Марціян Тризна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тризна.
Марціян Тризна
біл. Марцыян Трызна, пол. Marcjan Tryzna
Фронтіспис з портретом Марціяна Тризни із книги Мельхіора Станіслава Савіцького «Оплакування тризнянських білих лілій після смерті ясновельможного його милості ксьондза Марціяна Тризни», 1643.
Герб
Герб
Віленський єпископ-коад'ютор
Титулярний єпископ Маллуса
28 лютого 1638 — 1643
Церква: римо-католицька церква
 
Діяльність: католицький священник, державний діяч
Народження: 1598[1]
Смерть: 17 травня 1643(1643-05-17)[2] або липень 1643[1]
Берестя, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Похований: Костел святого Івана Хрестителя та кляштор бернардинів у Берестіd
Династія: Тризни
Батько: Григорій Тризна
Мати: Раїна Сапіга
Посада: канонік віленський, абат вонхоцький, пробст та інфулат ґераньонський, пробст троцький; секретар королівський, великий литовський писар і референдар, підканцлер литовський

Марціян Тризна (також Марціан, Мартіан) гербу Ґоздава (нар. бл. 1598 — пом. 17 травня[3] чи 2 серпня[4] 1643) — державний і релігійний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої; канонік віленський (з 1620), єпископ-коад'ютор віленський (1638–1643); Секретар королівський, писар великий литовський (1628–1641), референдар великий литовський (духовний, 1631–1641), підканцлер литовський (1641–1643).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив Марціян із білоруського шляхетського роду Тризнів. Народився близько 1598 року[5] у Бетині Віленської дієцезії[6], у сім'ї маршалка слонімського Григорія Тризни та Раїни Сапіги, доньки мінського воєводи Богдана Сапіги. Мав трьох братів — Павла Петра[be], Гедеона Міхала[be] та Міколая[be].

Початкову освіту здобув на батьківщині, пізніше навчався у Римі, де «проводячи молоді роки в постійному вивченні різних мов». Після повернення додому розпочав кар'єру при дворі Сигізмунда III, будучи секретарем королівським[7]. Здобув добру освіту, зокрема вільно володів грецькою мовою[8]. Спочатку був як і батько уніатом, пізніше перейшов на католицтво та прийняв духовне посвячення. Протягом усього свого життя підтримував унію на теренах Великого князівства Литовського[9].

З 1620 року — канонік віленський[4]. Перед 1628 роком став пробстом ґераньонським[10].

Протягом 1628–1641 років обіймав посаду писаря великого литовського (духовного)[11], у 1631–1641 роках був також референдарем великим литовським (духовним). На той час також обіймав посади інфулата ґераньонського та пробста троцького[12].

1632 року був електором Владислава IV Вази від Пінського повіту[13]. Під час Смоленської війни постійно перебував біля короля. 1634 року брав участь у посольстві до Москви, де почалися переговори, які передували укладенню Поляновського мирного договору[14].

У 1633[8] і 1636 роках працював над правками до Литовського статуту[7]. 3 вересня 1635 року Владислав IV видав привілей, за яким "референдар литовський зрівняний із коронним, ксьондз Марціян Тризна повинен мати окремі суди референдарські, як у Короні, також місце та votum свої при вирішенні справ литовських, інфлянтських і курляндських після референдаря коронного[15].

Завдяки підтримці короля та віленського єпископа Абрагама Войни у ​​травні 1635 року Марціян Тризна був одноголосно затверджений віленською капітулою як єпископ-коад'ютор. Папська преконізаційна булла від 28 лютого 1638 року зробила його титулярним єпископом Маллуса (Анатолія)[16][7]. Деякі дослідники помилково вважали, що Тризна був першим Білоруським суфраганом[17].

30 серпня 1641 року був призначений підканцлером литовським[3].

Помер 17 травня[3] чи 2 серпня[4] 1643 року. Був похований згідно з його заповітом, у бернардинському костелі святого Івана Хрестителя у Бересті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г https://www.catholic-hierarchy.org/bishop/btryzna.html
  2. ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 164.
  3. ↑ а б в Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 164.
  4. ↑ а б в Насевіч В. Трызны // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 674. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2.
  5. ↑ Father Martien Tryzna. Сatholic hierarchy.
  6. ↑ Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi sive summorum pontificum, S. R. E. cardinalium, ecclesiarum antistitum series: e documentis tabularii praesertim Vaticani collecta, digesta, edita. 4. A pontificatu Clementis pp. VIII. (1592) usque ad pontificatum Alexandri pp. VII., Volume IV, 1913, p. 229.
  7. ↑ а б в Anna Sylwia Czyż, «Żałoba białych lilii Tryźniańskich», czyli o frontyspisie z epicedium biskupa Marcjana Tryzny, [w:] Initium sapientiae humilitas. Studia ofiarowane profesorowi Jakubowi Pokorze z okazji 70. urodzin, red. A. Skrodzka, M. Olszewska, Warszawa 2015, s. 280.
  8. ↑ а б Kasper Niesiecki, Tryzna herbu Gozdawa [w:] Herbarz Polski, T. 9., Lipsk, wyd. J. N. Bobrowicz, 1842, s. 124.
  9. ↑ Anna Sylwia Czyż, «Żałoba białych lilii Tryźniańskich», czyli o frontyspisie z epicedium biskupa Marcjana Tryzny, [w:] Initium sapientiae humilitas. Studia ofiarowane profesorowi Jakubowi Pokorze z okazji 70. urodzin, red. A. Skrodzka, M. Olszewska, Warszawa 2015, s. 279.
  10. ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 273.
  11. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 134.
  12. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 170.
  13. ↑ Suffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632 … Woiewodztwo Krákowskie., [b.n.s.]
  14. ↑ Diariusz kampanii smoleńskiej Władysława IV 1633—1634, oprac. M. Nagielski, Warszawa, Wydawnictwo DiG, 2006, s. 52.
  15. ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 306.
  16. ↑ Kościół Zamkowy czyli Katedra wileńska: w jej dziejowym, liturgicznym, architektonicznym i ekonomicznym rozwoju na podstawie aktów kapitulnych i dokumentów historycznych, Wilno, nakł. i druk. Józefa Zawadzkiego, 1908, s. 324—325.
  17. ↑ Tadeusz Krahel, Zarys dziejów (Archi)Diezecji Wileńskiej, [w:] Studia Teologiczne, 1987—1988, T. 5-6, Bialystok, Drohiczyn, Lomza, s. 32.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Насевіч В. Трызны // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 674. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2.
Остафій Богданович Волович (1566–1579) • Христофор Перун Радзивілл (1579—1584) • Лев Сапіга (1585—1589) • Ґабріель Война (1589–1615) • Явстах Волович (1615–1618) • Ієронім Волович (1618–1619) • Альбрехт-Станіслав Радзивілл (1619–1623) • Павел Стефан Сапіга (1623–1635) • Стефан Пац (1635–1640) • Марціян Тризна (1641–1643) • Казимир Лев Сапіга (1645–1656) • Кшиштоф Зиґмунт Пац (1656–1658) • Александр Кшиштоф Нарушевич (1658–1668) • Міхал Казимир Радзивілл (1668–1680) • Домінік Миколай Радзивілл (1681–1690) • Кароль Станіслав Радзивілл (1690–1699) • Станіслав Антоній Щука (1699–1710) • Казимир Чорторийський (1712–1724) • Міхал Фридерик Чарторийський (1724–1752) • Міхал Антоній Сапіга (1752–1760) • Антоній Тадеуш Пшездзецький (1764–1772) • Йоахим Хрептович (1773–1793) • Казимир Константин Плятер (1793–1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марціян_Тризна&oldid=39943975