Мамедов Гюндуз Айдинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мамедов.
Гюндуз Мамедов
азерб. Gündüz Məmmədov
Заступник Генерального прокурора України
18 жовтня 2019 — 27 липня 2021
Народився 26 жовтня 1974(1974-10-26) (49 років)
Гянджа, Азербайджанська РСР, СРСР
Відомий як правник, прокурор, генеральний прокурор України
Громадянство Україна Україна
Національність азербайджанець
Alma mater ОНУ ім. І. І. Мечникова і Одеський національний економічний університет
Професія юрист
Звання
Державний радник юстиції 3 класу
Нагороди
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
 Медіафайли у Вікісховищі

Гюндуз Айдинович Мамедов (азерб. Gündüz Aydın oğlu Məmmədov; нар. 26 жовтня 1974, м. Гянджа, Азербайджанська РСР) — український правознавець, кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України. Заступник Генерального прокурора України в 2019—2021 рр[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Почав трудовий шлях 1996 року в органах прокуратури України. Працював помічником прокурора, стажистом в прокуратурі Приморського району Одеси, ставши згодом першим заступником прокурора району.

2012—2013 — працював в прокуратурі Київської області. 2013 року був головним науковим співробітником відділу досліджень проблем протидії злочинності Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України.

З грудня 2013 року по липень 2014 року — начальник слідчого відділу Дніпровської екологічної прокуратури.

З липня 2014 року — прокурор Одеси.

З грудня 2015 року — заступник прокурора Одеської області.

Під час роботи на Одещині займався гучними справами. Зокрема, щодо зупинення розповсюдження наркотичних речовин в правоохоронних органах, викриття корупційних схем та грального бізнесу, затримання злочинної групи, яка протягом двох років здійснювала розбійні напади, вимагання та інші[2].

З 22 серпня 2016 року — прокурор АР Крим[3].

31 березня 2017 року — на час окупації росією АР Крим за участю генпрокурора Луценка відкрито офіс прокуратури АР Крим у Києві[4].

За період роботи на посаді прокурора АР Крим визначено напрями роботи правоохоронних органів автономії на території материкової України, організовано роботу з Міжнародним кримінальним судом, налагоджено співпрацю з неурядовим сектором, розроблено методику розслідування кримінальних проваджень злочинів проти національної безпеки та воєнних злочинів (МГП), у зв'язку з тим, що до 2014 року у зазначених категоріях справ була практично відсутня слідча та судова практика. Зазначене знайшло своє відображення в Стратегії розвитку діяльності прокуратури АРК в умовах тимчасової окупації на 2019—2021 роки[5][6].

18 жовтня 2019 — став заступником Генерального прокурора України.

За час роботи в Офісі Генерального прокурора став ініціатором створення та запуску Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, що здійснює процесуальне керівництво у найбільш тяжких та резонансних кримінальних провадженнях, пов'язаних із вчиненням кримінальних правопорушень в умовах збройного конфлікту міжнародного характеру, а також злочинів щодо здійснення терористичної діяльності, посягань на територіальну цілісність України, ведення агресивної війни, злочинів, пов'язаних з серйозними порушеннями норм міжнародного гуманітарного права та грубими порушеннями прав людини. Завдяки роботі Департаменту забезпечений системний підхід у розслідуванні кримінальних проваджень даної категорії. Відповідні управління створені в Донецькій та Луганській обласних прокуратурах.

Початок слухань у справі по збиттю МН17 у Схіпголі, Нідерланди

Був керівником Спільної слідчої групи від України з розслідуванням збиття літака MH17 17.07.2014[7]. 17 листопада 2022 року суд у Нідерландах виніс вирок у справі MH17: трьох обвинувачених — двох громадян росії Ігоря Гіркіна, Сергія Дубінського та громадянина України Леоніда Харченка засудив до довічних термінів ув'язнення заочно, а росіянина Олега Пулатова звільнили від відповідальності за браком доказів[8]. 8 лютого 2023 року представники JIT на пресконференції в Гаазі заявили, що президент рф причетний до краху лайнера, адже особисто схвалив постачання ППО на територію України[9].

Також він координував розслідування авіакатастрофи рейсу PS-752 «Тегеран-Київ»[10][11].

Впроваджував реформу пенітенціарної системи, в Мін'юсті було створено робочу групу, яка мала підготувати проєкт закону щодо подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій[12][13].

Двічі потрапляв до санкційних списків у рф: як керівник прокуратури АР Крим та Севастополя у 2018 році[14] та як заступник Генпрокурора України у 2021 році[15].

27 липня 2021 року пішов з посади генпрокурора[1].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор наукових статей та публікацій в фахових виданнях та ЗМІ. Захистив дисертацію кандидата юридичних наук «Функції прокуратури в Україні та Азербайджані (порівняльно-правовий аналіз)».[16]

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Вісник Національної академії прокуратури України: Трансформація функцій прокуратури України в сучасних умовах;[17]
  • Вісник прокуратури України: Проблемні питання захисту інтересів громадян в умовах тимчасової окупації території півострова Крим;[18]
  • Prosecuting international crimes in Crimea;[19]
  • Международный научно — практический журнал «Закон и жизнь»: Прокурорский надзор в уголовно-исполнительной системе Украины по отечественному законодательству;[20]
  • Збірник матеріалів міжнародної науково — практичної конференції «Пріоритетні проблеми реформування системи законодавства України»: «Специфіка діяльності органів прокуратури у 1923—1924 роках» (Київ, 2015 р.);
  • Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія»: «Повноваження органів прокуратури у 1922—1930 рр.» (Одеса, 2015);
  • Науковий вісник публічного та приватного права: «Позитивний європейський досвід діяльності прокуратури та шляхи його запозичення для України» (Київ, 2016);
  • Науковий вісник Академії муніципального права «Історичні типи прокураторів римської імперії на початку нашої ери» випуск 1\2015 (Київ, 2015)
  • Науковий вісник Ужгородського національного університету: «Зародження прокуратури в Китаї та Греції» том 3, ч. 1, 2013 р.;
  • Науковий вісник Херсонського державного університету: «Правові орієнтири діяльності органів прокуратури в 1979—1991 рр.» том 4, ч. 3, 2015 р.;
  • Вісник прокуратури України: «Щодо оптимального варіанту закріплення функцій прокуратури», (м. Київ, 2007);
  • «Спільне та особливе в конституційному закріпленні функцій прокуратури України та Азербайджанської Республіки»; Південноукраїнський часопис № 2, 206 р.;
  • Збірник матеріалів міжнародної  науково - практичної конференції: «Теоретичні та практичні проблеми формування правового регулювання суспільних відносин»: Формування прокуратури в Франції у період XVII—XX ст. (Харків, 2016)
  • Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія»: «Повноваження органів прокуратури у 1922—1930 — х рр.» № 2/2016
  • Збірник наукових праць «Актуальні проблеми політики»: "порівняльно-правове дослідження функцій прокуратури України та Азербайджанської Республіки (постановка проблеми) (Одеса, 2016);
  • Науковий журнал «Наука і правоохоронна»: «Передумови зародження прокуратури в стародавніх країнах Сходу»; № 3, ч. 2, (Одеса, 2014);
  • Право и политика научно-методический журнал: «Положительный европейский опыт деятельности прокуратуры и пути его заимствования для Украины»;
  • Збірник матеріалів науково-практична конференції: «Актуальні проблеми сучасного правознавства»: Функціонування прокуратури передвоєнний період (Київ, 2015);
  • Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Пріоритетні проблеми юридичної науки: сучасний стан та перспектива вдосконалення»: Передумови формування прокуратури в УРСР (Київ, 2015)
  • Науковий журнал «Наука і правоохоронна»: Специфіка функціонування прокуратури в довоєнний період, № 4(26), (Одеса, 2014);
  • Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ: «Прокурорська діяльність у післявоєнний період» наук. видання (Київ, 2015);

Відзнака[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Думская "Бывший прокурор Одессы стал зампрокурора области". Архів оригіналу за 25 липня 2019.
  3. ↑ Наказ Генерального прокурора України № 206к.
  4. ↑ Історія прокуратури Автономної Республіки Крим. Архів оригіналу за 30 липня 2019.
  5. ↑ Результати роботи прокуратури автономної республіки Крим серпень 2016 року - серпень 2018 року. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020.
  6. ↑ Стратегії розвитку діяльності прокуратури Автономної Республіки Крим в умовах тимчасової окупації на 2019-2021 роки. Архів оригіналу за 17 липня 2019.
  7. ↑ Заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов очолив міжнародну слідчу групу від України у справі MH17. Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 8 квітня 2021.
  8. ↑ Зоряна Степаненко (17 листопада 2022). Вирок MH17: що кажуть родичі загиблих. radiosvoboda.org. Радіо Свобода.
  9. ↑ Михайло Бушуєв (8 лютого 2023). Слідство у справі МН17: Путін причетний до катастрофи. dw.com. Deutsche Welle.
  10. ↑ Заступник генпрокурора України Гюндуз Мамедов: "Наша кваліфікація авіакатастрофи в Ірані - особливо тяжкий злочин, чого категорично не сприймає іранська сторона, яка розслідує ненавмисне вбивство з максимальним терміном покарання - 3 роки". Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 8 квітня 2021.
  11. ↑ Загибель рейсу PS 752: два роки потому. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 8 січня 2022.
  12. ↑ В Офісі Генпрокурора обговорили реформування пенітенціарної системи. yur-gazeta.com. Юридична газета. 22 травня 2020. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 31 травня 2022.
  13. ↑ Прокурор розповів, що може поліпшити пенітенціарну систему в Україні. zn.ua. Дзеркало тижня. 17 березня 2020. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
  14. ↑ Стало известно, кто из крымчан попал под санкции Путина. ru.krymr.com. Крим.Реалії. 1 листопада 2018.
  15. ↑ Россия ввела санкции против 922 граждан Украины: в их числе Гриневецкий, Труханов, Кауфман и Грановский. dumskaya.net. Думська. 22 серпня 2021.
  16. ↑ Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Функції прокуратури в Україні та Азербайджанській Республіці (порівняльно-правовий аналіз)». irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 15 березня 2022.
  17. ↑ Трансформація функцій прокуратури України в сучасних умовах (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2022.
  18. ↑ Проблемні питання захисту інтересів громадян в умовах тимчасової окупації території півострова Крим.
  19. ↑ School, Stanford Law. Prosecuting international crimes in Crimea. Stanford Law School (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 липня 2019.
  20. ↑ Прокурорский надзор в уголовно-исполнительной системе Украины по отечественному законодательству (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 серпня 2019.
  21. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №403/2018. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 10 серпня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мамедов_Гюндуз_Айдинович&oldid=40705550