Зінов'єв Григорій Овсійович
Григорій Овсійович Зінов'єв, справжнє ім'я — Овсей-Гершен Ааронович Радомисльський (Апфельбаум); (*8 вересня 1883, Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія — 25 серпня 1936, ?) — радянський партійний діяч. Єврей[1].
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився у Єлисаветграді (нині Кіровоград) у заможній єврейській родини.
У 1901 став членом РСДРП, з того ж року брав участь у революційному русі.
Емігрував з політичних мотивів, жив у Парижі, згодом у Берліні, Лондоні, Берні, де 1903 року познайомився з В. Леніним. 1904 року вступив до Бернського університету на хімічний факультет, проте після року навчання перейшов на юридичний, який теж не закінчив.
Повернувся до Росії 1905 року. У 1917 році приєднався до більшовиків. Від 1919 до 1926 року — голова Виконкому Комінтерну. 1924 року за ініціативою Зінов'єва Петроград було перейменовано на Ленінград.
У 1922 році Григорій Зінов'єв та Л. Каменєв запропонували призначити Сталіна на пост Генерального секретаря ЦК ВКП(б). Але вже у 1925 році Григорій від імені «нової опозиції» виступає проти Сталіна.
У 1926 році його було виключено з Політбюро, відсторонено від керівництва Виконкомом Комінтерну. У 1927 році, через контакти з Троцьким, Зінов'єва вивели з ЦК, виключили з партії та вислали.
Після каяття у 1928 році він був поновлений у партії та призначений ректором Казанського університету. Наприкінці 1932 року знову виключений з партії та висланий. 1933 року поновлений в рядах ВКП(б) та направлений на роботу в Центросоюз.
У 1934 році Зінов'єв був заарештований та засуджений до 10 років ув'язнення у справі «Московського центру». 24 серпня 1936 року засуджений до розстрілу у сфабрикованій справі так званого Антирадянського об'єднаного троцькістсько-зінов'євського центру. Реабілітований у 1988 році.
[ред.] Примітки
- ↑ (англ.) Ukrainian Jews, Bible Discovered
[ред.] Джерела
- Деятели Союза Советских Социалистических Республик и Октябрьской Революции (Автобиографии и биографии).— Приложение к циклу статей «Союз Советских Социалистических Республик», помещенных в 41-м томе Энциклопедического словаря Русского Библиографического Института Гранат. (Репринтное воспроизведение).— М.: Книга, 1989.— 890 с.— С. 143—149.
