Правоохоронні органи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Правоохоро́нні о́ргани — державні органи, що на підставі Конституції і законів України здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Аспекти правоохоронної діяльності[ред.ред. код]

Правоохоронна діяльність — це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушення права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням установлених у законі процедур для цієї діяльності[1].

Правоохоронна діяльність — багатоаспектна. Її спрямовано на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Складну систему правоохоронної діяльності реалізують у різних діях, а саме:

  • правовстановлюючих,
  • правозабезпечувальних,
  • правопримушувальних і
  • правовідновлювальних.

На думку д.юрид.н., проф., чл.-кор. АПрНУ; колишнього Голови Верховного Суду України В. Т. Маляренка, структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрями:

а) діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства;

б) діяльність органів прокуратури;

в) діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів;

г) діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону й охорони правопорядку[2].

Чільне місце в правоохоронній діяльності посідає судова діяльність (судочинство), яка здійснюється виключно судами. «Судам належить центральне місце в системі правового захисту конституційних та інших правових цінностей. Діяльність судів становить універсальний механізм із захисту й охорони права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, розгляд спорів (справ) у судовому засіданні»[3].

Окремим аспектом правоохоронної діяльності є правозахисна діяльність, яка полягає в наданні кожній особі правової допомоги у спірних питаннях, а також захисті фізичних осіб від кримінального обвинувачення.

Правоохоронні органи України[ред.ред. код]

Законодавство України не містить чіткого переліку державних органів, які є правоохоронними. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»[4] дає неповний перелік органів, які для цілей цього Закону вважаються правоохоронними. У Законах України «Про основи національної безпеки України»[5] та «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави»[6] розкриваються тільки основні ознаки правоохоронних органів. Ряд підзаконних нормативно-правових актів містять невичерпні переліки таких органів.

Деякі установчі документи державних органів містять пряму вказівку на їх правоохоронний статус (Див., напр.:[7])

Отже, правоохоронними органами в Україні можна вважати наступні державні органи, або їх підрозділи, що здійснюють правоохоронні функції:

  1. суд;
  2. органи прокуратури;
  3. органи внутрішніх справ;
  4. органи служби безпеки;
  5. Військова служба правопорядку у Збройних Силах України;
  6. Служба зовнішньої розвідки України;
  7. митні органи;
  8. органи охорони державного кордону;
  9. органи Державної податкової служби (у тому числі підрозділи податкової міліції органів Державної податкової служби);
  10. органи і установи виконання покарань;
  11. слідчі ізолятори;
  12. органи Державної фінансової інспекції;
  13. органи рибоохорони;
  14. органи державної лісової охорони;
  15. Антимонопольний комітет України;
  16. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
  17. Управління державної охорони України;
  18. Державна санітарно-епідеміологічна служба;
  19. Державна екологічна інспекція;
  20. Державна інспекція ядерного регулювання України;
  21. органи захисту прав споживачів;
  22. Державна архітектурно-будівельна інспекція України;
  23. адвокатура;
  24. нотаріат.

Цей перелік не є вичерпним, він змінюється в залежності від утворення, ліквідації, реорганізації тих чи інших органів. Правильним є підхід до віднесення того чи іншого органу до складу правоохоронних за ознаками, що полягають у безпосередньому здійсненні правоохоронної діяльності. При чому, тут можна виділити:

  • органи, головним і основним призначенням яких є правоохоронна діяльність (наприклад, МВС);
  • органи, які поряд з іншими видами діяльності, провадять правоохоронну (наприклад, Держсанепідслужба);
  • органи, окремі підрозділи яких створені виключно у правоохоронних цілях (наприклад, підрозділи по боротьбі з контрабандою у складі митниць).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / В.Т. Білоус, О.С. Захарова, В.С. Ковальський та ін.; відп. ред. В.Т. Маляренко. — Київ: Юрінком Інтер, 2007. — С. § 1 гл. 1 розд. 1. — ISBN 966-667-255-3
  2. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / В.Т. Білоус, О.С. Захарова, В.С. Ковальський та ін.; відп. ред. В.Т. Маляренко. — Київ: Юрінком Інтер, 2007. — С. § 1 гл. 1 розд. 1. — ISBN 966-667-255-3
  3. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / В.Т. Білоус, О.С. Захарова, В.С. Ковальський та ін.; відп. ред. В.Т. Маляренко. — Київ: Юрінком Інтер, 2007. — С. § 3 гл. 1 розд. 1. — ISBN 966-667-255-3
  4. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Верховна Рада України; Закон від 23.12.1993 № 3781-XII
  5. Про основи національної безпеки України: Верховна Рада України; Закон від 19.06.2003 № 964-IV
  6. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Верховна Рада України; Закон від 19.06.2003 № 975-IV
  7. Про затвердження Положення про державну лісову охорону: Кабінет Міністрів України; Постанова, Положення від 16.09.2009 № 976

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Кельман М. С. Теорія держави: Навч. посіб. — Тернопіль, 1997
  • Куліш А. М. Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України: Моногр. — Ч. 1. — Х., 2007
  • Марочкін І. Є., Сибільова Н. В. та ін. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посіб. — Х., 1996
  • Мельник М. І., Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навч. посіб. — К., 2002
  • Маляренко В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2007.