Берестя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Берестя
Бе́ресть
Брэст
Coat of Arms of Brest, Belarus.png Berastre stiag.png
Герб Берестя Прапор Берестя
Пам'ятник тисячоліттю Берестя
Пам'ятник тисячоліттю Берестя
Берестя на карті Білорусі
Берестя на карті Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Засноване 1019
Населення 318 тис. чоловік (1 січня 2009)[1]
Площа 72,9 км²
Поштові індекси 224xxx
Телефонний код +375-162
Географічні координати 52°05′ пн. ш. 23°42′ сх. д. / 52.083° пн. ш. 23.700° сх. д. / 52.083; 23.700Координати: 52°05′ пн. ш. 23°42′ сх. д. / 52.083° пн. ш. 23.700° сх. д. / 52.083; 23.700
Висота над рівнем моря 280 м
Водойма при впаданні ріки Мухавець у Західний Буг
Міста-побратими Україна Україна, Луцьк

Росія Росія, Орел
Польща Польща, Біла
Болгарія Болгарія, Плевен

Відстань
Найближча залізнична станція Берестя
До обласного центру
 - фізична 193 км
До Мінська
 - фізична 139 км
Місцева влада
Веб-сторінка http://city.brest.by/
Голова ради Олександр Полишенков
Запит «Брест» перенаправляє сюди. Див. також інші значення

Бере́стя (Бе́ресть, Брест, колишній Бре́ст-Лито́вськ; біл. Брэст, біл. тарашк. Берасьце, їдиш בריסק, пол. Brześć) — місто на південному заході Білорусі, адміністративний центр Берестейської області і Берестейського району. Розташований у південно-західній частині області, при впаданні ріки Мухавець у Західний Буг, поряд з державним кордоном із Польщею. Великий залізничний вузол, річковий порт на Мухавці, важливий вузол автодоріг.

Міський голова — це голова міськвиконкому (за станом на літо 2008 року — Олександр Полишенков).

Берестя — один із найважливіших транспортних вузлів Білорусі, промисловий центр. У місті знаходяться електромеханічний електроламповий заводи, підприємство «Цвєтотрон», підприємства легкої та харчової промисловості. Виробництво побутової хімії, будматеріалів, меблів. 2 вищих навчальних заклади (Берестейський державний технічний університет та Берестейський державний університет імені А. С. Пушкіна), 2 театри (Берестейський обласний театр драми та музики й Театр ляльок). Краєзнавчий музей. Берестя є одним із культурно-історичних центрів Республіки Білорусь, зокрема, у місті розташований меморіальний комплекс «Берестейська фортеця—герой». Головна вулиця міста — проспект імені П.Машерова.

Історія[ред.ред. код]

Головний вокзал міста, 1915

Походження назви[ред.ред. код]

Прадавня назва Берестя — Берестьє. Місто вперше згадується в «Повісті минулих літ» під 1019 роком у зв'язку з боротьбою князя туровського й великого київського Святополка Володимировича з його братом, у той час новгородським князем Ярославом Володимировичем (Ярославом Мудрим) за великокнязівський Київський престол. Жителі міста звалися берестянами. Назва походить, найімовірніше, від слова «берест» або від «береста» (зовнішній шар кори берези). У літописах XII–XIII століть зустрічається також назва Берестий, в історичних документах XVI століття — Бересть (ця назва існувала у жителів околиць міста донедавна). У XVII столітті — початку XX століття місто мало назву Брест-Литовськ, у 1921–1939 роках — Брест-над-Бугом, з вересня 1939 року — Брест.

Давня історія[ред.ред. код]

Берестя — одне з найдавніших міст Волині. Вперше згадується в «Повісті врем'яних літ» під 1019 роком: розгромлений Ярославом Володимировичем Святополк через Берестя утік до Польщі. Однак авторитетний Новгородський перший літопис згадує це місто під роком 1017-м «Ярослав йде в Берестию». Польський вчений Г. Ловм'янський на основі аналізу відомостей з джерел, насамперед руських літописів про боротьбу між синами Володимира Святославича за київський престол, вважає, що місто Берестя існувало до 1016 року і входило до складу удільного князівства Святополка. В період міжусобиці місто зайняв польський гарнізон і утримував його до 1022 чи навіть до 1031 року.

У Бересті 1596 року була підписана Берестейська унія. 3 березня 1918 року тут було підписано Брест-Литовську мирну угоду. 1915 року Берестя перейшло до Німецької імперії, 1918 — було включено до складу Української Народної Республіки, Української Держави. 1919 року відійшло до Польщі.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Берестейська фортеця

17 вересня 1939 року місто захопили гітлерівські війська (див. Оборона Берестя (1939)), 22 вересня 1939 року у Бересті відбувся спільний радянсько-гітлерівський військовий парад, який приймали комбриг Сємьон Крівошеін і генерал вермахту Гейнц Вільгельм Гудеріан. Цей парад мав відзначити спільну перемогу військ Червоної Армії і Вермахту над Польщею і символізував збройне братерство вояків обох країн. Згідно з Пактом Молотова-Ріббентропа місто перейшло до СРСР.

Після нападу Німеччини на СРСР Бересть відразу опинився у глибокому тилу німецьких військ, але невелика група військових (залишки радянського гарнізону) продовжувала чинити спротив декілька тижнів. За цей подвиг Брестська фортеця отримала почесний статус фортеці-героя поряд з містами-героями Радянського Союзу.

Після остаточного оволодіння містом гітлерівські окупанти 1 вересня 1941 року зробили Берестя адміністративним центром Генеральної округи Брест-Литовський, і в цьому статусі місто залишалося до 19 червня 1942 р. Одночасно і аж до визволення радянськими військами 28 липня 1944 р. місто було центром Берестейського ґебіту (нім. Kreisgebiet Brest Litowsk)[2].

Населення[ред.ред. код]

Населення міста інтенсивно росло в період після закінчення Другої світової війни. Дані про динаміку чисельності населення — див. в таблиці:

Період кін. XIV ст. 1825 1861 1897 1959 1970 1979 1985 1998 2004 2006 2007 2009
Тис. ос. бл. 2 бл. 11 20,9 46,6 73,6 121,6 171,0 230,0 297,0 298,3 301,4 313,0[3] 318,0[1]

Населення міста складають представники 61 національності, у тому числі білоруси — понад 82 %, росіяни — 10,7 %, українці — понад 4 %, поляки  — близько 1 %, євреї — 0,07 %.[4]


У 1766 р. в Бересті проживало 3175 євреїв, в 1847 р. — 8136, у 1860 р. — 7900 (41 % від усього населення), в 1897 р. — 30 608 (65,8 % від усього населення). У 1921 р. єврейське населення Берестя становило 15 630 осіб (53 % від усього населення), в 1929 р. — 21 769 осіб (47 %), у 1938 р. — 25 000 осіб (43,7 %). За переписом 1936 р., в Бересті було зареєстровано 21 518 євреїв (41 % від усього населення); згідно з переписом 1939 р., в місті було 26 000 євреїв (50,9 % загальної кількості населення).

Хрест на честь українського князя Василя Острозького

Під час Першої світової війни євреїв двічі виселяли з Берестя. З переходом Берестя до Польщі (1919) життя єврейської громади відновилася. Поряд з релігійною активністю значне місце приділялося світської культурної діяльності. У місті були дві єврейські гімназії, чотири синагоги, близько 30 молитовних будинків, єврейські профспілки, жіночі та молодіжні організації; 12 з 44 членів міської ради були євреями, у тому числі і віце-мер Берестя.

Український слід[ред.ред. код]

1870 року на Берестейщині працювала етнографічна експедиція Павла Чубинського.

12 травня 2008 року в Бересті на території Берестейської фортеці на честь українського князя Василя Острозького встановлено пам'ятного хреста.

Могили вояків, старшин і громадян УНР на Тришинському кладовищі Берестя вирізняються типовими петлюрівськими або козацькими хрестами.

Туризм[ред.ред. код]

Символом міста є меморіальний комплекс «Берестейська фортеця-герой», урочисте відкриття якої відбулось 25 вересня 1971 року. Будівництво меморіалу здійснювалось під керівництвом народного архітектора СРСР У. А. Караля.

В центрі міста є пішохідна зона — вул. Радянська. Навколо в доброму стані заховалась історична забудова. Поблизу — декілька музеєв і церквей, а також костел 1856 року. Біля Берестейської фортеці, у декількох метрах від прикордонної зоні, розташований археологічний музей «Берестя», де зберігаються рештки городища XIII ст.

Відомі особи[ред.ред. код]

  • До 1588 року земським суддею, пізніше берестейським каштеляном був Адам Потій (майбутній митрополит УГКЦ Іпатій Потій).

Народились[ред.ред. код]

Поховані[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б В 14 містах Білорусі чисельність населення перевищує 100 тис. чоловік // «Наша Ніва», 26 березня 2009 р.
  2. territorial.de (нім.)
  3. Після розширення кордонів міста
  4. Национальный статистический комитет Республики Беларусь. Перепись населения — 2009(рос.)
  5. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 214 с. ISBN 966-8201-26-4

Джерела[ред.ред. код]

Білорусь Це незавершена стаття з географії Білорусі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.