Георг IV

Георг IV
"З Ласки Божої, Об'єднаного Королівства Великої Британії та Ірландії Король, Захисник Віри, Король Гановера, Герцог Брансвік" [1]
Правління	29 січня, 1820 — 26 червня, 1830
Коронація	19 липня, 1821
Імена	George Augustus Frederick (Джордж Ауґустус Фредерік)
Хрещення	18 вересня, 1762
Дата народження	12 серпня, 1762
	Сент-Джеймський палац, Лондон, Англія
Дата смерті	26 червня, 1830
	Замок Віндзор, Беркшир, Англія
Місце поховання	Каплиця Св. Георга, Замок Віндзор
Попередник	Георг III
Діти	Принцеса Шарлотта Авґуста Уелська
Наступник	Вільям IV
Дружина	Кароліна Брауншвейзька
Династія	Гановери
Батько	Георг III
Мати	Шарлотта Меклінбурґ-Стрелітз

Георг IV (англ. George IV, нім. Georg IV, 12 серпня 1762 — 26 червня 1830) — король Великої Британії і Ганновера з 29 січня 1820 року, з династії Ганноверської династії. Фактично очолював країну набагато раніше, з рубежу століть, коли загострилася психічна хвороба його батька, Георга III. 5 лютого 1811 року Георг III був визнаний недієздатним, і з того часу його старший син був проголошений принцом-регентом і залишався ним до смерті батька 29 січня 1820 року.

Період 1811—1820 років називається епохою Регентства (англ. Regency). 8 квітня 1795 року одружився з Кароліною Брауншвейгською (17 травня 1768 — 7 серпня 1821), від якої мав дочку Шарлоту Августу (7 січня 1796 — 6 листопада 1817).

Монета з портретом Георга IV

Біографія

З правлінням Георга-регента пов'язана тривала боротьба Великої Британії з Наполеоном I та французькою імперією, яка завершилась поразкою Наполеона й перемогою Англії. Економічний розвиток країни у ці роки також був успішним.

Однак Георг IV (як принц-регент і потім як король) був особисто надзвичайно популярним — одним з найпопулярніших монархів Британії взагалі. Денді, щедрий покровитель художників, гурман, Георг мав не зовсім заслужену репутацію холодного егоїста, байдужого до своїх близьких.

8 квітня 1795 року він одружився з Кароліною Брауншвейгською, від якої мав єдину дочку Шарлотту Августу. Суспільство було вражене його конфліктами з дочкою, ймовірною спадкоємицею престолу (померла ще за життя діда, під час пологів) та законною дружиною Кароліною Брауншвейгською. Кароліна, яку чоловік залишив ще у 1796 році, після смерті свекра у 1820 році за потужної громадської підтримки повернулась до Великої Британії з метою коронуватись разом із Георгом (19 липня 1821 року), але це їй не було дозволено, оскільки палата лордів прийняла так і не затверджений палатою громад закон про їхнє розлучення; менше ніж за місяць приголомшена королева померла (звісно, поширювались чутки, що чоловік наказав її отруїти). Георг був неодноразовим об'єктом сатири (зокрема Байрона).

Є історичний анекдот про те, що Георг IV коронувався короною, узятою ним напрокат у ювеліра Рендалла (оскільки через величезні борги не міг викупити її у власність).

Рання смерть єдиної законної дочки фактично залишила Георга без спадкоємців. Оскільки всі його численні брати (окрім герцога Камберлендського, одруженого з 1815 року, у якого, однак, ще не було дітей) були холостяками або перебували у цивільних шлюбах, а всі сестри були бездітними, то це ставило під загрозу існування династії. У 1817—1818 роках одразу кілька британських принців поспіхом узяли собі дружин завдяки обіцяному монархом значному фінансовому заохоченню тому, хто продовжить династію. Дочка, що народилась в одному з цих шлюбів, принцеса Вікторія Кентська, успадкувала британську корону після смерті Георга та іншого свого дядька, Вільгельма IV, у 1837 році.

Цікаві факти

Георг IV винайшов правий та лівий чоботи. До цього все взуття могло надягатись на будь-яку ногу.

Вважався, особливо в молодості, ловеласом та серцеїдом з урахуванням того, що обхват його талії сягав 1,5 метрів.

Звання й нагороди

• (KG) Орден Підв'язки 26 грудня 1765
• (PC) Таємний Радник 29 серпня 1783
• (KT) Орден Будяка 5 листопада 1811
• (KP) Орден Святого Патріка 5 листопада 1811
• (GCB) Орден Лазні 2 січня 1815
• (GCH) Королівський Гвельфський Орден 12 серпня 1815
• (GCMG) Орден Святого Михайла і Святого Георгія
• Орден Андрія Первозванного 13 листопада 1813
• Орден Святого Духа 20 квітня 1814
• Орден святого Михайла 20 квітня 1814
• Орден Золотого руна 1814
• Орден Чорного орла 9 червня 1814
• Орден Червоного орла 9 червня 1814
• Орден Золотого руна липень 1814
• Орден Слона 15 липня 1815
• Орден Святого Фердинанда за заслуги 1816
• Орден Святого Януарія 1816
• Бант з трьома військовими Орденами, Орден Христа, Орден Авіса й Орден Сантьяго та Меча 1816
• Орден Вежі й Меча 1816
• Орден Віллема 27 листопада 1818
• Орден Святого Губерта
• Орден Південного Хреста 27 листопада 1818
• Хрест Дона Педро I 27 листопада 1818
• Орден Карлоса III 27 листопада 1818

Література

• Використано матеріали Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона (1890—1907).