Кронеберг Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Кронеберг
Ім'я при народженні Андрій Іванович Кронеберг
Народився 1814(1814)
Україна Харків
Помер 10 квітня 1855(1855-04-10)
Україна Харків
Країна  Російська імперія
Діяльність перекладач, шахіст
Alma mater Імператорський Московський університетd
Знання мов російська
Батько Кроненберг Іван Якович

Андрі́й Іва́нович Кро́неберг (рос. Андрей Иванович Кронеберг; * жовтень 1814, Харків — † 10 квітня 1855, Харків) — російський перекладач і шахіст. Відомий своїми перекладами Шекспіра. Один із найсильніших шахістів Харкова середини XIX сторіччя. Син ректора Харківського університету Івана Кронеберга.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син ученого Івана Кронеберга, який був ректором Харківського університету.

Перекладацька діяльність[ред. | ред. код]

Жив у Москві й Петербурзі, був знайомий із письменником Віссаріоном Белінським. Перекладав, зокрема твори Вільяма Шекспіра, чиїм палким прихильником був («Гамлет», «Макбет», «Багато галасу з нічого», «Дванадцята ніч») і Генріха Гайне. Володів англійською, німецькою, французькою, латинською, грецькою та італійською мовами. Активно друкував свої матеріали в журналі «Современник» у 1847—1852 роках. Писав вірші, цікавився розвитком драматургії, був літературним критиком.

Шахова діяльність[ред. | ред. код]

Один із найсильніших харківських шахістів середини XIX сторіччя. Грав із такими тогочасними шахістами, як Карл Яніш, Ілля Шумов, Розенберг, Долгоруков, Пассек, харків'янин Шилкін.

«Шахматный листок» опублікував 2 партії Кронеберга з провідним російським майстром того часу — Карлом Янішем. В одній перемогу здобув Яніш, в іншій — Кронеберг.

У більшості партій використовував гамбіт Муціо — різновид королівського гамбіту. Проводив теоретичні дослідження відгалужень королівського гамбіту. Одне з них надруковано в берлінській газеті «Шахцайтунґ» у 1861—1862 роках (уже після смерті автора).

Автор відомої історико-літературної роботи «Шахматы» на сторінках видання «Современник» 1850 року. У статті повідомляв про історичні деталі діяльності шахістів минулого — Паоло Бої, Руї Лопеса, Леонадро, Ґреко, Філідора, Лабурдонне, Макдоннелла та інших. Завдяки знанню європейських мов опрацював велику кількість закордонної шахової літератури в оригіналі. Робота «Шахматы» отримала позитивні відгуки в російському шаховому середовищі. Інколи допомагав перекладати на німецьку мову праці Олександра Петрова, які той відсилав у берлінську «Шахцайтунґ».

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Линдер И. М. У истоков шахматной культуры. — Москва: Знание, 1967. — С. 318—321
  • Шахматы: Энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 183