Ломоносов (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Ломоносов
рос. Ломоносов
Coat of Arms of Lomonosov (Oranienbaum St Petersburg) proposal (1859).png
Герб Ломоносова
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Санкт-Петербург
Код ЗКАТУ: 40283501
Основні дані
Час заснування: 1710
Статус міста з 1780 року
Населення 37 300 (2004)
Поштові індекси 188512
Телефонний код +7-812
Географічні координати: 59°55′00″ пн. ш. 29°46′00″ сх. д. / 59.916666666667° пн. ш. 29.766666666667° сх. д. / 59.916666666667; 29.766666666667Координати: 59°55′00″ пн. ш. 29°46′00″ сх. д. / 59.916666666667° пн. ш. 29.766666666667° сх. д. / 59.916666666667; 29.766666666667{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Влада
Веб-сторінка www.lomonosov.municip.ru
Карта
Ломоносов (Росія)
Ломоносов
Ломоносов

Ломоно́сов (до 1948 — Оранієнбаум, фін. Kaarosta, Rampova) — місто, розташоване на відстані 40 км на захід від Санкт-Петербурга, муніципальне утворення в складі Петродворцового району Санкт-Петербурга. Є адміністративним центром Ломоносовського району Ленінградської області, хоч саме в цей район не входить.

Князь Меншиков і Оранієнбаум[ред.ред. код]

Назва Оранієнбаум закріпилася за місцевістю лише з 1710 року. Територіальна близькість до острова Котлін (Кронштадт) зробила Оранієнбаум важливою базою на континенті. Згодом Меншиков розпочав тут будівництво свого палацу. Назву ведуть від назви помаранч. Хоча швидше за все назву теж дав Петро I-ий, що палко симпатизував Вільгельму III Оранському, голландському аристократу, що став королем Англії. Петро мав палке захоплення Голландією, а потім і Британією.

Вільгельм III Оранський, король Англії з 1689 р.

Особа, що сильно залежала від волі та наказів царя, Меншиков розпочав забудову саме за черговим царським наказом. Петро I-ий ще за часів Північної війни роздав землі на узбережжі Балтики вельможам і повелів забудувати садибами з палациками «ізрядної архітектури». Меншиков, що набрав влади і збагатився за війну, будував декілька садиб в різних місцях — в Петергофі «Монкураж», в Стрельні «Фарорит», ще одну садибку в Усть-Іжорі. Це окрім розкішного Італійського палацу на острові Котлін і трохи менш розкішного палацу в Петербурзі (реставрований, нині філія музею Ермітаж). Мимоволі садиба в Ораніенбаумі набула надзвичайного значення.


Усть-Іжора так і залишилась заштатним містечком, до Стрельни цар охолов і подарував її своїй дочці. Цар перебрався у Петергоф, що був ближче до Котліна і Оранієнбаума. Так Оранієнбаум став головним палацовим комплексом і для Меншикова.

Оранієнбаум. Великий палац.[ред.ред. код]

Будівництво розпочалося з 1710, і тривало сімнадцять років. За цей термін встигли побудувати Великий палац, так званий Нижній сад (регулярний сад пізнього бароко), Картинний дім і п'ять нижніх будинків. Невеликий двоповерховий палац прикрасили дахом з переломом. А з боків додали довгі дугоподібні одноповерхові галереї, що закінчувались розкішними павільйонами -Церковним і Японським. Все це надало невеличкому ансамблю величі, а розкішний регулярний Нижній сад набув небаченої розкоші. Бо тут була мармурова садово-паркова скульптура та декілька фонтанів. Від моря прорили канал, аби діставатись до палацу морем на човнах і невеликих кораблях.

Сам палац побудували на вершині пагорба, що додавало будівлі висоти. Необхідні майстерні, кімнати слуг, кухні, комори з меблями і харчами розмістили у флігелях біля парадного двору — курдонеру. За часів Меншикова встигли побудувати лише західний флігель. Східний не будували, за що цар докоряв Меншикову, бо не було бажаної симетрії. Кімнати в палаці були малі, але красиві та добре прикрашені картинами і меблями. Церковний павільон мав визолочений вівтар роботи Зарудного.

Картинний будинок[ред.ред. код]

Головний фасад садиби був повернутий на північ до Балтики. Палац стояв на пагорбі, а понизу з боків барокову огорожу закінчували ще два павільйони, зі сходу — Оранжерея, з заходу — Картинний будинок. В Оранжереї і вирощували помаранчі, що перейшли на герб міста, а в Картинному будинку оселився західноєвропейський живопис.

Це була новина і знадинка садиби. Адже ціле приміщеня відвели для картин. Це один з перших музеїв чи приклад картинних галерей в Росії. Цікаво, що попри перевезення і війни, деякі картини дійшли до 21 столітя і їх можна бачити в музеї Ермітаж, якщо відвідувачам пощастить. Ще цікавіше те, що Картинний будинок без істотних перебудов дожив теж до 21 століття.

Низка уславлених архітекторів[ред.ред. код]

Тут працювала ціла низка уславлених архітекторів. До побудови Великого палацу причетний майстер фортифікаційних і палацових справ Джованні Маріо Фонтана. Але не йому належить художній задум всього ансамблю, що копіював італійський зразок — віллу Доріа-Памфілі. Первісний проект залишається невідомим. На будівництві був Андреас Шлютер, що працював в Україні в місті Жовква. Будівництво після Фонтана вів Шедель Йоганн-Готфрід, що пізніше перебрався в Україну в Київ. Добудови в свій час зробив і уславлений Растреллі, і неперевершений Антоніо Рінальді, що починав працювати в місті Батурин в Україні, а потім був перехоплений владою для Петербурга.

Реставрація[ред.ред. код]

Під час блокади Ленінграда Ораніенбаум не віддали фашистам. Тут господарювала Червона Армія, тому палацовий комплекс не був зруйнований німецькими фашистами, як в Петергофі, Гатчині, Павловську чи Царському Селі. Але збережені пам'ятки довго чекали ремонтів і реставрацій. Позитивні зрушення прийшли лише на початку XXI століття, коли Ораніенбаум і його палаци віддали у ведення Петергофа і його музеїв.

Посилання[ред.ред. код]