Леопольд I (король Бельгії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леопольд I
Léopold I
Леопольд I
Прапор
1-й Король Бельгії
4 червня 1831 — 10 грудня 1865 року
Попередник: Обраний національним конгресом
Спадкоємець: Леопольд II
 
Народження: 16 грудня 1790(1790-12-16)
Кобург, Саксен-Кобург-Гота
Смерть: 10 грудня 1865(1865-12-10) (74 роки)
Лакен, Бельгія
Династія: Саксен-Кобург-Готська
Батько: Франц, герцог Саксен-Кобург-Заальфельдський
Мати: Августа-Кароліна Рейсс фон Еберсдорф
Дружина: Шарлотта Августа Вельська
Луїза Марія Орлеанська
 
Військова служба
Роки служби: 17991819
Приналежність: Російська імперія
Звання: Генерал-лейтенант
 
Нагороди:
Орден підв'язки
Орден Лазні
Кавалер ордена Золотого руна

Леопольд I (16 грудня 1790, Кобург — 10 грудня 1865) — король бельгійців з 1831 до 1865 року.

Ранні роки[ред.ред. код]

Походив з роду герцогів Саксен-Кобурзьких, третій син великого герцога Франца Саксен-Кобург-Заальфельдського. Прийнятий на російську службу підполковником із зарахуванням до лейб-гвардії Ізмайловський полк 28 березня 1799 року. 1 лютого 1801 року був переведений до лейб-гвардії Кінного полку полковником, 16 травня 1803 року отримав генерал-майорський чин. Брав участь у поході в Австрію 1805 року й перебував в оточенні імператора Олександра I під Аустерліцем. 1807 року брав участь у битвах під Гейльсбергом та Фрідландом. 1808 року супроводжував імператора у поїздці до Ерфурта, 1809 року за наполяганням Наполеона залишив російську службу й повернувся на батьківщину.

Портрет Леопольда Саксен-Кобурзького
майстерні[1] Джорджа Доу. Воєнна галерея Зимового палацу, Державний Ермітаж (Санкт-Петербург)

1813 року знову вступив до російської армії та був призначений командиром лейб-гвардії Кірасирського полку, з яким відзначився під Кульмом і був 9 вересня 1813 року нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу. За Лейпцизьку битву отримав золоту шпагу з алмазами. 1814 року бився під Брієнном, Лаоном, Фер-Шампенуазом та Парижем. 28 жовтня 1814 року отримав звання генерал-лейтенанта, 1 червня 1815 року був призначений командиром 1-ї уланської дивізії.

Чоловік британської спадкоємиці[ред.ред. код]

31 березня 1814 року союзні армії на чолі з імператором Олександром I вступили до Парижа. «Я не пам'ятаю прекраснішої миттєвості у моєму житті, — казав Леопольд, — ніж та, коли входив переможцем до цього міста, де так жалюгідно існував»[2]. Бурбони прийняли Леопольда з великою люб'язністю. Він з'являвся на прийомах Талейрана і маршала Нея. Камергери й міністри, які деколи відмовляли йому в протекції, тепер шукали знайомства з ним, здивовані дружнім ставленням, що виявляв до нього російський імператор.

В середині червня 1815 року велика княгиня Катерина Павлівна (сестра Олександра I) представила Леопольда принцесі Шарлотті, дочці принца Уельського, старшого сина короля Георга III, який був регентом при божевільному батькові. Леопольд і Шарлотта сподобались одне одному. 1816 року Леопольд оселився в Англії, був офіційно представлений королеві, принцесам і своїй нареченій. Упродовж двох тижнів він отримав 50 тисяч фунтів, став членом палати лордів і генералом британської армії. Регент урочисто повідомив Таємній раді, що його дочка виходить заміж по коханню. Але з помсти за непокору регент оголосив, що збирається надати її чоловіку титул герцога Кендал, за назвою крихітного маєтку; раніше цей титул мала німецька коханка Георга I. Однак надання титулу не відбулось через передчасну смерть принцеси Шарлоти, яка померла 7 листопада 1817 року від ускладнень при пологах. Її син народився мертвим. Леопольд був глибоко засмучений втратою дружини й дитини та у подальшому назвав Шарлоттою дочку від другого шлюбу, майбутню імператрицю Мексики.

Інший син короля Георга, герцог Кентський, одружився з Вікторією Саксен-Кобурзькою, вдовою княгинею Лейнінгенською, сестрою Леопольда. У герцога й герцогині Кентських 24 травня 1819 року в Кенсінгтонському палаці народилась дівчинка, яка згодом стала королевою Вікторією. Леопольд 11 років був опікуном своєї племінниці, перебував з нею у постійному листуванні, надавав їй політичні поради, вона ніжно називала його «мій другий батько».

Король бельгійців Леопольд I[ред.ред. код]

У серпні — вересні 1830 року відбулась революція в Бельгії, в результаті якої виникла незалежна держава, що відокремилась від Нідерландів. Національний конгрес 22 листопада проголосував за конституційну монархію й 4 червня 1831 року обрав Леопольда Саксен-Кобурзького бельгійським королем більшістю в 137 голосів проти 48.

Король Леопольд I 21 липня 1831 року урочисто в'їхав на білому коні до столиці свого королівства — Брюссель та склав присягу на вірність бельгійському народу й конституції. Цей день відтоді вважається одним з головних національних свят.

У розпалі суперечок щодо кандидатури на бельгійський трон Леопольду натякнули, що він неодмінно має одружитись із дочкою французького короля Луі Філіпа Луїзою Марією, яка була на 22 роки молодшою за Леопольда. Французький кабінет в цьому союзі вбачав єдиний засіб нейтралізувати сильний англійський вплив, який відчував майбутній король бельгійців . 9 квітня 1835 року народився спадковий принц Леопольд Луї Філіп Марі Віктор, який став у подальшому бельгійським королем Леопольдом II. Бельгійська королева Луїза Марія померла від туберкульоза легенів у віці 38 років 11 жовтня 1850 року. Леопольд пережив її на 15 років, спадковий принц Леопольд вступив у свої права 17 грудня 1865 року.

Шлюби[ред.ред. код]

У травні 1816 року Леопольд одружився з Шарлоттою Вельською (17961817), дочкою принца-регента, майбутнього короля Великої Британії Георга IV. Вона померла під час пологів разом з дитиною.

У серпні 1832 року, король одружився вдруге з Луїзою Орлеанською (18121850), дочкою короля Франції Луї-Філіпа I.

Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Государственный Эрмитаж. Западноевропейская живопись. 1981. Стор. 259
  2. Bronne C. Leopold 1-er et son temps. Bruxelles, 1947. Р. 26. Цитата за: Монархи Європи. Долі династій

Посилання[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.