Марте Фогт
| Марте Фогт | |
|---|---|
| Marthe Louise Vogt | |
 | |
| Народилася |
8 вересня 1903 Берлін (Німецька імперія) |
| Померла |
9 вересня 2003 (100 років) Ла-Хойя, штат Каліфорнія (США) |
| Країна |
 Німеччина |
| Національність | німкеня |
| Діяльність | нейронауковиця, фармакологиня |
| Alma mater | Берлінський університет |
| Галузь | неврологія |
| Заклад |
Кембриджський університет Единбурзький університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Членство |
Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук Угорська академія наук Бельгійська королівська академія медициниd |
| Батько | Оскар Фогт |
| Мати | Сесіль Фогт |
| Брати, сестри | Маргарита Фогт |
| Нагороди | |
 Марте Фогт у Вікісховищі | |
Марте Фогт (англ. Marthe Louise Vogt; 8 вересня 1903 — 9 вересня 2003)[1][2] — німецька невролог, визнана найбільш провідним неврологом XX століття[джерело?]. ЇЇ розробки стосуються в основному розуміння ролі нейротрансмітерів у мозку, особливо епінефрину.[3][4][5]
Біографія[ред. | ред. код]
Марте Луїза Фогт народилася 8 вересня 1903 року в Берліні у сім'ї двох провідних німецьких анатомів, Сесіль і Оскара Фогта. Мала французьке та дансько-німецьке коріння. Вона була старшою сестрою Маргарити Фогт.
З 1922 року до 1927 року в Берлінському університеті вивчала медицину та хімію. Отримала ступінь доктора медицини за дослідження з мікроскопічної анатомії людського мозку.[6] Вона також здобула ступінь доктора філософії в галузі хімії для досліджень в галузі біохімії з обміну вуглеводів в Інституті біохімії ім. Вільгельма Кайзера (1927—1929).[2]
У 1988 році переїхала до Ла-Хойя, штат Каліфорнія до своєї сестри Маргарити Фогт. Марте Фогт померла на наступний день після свого 100-річчя в 2003 році.
Наукова кар'єра[ред. | ред. код]
У 1929 році в Берліні почала працювати в галузі фармакології та ендокринології в Інституті фармакології під керівництвом Пола Тренделенбурга, де познайомилася з Едітом Бюльбрінг та Вільгельмом Фельдбергом. Син Пола Тренделенбурга Ульріх став її другом на все життя. В Інституті Фогт дізналась про застосування експериментальних методів у фармакологічному аналізі[2]. На початку 1930-х років вона здобула репутацію одного з провідних фармакологів Німеччини, а в 1931 році, у віці лише 28 років, була призначена начальником хімічного відділу в Інституті кайзера Вільгельма. Її робота була присвячена на центральній нервовій системі та впливу різних препаратів на мозок.
З приходом нацистів до влади Фогт та інші німецькі науковці (включаючи Едіт Бульбринг) вирішили емігрувати до Великої Британії. Фогт приєдналась до Британського фармакологічного товариства і розпочала роботу у Лондоні з сером Генрі Дейлом в Національному інституті медичних досліджень. У 1936 році Фогт стала співавтором статті з Дейлом і Вільгельмом Фельдбергом: «Вивільнення ацетилхоліну у збудливих закінченнях моторних нервів».[7] Сер Генрі Дейл був удостоєний Нобелівської премії з фізіології та медицини в 1936 році.[8]
Наприкінці 1935 року в Кембриджі Марте Фогт розпочала роботу з професором Е. Б. Варні з додатковим грантовим фінансуванням від Королівського товариства з вивчення співвідношення кров'яного тиску та роботи речовин ішемічної нирки. Вона також була нагороджена дослідницькою стипендією Альфреда Ярроу коледжу Хіртон у 1936 році.
Під час Другої світової війни її кар'єрі виникла загроза. Її національність стала причиною розслідування британських спецслужб у 1940 році, які класифікували Фогт як ворога, оскільки нацистські чиновники не прийняли її відставки з постійного місця роботи, коли вона виїхала з Німеччини. Її доставили до суду, який виніс постанову про її негайне повернення на батьківщину і звільнення її від роботи в Кембриджі. Проте, колеги і друзі допомогли Фогт і подали апеляцію[2].
Фогт залишалася в Кембриджі впродовж п'яти років, працюючи над проблемою гіпертензії і функції надниркових залоз. У 1947 році Фогт стала лектором з фармакології в Единбурзькому університеті, де продовжила роботу над медіаторами, публікуючи дослідження серотоніну і резерпіну. У 1948 році Фогт опублікувала роботу з Вільямом Фельдбергом: «Синтез ацетилхоліну в різних областях центральної нервової системи». У статті наводяться докази ролі ацетилхоліну як нейромедіатора і продемонстровано регіональний розподіл холінергічних систем у мозку.
У 1949 році Фогт була запрошена як професор до Колумбійського університету в Нью-Йорку. Протягом наступних тридцяти років Фогт розподіляла свій час між Кембриджем, Лондоном та Единбургом, а в 1960 році вона знову повернулася до Кембриджа, щоб очолити відділення фармакології Інституту Бабрахама. Вона продовжувала дослідження до 1990 року.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
Упродовж свого життя Марте Фогт отримувала численні нагороди від багатьох наукових установ. У 1952 році вона була обрана членом Королівського товариства і в 1981 році нагороджена Королівською медаллю Товариства. Отримала почесний науковий ступінь доктора медицини в Единбурзі та Кембриджі. Також була обрана почесним іноземним членом Американської академії мистецтв і наук.[9]
Обрані публікації[ред. | ред. код]
- Dale, H.H.; Feldberg, W.; Vogt, M. (1936). Release of Acetylcholine at Voluntary Motor Nerve Endings. Journal of Physiology. 86 (4): 1936.[7]
- Feldberg, W.; Vogt, M. (1948). Acetylcholine synthesis in different regions of the central nervous system. Journal of Physiology. 107 (3): 372—381. doi:10.1113/jphysiol.1948.sp004282. PMC 1392171. PMID 16991818.
- Muscholl, Erich; Vogt, Marthe (1958). The action of reserpine on the peripheral sympathetic system. Journal of Physiology. 141 (1): 132—155. doi:10.1113/jphysiol.1958.sp005961. PMC 1358822. PMID 13539826.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Oxford Dictionary of National Biography. 2004. doi:10.1093/ref:odnb/56125.
- ↑ а б в г Cuthbert, A. W. (2005). Marthe Louise Vogt. 8 September 1903 -- 9 September 2003: Elected FRS 1952. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 51: 409—423. doi:10.1098/rsbm.2005.0027.
- ↑ Marthe Vogt - Telegraph. The Daily Telegraph. London. 3 жовтня 2003. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ VOLUME 2 - ISSUE 1 - MARTHE LOUISE VOGT (1903-2003) pA2 Online - Volume 2 - Issue 1 - Marthe Louise Vogt (1903-2003). Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ I. Klatzo (10 вересня 2002). Cecile and Oskar Vogt: The Visionaries of Modern Neuroscience. Springer. с. 41. ISBN 978-3-211-83798-6. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Wellcome Library Western Manuscripts and Archives catalogue. archives.wellcomelibrary.org. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ а б Dale, H.H.; Feldberg, W.; Vogt, M. (1936). Release of Acetylcholine at Voluntary Motor Nerve Endings. Journal of Physiology. 86 (4): 353—80. PMC 1394683. PMID 16994763.
- ↑ Sir Henry Dale - Nobel Lecture: Some Recent Extensions of the Chemical Transmission of the Effects of Nerve Impulses. www.nobelprize.org. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Book of Members, 1780–2010: Chapter V (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 19 червня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Papers of Marthe Vogt and the Vogt family, 1895—1988, held at the Wellcome Library, London [Архівовано 11 листопада 2020 у Wayback Machine.]
|
- Жінки-науковці
- Народились 8 вересня
- Народились 1903
- Померли 9 вересня
- Померли 2003
- Науковці Кембриджського університету
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Угорської академії наук
- Нагороджені Королівською медаллю
- Уродженці Берліна
- Німецькі неврологи
- Німецькі нейробіологи
- Випускники Берлінського університету
- Почесні доктори Кембриджського університету
- Британські нейробіологи
- Жінки-фармакологи
- Викладачі Единбурзького університету
- Викладачі Колумбійського університету