Миргородська порода свиней

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опудало свині миргородської породи в Полтавському краєзнавчому музеї

Миргородська — порода свиней чорно-рябої масті, перша порода свиней української селекції, визнана окремою породою у 1940 році. Походить від бурих свиней, що розводилися українськими селянами до початку XX століття. Розводилася в Полтавській, Сумській, Чернігівській та Хмельницькій областях. У 1990-х роках поголів'я значно скоротилося із-за витіснення сучасними гібридами.

Історія виведення[ред.ред. код]

Миргородська порода створена на базі місцевих поліпшених свиней, які здавна розводилися на Полтавщині й представляли собою відріддя так званих південно-руських коротковухих і довговухих свиней, а також їх помісей. Схрещування цих місцевих свиней із тваринами культурних заводських порід, а саме: беркширською, середньою і великою білою (що мало місце у 1881–1882 роках) було обмеженим з огляду на наявність останніх лише у поміщицьких господарствах. Незначний вплив на поліпшення місцевих свиней мали і земські парувальні пункти, оскільки використання свиней заводських порід було безсистемним і короткочасним.

Значна увага місцевим чорно-рябим свиням Полтавщини надавалася з 1921 року. Селекційна робота завершилася реєстрацією у 1940 році окремої Миргородської породи свиней. Виведення породи відбувалося з свиней відібраних у Миргородському і суміжних з ним районах. Створена методом тривалого добору при розведенні «в собі» місцевих коротковухих свиней з беркширською і середньою білою породами, розпочатим ще у 1880 році. Пізніше були завезені великі чорні свині і кнури породи темворс.

М'який клімат лісостепової зони України, значна питома маса зелених та соковитих кормів у раціонах дали змогу створити у свиней миргородської породи високу невибагливість, резистентність, стресостійкість і здатність використовувати випас. Більш спрямовану роботу з цією популяцією свиней проводив професор Олександр Бондаренко.

В останні роки напрямом роботи є збільшення поголів'я, підвищення багатоплідності та виходу м'яса в тушах. Методичне керівництво з удосконалення породи здійснює кандидат сільськогосподарських наук С. Л. Войтенко в Інституті свинарства ім. О. В. Квасницького Української академії аграрних наук.

Екстер'єр, особливості породи[ред.ред. код]

Тварини мають міцну конституцію, глибокий і широкий тулуб, спина і поперек прямі й широкі, окістя довгі, широкі та м'ясисті. Щетина блискуча, довга і густа.

Свині високопродуктивні, скороспілі, витривалі, добре пристосовані до місцевих кормових і кліматичних умов, швидко відгодовуються.

Багатоплідність — 10-12 поросят. В 60-ти денному віці маса гнізда 180–190 кг. Молодняк у 6-ти — 7-ми місячному віці досягає 100 кг, витрачаючи на 1 кг приросту 4,2-4,5 кормової одиниці корму.

М'ясні якості[ред.ред. код]

М'ясо складає в середньому 49-54% від маси відгодованої туші, сало 37-41%. Встановлено, що в тушах миргородських свиней міститься на 16-18% більше жиру, ніж в тушах тварин великої білої породи. Найвищі м'ясні якості одержані у нащадків лінії Дніпра (племзавод імені Декабристів): довжина напівтуші — 97 см, товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців — 25 мм, маса задньої третини напівтуші 10,7 кг. Низький вміст вологи та наявність жирових прошарків у м'ясі свиней миргородської породи підвищують його смакові якості, забезпечують виробництво високоякісних сухих ковбас і консервів, а сало роблять здатним для тривалого зберігання, оскільки має високу температуру плавлення (42 °C).

М'ясо свиней миргородської породи характеризується високим показником pH — 5,91, інтенсивністю забарвлення — 66,75 од. екст., ніжністю — 8,09 сек., вологоутримуючою здатністю — 59,1%, вмістом жиру — 3,8%, золи 1,16%, протеїну — 20,59% та вологи — 74,44%.

Племінні господарства[ред.ред. код]

Провідними племзаводами є: імені Декабристів в Полтавській області, «Перше Травня» в Сумській області та «Мрія-1» на Чернігівщині.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Щорічний фестиваль «Свято миргородської свинні» проводиться у Миргороді на початку жовтня з 2010 року. На ньому готують страви з м'яса миргородської породи. Сало миргородської свинні вважається еталоном сала і має ширину 4 сантиметра.

Своєю появою, порода завдячує полтавським поміщикам, що організували експорт бекону до Великобританії. Українські бурі свині народної селекції, що давали сало відмінної якості, були низькоплідні і набирали вагу повільно (адже були пристосовані до самостійного випасання-нагулювання). Створене у 1892 році Полтавське сільскогосподарське товариство вирішило покращити їх схрещуючи з кнурами європейських порід.

Література[ред.ред. код]

  • Рибалко В. П. та ін. Породи і породовипробування свиней в Україні: Навч. посіб./ В. М. Нагаєвич, В. П. Рибалко, В. Ш. Герасимов, М. Д. Березовський, С. В. Акімов, О. В. Пронь; За ред. В. П. Рибалка, В. М. Нагаєвича, В. І. Герасимова. — Х.:, 2005. — 94 с.

Посилання[ред.ред. код]