Лу Сінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лу Сінь
魯迅/鲁迅
Lu Xun 1936.jpg
Дата народження: 25 вересня 1881(1881-09-25)
Дата смерті: 19 жовтня 1936(1936-10-19) (55 років)
Громадянство: Китай
Рід діяльності: *

Лу Сінь (кит. 魯迅/鲁迅, Lǔ Xùn — Лу Сюнь; *25 вересня 1881 — †19 жовтня 1936), справжнє ім'я Чжоу Шужень (кит.: 周树人) — китайський письменник, публіцист та літературознавець. Вважається основоположником сучасної китайської літератури.

Лу Сінь народився в сім'ї поміщика. В 1902 р. він закінчив гірничо-залізничне училище в місті Нанкін та був направлений для продовження освіти в Японію, де приєднався до освітнього руху китайських студентів. Виступив як перекладач і публіцист. В Японії та на батьківщині Лу Сінь брав участь у підготовці Сіньхайської революції (19111913 рр.).

У 1913 р. Лу Сінь написав своє перше оповідання «Минуле». У 1918 р. він опублікував оповідання «Щоденник божевільного» (своєрідній варіант «Записок божевільного» М. В. Гоголя), який вважається першим твором нової китайської літератури. Пізніше світ побачили збірки «Клич» (1923; до її складу увійшла найпопулярніша повість Лу Сіня «Справжня історія А-К'ю», в якій він картав соціальну пасивність пригноблених народних мас), «Блукання» (1926), «Дикі трави» (1927, збірка віршів у прозі), «Старі легенди по-новому» (1936, збірка сатирико-героїчних казок Лу Сіня, в яких він критикував негативні явища свого часу) та ін.

Лу Сінь є автором великої кількості статей про важливі події житті Китаю та інших країн: збірники «Гарячий вітер» (1925), «Під розкішним балдахіном» (1926), «Дозволяється розмовляти про погоду» (1934) та інші. Він багато зробив для популяризації у Китаї іноземної літератури, особливо російської та радянської. Лу Сінь переклав «Заповіт» Тараса Шевченка, твори М. В. Гоголя, М. Є. Салтикова-Щедріна, А. П. Чехова, М. Горького, О. О. Фадєєва та ін. Новелу «Качина комедія» присвятив своєму другові, письменнику українського походження, вихідцю зі Східної Слобожанщини (Курщина), що писав японською мовою та есперанто Василю Єрошенку[1]. У перекладі Лу Сіня та з його доповненнями в жовтні 1921 року в журналі «Сяоше юебао» було надруковано розділ про українську літературу з «Загальної історії літератури» німецького літературознавця Г. Карпелеса. Ця публікація спричинилася до початку китайських перекладів з української.

Твори Лу Сіня виходили в українському перекладі окремими виданнями 1953, 1957, 1958, 1961, 1981 років, а також у періодиці.

На честь письменника була названа Літературна премія Лу Сіня.

Примітка[ред.ред. код]

  1. Н. Гордієнко-Андріанова. Він бачив серцем // Україна, 1989, № 50, с. 10-11.

Джерела[ред.ред. код]

  • Велика радянська енциклопедія
  • І. К. Чирко. Лу Сінь // Українська літературна енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія, 1995, т. 3, с. 240-241.
  • Лу Сінь. Рідне село. Збірка оповідань / Пер. з кит. І. Чирко. — Київ, 1957.
  • Лу Сінь. Справжня історія А-К'ю.: Оповідання / Пер.з кит. І. Чирко. — К. : Молодь, 1958. — 137 с.
  • Лу Сінь. Вибрані твори / Пер. з кит. І. Чирко. — Київ: Держлітвидав України, 1961. — 309 с.
  • Лу Сінь. Твори / Пер. з кит. І. Чирко. — Київ, 1981.

Посилання[ред.ред. код]

Українські переклади
Англійські переклади