiy.jpg

важкий атомний ракетний крейсер
«Петро Великий»
(пр. 1144)
СРСРРФ, 1989-досі
25 860
250,1×28,5×10,3
20 ПУ ПКРК П-700 «Граніт», 1×2 130-мм АУ АК-130 13×8 ПУ ЗРК С-300Ф «Форт», 16×8 ПУ ЗРК «Кінжал», 6 ЗРАК «Кортік» 2×5 533-мм ТА, 1×10 РБУ-12000, 2×6 РБУ-1000
Project 1164 Moskva 2011.jpg

ракетний крейсер
«Москва»
(пр. 1164)
СРСРРФ, 1982-досі
11 490
186,4×20,8×8,4
8×2 ПУ ПКРК П-500 «Базальт», 1×2 130-мм АУ АК-130 8×8 ПУ ЗРК С-300Ф «Форт», 2×2 ПУ ЗРК 4К33 «Оса-МА», 6×6 30-мм ЗАК АК-630 2×5 533-мм ТА, 2×12 РБУ-6000
Groznyy1970s.jpg

ракетний крейсер
«Адмірал Головко»
(пр. 58)
СРСРРФ, 1962–2002
5 570
142×16×5,1
2×2 ПУ ПКРК СМ-70 ПКРК П-35, 2×2 76,2-мм АУ АК-726 4×6 30-мм ЗАК АК-630 1×2 ПУ ЗРК М-1 «Волна», 2×3 533-мм ТА, 2×12 РБУ-6000

За сучасними класифікаціями, ці ракетні крейсери відносяться до класу «крейсери/великі есмінці» тоннажем до 10 000 тонн, як-то американські крейсери КРЗ типу «Тікондерога» і есмінці КРЗ типу «Арлі Берк», британські есмінці типу «Шеффілд»[7].

Порівняльна таблиця основних характеристик ркр проекту 1164 з іноземними аналогами
Клас, тип, роки експлуатації Тоннаж (т), основні розміри (д×ш×о, м) Артилерійське озброєння Ракетне озброєння Мінно-торпедне озброєння
USS Mississippi (CGN-40).JPG

атомний ракетний крейсер
«Вірджинія»
США, 1974–1994
11 000
178,3×19,2×6,4
2×1 127-мм АУ Mk.45, 2×6 ЗАК «Вулкан-Фаланкс» 2×4 ПУ ПКРК «Гарпун», 2×4 ПУ ПКРК «Томагавк», 2×2 ПУ ЗРК «Стандарт»/ПЧРК ASROC 4×1 324-мм ТА
Project 1164 Moskva 2011.jpg

ракетний крейсер
«Москва»
СРСРРФ, 1982-досі
11 490
186,4×20,8×8,4
1×2 130-мм АУ АК-130, 6×6 30-мм ЗАК АК-630 8×2 ПУ ПКРК П-500 «Базальт», 8×8 ПУ ЗРК С-300Ф «Форт», 2×2 ПУ ЗРК «Оса-МА» 2×5 533-мм ТА, 2×12 РБУ-6000
USS Ticonderoga CG-47.jpg

ракетний крейсер
«Тікондерога»
США, 1981–2004
9 800
172,8×16,7×9,7
2×1 127-мм АУ Mk.45, 2×6 ЗАК «Вулкан-Фаланкс» 2×4 ПУ ПКРК «Гарпун», 2×2 ПУ ЗРК «Стандарт»/ПЧРК ASROC 2×3 324-мм ТА

Експлуатація[ред.ред. код]

Після введення в склад ВМФ СРСР крейсери проекту 1164 були розподілені по одному кораблю на кожен флот: «Слава» (нині «Москва») — на Чорноморський, «Червона Україна» (згодом «Варяг») — на Тихоокеанський і «Маршал Устинов» — на Північний. В цілому кораблі досить активно використовувалися: брали участь у навчаннях, несли бойову службу і наносили візити в іноземні порти[2].

Крейсер «Слава» у 1991 році був поставлений в ремонт на СРЗ імені 61-го комунара, але через брак коштів а також через невизначеність з поділом Чорноморського флоту корабель мало не був списаний. Проте після семи років таки були вишукані кошти на ремонт і крейсер увійшов до складу Чорноморського флоту РФ під ім'ям «Москва», де став флагманським кораблем[8].

Ракетний крейсер «Адмірал флоту Лобов», який після розпаду СРСР залишився на добудові в Миколаєві в ступіні готовності 75%, у 1993 році був включений до резерву ВМС України. 1994 року був сформований екіпаж корабля, але через брак коштів його було розпущено, а добудову припинено. 17 лютого 1998 року Президент України дав розпорядження про добудову крейсера, який на той час отримав назву «Україна». Вдруге була сформована команда, яку згодом також розпустили. На цей раз крейсер було добудовано на 95%. 17 травня 2010 року президенти України й Російської Федерації Віктор Янукович і Дмитро Медведєв начебто домовилися про добудову ракетного крейсера «Україна» для ВМФ РФ. Але пізніше представники Міністерства оборони Російської Федерації заявили, що Росія не купуватиме крейсер, проте готова забрати корабель, якщо Україна віддасть його безкоштовно[5]. Станом на 2013 рік доля корабля не визначена.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Павлов А. С. Убийцы авианосцев. (Slava-class). — Якутск: Литограф, 2008. — 352 с. (рос.)
  2. а б в «Проект 1164 «Атлант» (Slava class)». на сайті «АТРИНА» (рос.). Архів оригіналу за 2011-12-02. Процитовано 2013-04-04. 
  3. а б в «Ракетные крейсера проекта 1164, шифр «Атлант». История создания.». на сайті «Russian-Ships.info» (рос.). Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-04-07. 
  4. а б «Ракетные крейсера проекта 1164, шифр «Атлант».». на сайті «Russian-Ships.info» (рос.). Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-04-07. 
  5. а б «Росія хоче задарма забрати крейсер «Україна»». ТСН. 2011-01-20. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-04-07. 
  6. а б в «Проект 1164 «Атлант»». на сайті army.lv (рос.). Архів оригіналу за 2013-03-10. Процитовано 2013-04-08. 
  7. а б Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — М.: ЭКСМО, 2003. — Т. 1-2 (Кн. 1-3). — С. 444. — ISBN 5-699-04856-1
  8. «Ракетный крейсер «Слава» («Москва»)». на сайті «Черноморский флот» (рос.). Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-04-08. 

Література[ред.ред. код]

  • Павлов А. С. Убийцы авианосцев. (Slava-class). — Якутск: Литограф, 2008. — 352 с. (рос.)
  • Доценко В. Д. История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — М.: ЭКСМО, 2003. — Т. 1-2 (Кн. 1-3). — 896 с. — ISBN 5-699-04856-1 (рос.)