Кіров Сергій Миронович

	Кіров Сергій Миронович
	;
Ім'я при народженні	Костриков Сергій Миронович
Народився	15 березня 1886 (123 роки); Уржум, Вятська губернія, Російська Імперія
Помер	1 грудня 1934; СРСР, Ленінград;
Інші імена	Серж, Кір
Діяльність	державний і політичний діяч
Партія	РСДРП
Дружина	Маркус Марія Львівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Кіров Сергій Миронович — (справжнє прізвище Костриков) — (*15 березня 1886, Уржум — 1 грудня 1934, Ленінград) — радянський державний і політичний діяч. Перший секретар Ленінградського міського комітету ВКП(б) і член політбюро ЦК ВКП(б).

[ред.] Біографія

Сергій Миронович Костриков народився у місті Уржум Вятської губернії (нині Кіровська область) 27 березня (15 за старим стилем) 1886 року. Чотири перших дітей померли в дитинстві, згодом появилися Анна, Сергій і Ліза. В 1894 році у Кірова померла мати, а батько покинув сім'ю. Сестер Сергія на виховання взяла бабуся, а хлопця віддали у притулок.

Сергій Костриков закінчив Уржумське парафіяльне, а згодом — міське училище. Восени 1901 року їде у Казань, де поступає у нижче механіко-технічне промислове училище. Через три роки він закінчив освіту, отримавши нагороду першого ступеню. Того ж року почав працювати креслярем у міській управі Томська і навчався на підготовчих курсах Томського політехнічного університету.

В Томську в листопаді 1904 року вступив до РСДРП (Російська соціал-демократична робітнича партія). Його партійне псевдо — «Серж» (Сєрж). В 1905 році уперше брав участь в демонстрації і був заарештований поліцією. Після виходу з тюрми очолив бойові дружини. У липні 1905 року Томська міська партійна конференція вибирає Кострикова членом тоського РСДРП. В липня 1906 року був заарештований і ув'язнений в томській фортеці (тюрмі) на півтори року. З 1908 року Сергій Костриков стає професійним революціонером, веде роботу в Іркутську та Новосибірську (тоді називався рос. Новоникола́евск).

1909 року переїжджає у Владикавказ, де стає провідним співробітником північнокавказької кадетської газети «Терек», друкується пів псевдонімом Сергій Миронов (рос. Сергей Миронов), бере участь у аматорських спектаклях, захоплюється альпінізмом. Тут же знайомиться з Марією Львівною Маркус, яка згодом стає його дружиною.

У Владикавказі його арештовують, відправляють на етап в Томськ, де 16 березня 1912 року над ним проводиться суд і виноситься виправдувальний вирок. Костриков повертається до Владикавказу.

Пам'ятник в м. Санкт-Петербурзі

Його псевдонім Кіров походить від «кір» — знайденого в календарі. В квітні 1912 року в газеті «Терек» з'являється стаття «Поперек дороги», підписана «С. Кіров». Саме під цим псевдонімом Костриков ввійшов в історію СРСР.

Згідно офіційної версії більшовицьких істориків, політичні погляди Кірова до 1917 року були ясні і зрозумілі — він був прихильником марксизму-ленінізму. Проте дослідження останніх років спростували такі твердження — Костриков довго не міг вибрати «політичної платформи», співчував меншовикам, котрі підтримували Тимчасовий уряд і лише після жовтневої революції 1917 року, він перейшов на сторону більшовиків. Почалася його стрімка партійна кар'єра.

Весною 1918 року був вибраний членом Терської обласної ради, а в липні бере участь у П'ятому Всеросійському з'їзді рад по гостьовому квитку, а в листопаді Кіров уже повноправний делегат Шостого Всеросійського з'їзду рад. У 1919 році — голова тимчасового революційного комітету в Астрахані, бере участь у придушені антибільшовицького опору, стає членом реввійськради 11-ої Червоної армії.

1920 рік — у складі 11-ої Червоної Армії вступає в Баку, у складі радянської делегації бере участь у заключенні мирного договору з Польщею у Ризі, стає членом Кавказького бюро ЦК РКП(б). У 1921 році на 10-ому з'їзді ЦК РКП(б) вибирається кандидатом у члени ЦК. В тому ж році стає Першим секретарем ЦК компартії Азербайджана. У 1923 році був вибраний членом ЦК РКП(б).

В 1926 році Кірова обирають першим секретарем Ленінградського губернського комітету (обкома) і міськкома партії і Північно-Західного бюро ЦК ВКП(б). У складі групи ЦК направляється в Ленінград для ідеологічної боротьби з зинов'ївською опозицією.

Увечері 1 грудня 1934 року в Смольному, де розташовувалися Ленінградський міськом та обком ВКП (б), Сергія Кірова пострілом в потилицю було вбито Леонідом Ніколаєвим.