Монастир Сопочани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Монастир
Монастир Сопочани ( Сербія )
Манастир Сопоћани
Монастир Сопочани,  фасад на південь
Монастир Сопочани, фасад на південь
Країна Сербія
Місто Старі Рас
Орденська приналежність православ'я
Тип будівлі монастир
Засновник себський король Стефан Урош I
Будівництво 1264 р.—добудови в 16-17 ст., реставрації в 1929, 19481956 рр.
Основні дати:
12641265, початок 14 ст., 16-17 ст.
Будівлі:
однонавна церква св. Трійці, дзвіниця, бічні нави
Статус Культурне надбання ЮНЕСКО
Стан задовільний

Монастир Сопочани( Манастир Сопоћани ) — православний монастир в Сербії, котрий підтримував сербський король в 13 ст.


Розташування[ред.ред. код]

Монастир Сопочани

Головна споруда монастиря розташована на відстані шістнадцять (16 ) кілометрів від сучасного міста Нові-Пазар. Але місцевісь старовинна. На схилі гори ще за сприяння сербського короля Стефана Уроша I був вибудований монастир 1264 року. Король наслідував візантійську традицію і призначав церкву монастиря для створення мавзолея для себе і своєї родини. Першою тут була похована мати короля. На початок 21 ст. в південній частині церкви св. Трійці випадково зберігся мармуровий саркофаг самого Стефана Уроша I.

Історія[ред.ред. код]

Сербське королівство мало відчутні впливи мистецтва могутньої на той час Візантійської імперії. Для себе і власної родини король вибудував монастир, головна церква якого призначалась для створення королівського мавзолея.

Церква мала одну наву і одну баню. Її висвятили на честь св. Трійці. Церкву ремонтували на початку 14 ст. і добудували нартекс та Дзвіницю, ремонтували в 16-17 ст. Турецька загроза життю мешканців і реальність смерті чи рабства спонукали декілька разів покидати монастир впродовж 16 ст. 1689 року черговий похід турків-османів примусив ченців покинути монастир і перебратися в Косово, звідки вони не повернулися. Монастир занепав на двісті років, а його споруди були поруйновані до рівня підмурків. Зберіглася церква, де впала баня і частка дахів.

Успіння Богоматері. Фреска Сопочан.

Лише в 20 ст. до монастиря повернулись, де були проведені консервативні, реставраційні і ремонтні роботи в 1929, 19481956 рр. Відновлені дахи (вкриті бляхою), баня, дзвіниця. Церкву після двохсот років занепаду передали релігійній громаді.

Уславлені стінописи[ред.ред. код]

Марія в композиції «Благовіщення», 13 ст. Монастир Сопочани, 13 ст., Сербія

Не провінційна і спрощена архітектура, а фресковий цикл другої половини 13 ст. - головний мистецький скарб споруди.

Відразу після закінчення побудови і висихання стін 1265 чи близького того року церква св. Трійці була розписана. Для декорування використали фрески. Вказівкою на важливий стан споруди була також імітація мозаїки в центральній частині храму (оригінальні мозаїки надто дорого коштували і використовувались лише в окремих випадках при наявності великого кошторису і багатого ктитора-дарувальника).

В апсиді - подана Богородиця з немовлям і двома янголами, євхаристія апостолів, звичні вівтарні композиції для православ'я. Західну стіну прикрашає «Успіння Богородиці». На хорах церкви - Сорок мучеників, св. Трійця та апостоли, в нартексі — Вселенські собори, притча про Йосифа, Древо Ієсеєве, Страшний суд, поклоніння ктиторів, успіння Анни Дандоло, матері короля-ктитора. В бічних навах - фрески виконані місцевими майстрами 14, 16-17 ст.

Первісний декор храму виконали майстри, запрошені з Візантії, що обумовило надзвичайно високий мистецький рівень фрескових циклів. Для візантійського світогляду і візантійського мистецтва характерний розділ на світ реальний та світ духовний, пов'язаний з церквою і Богом. Головним і первісним вважали світ духовний, абсолютно не схожий на грішний земний. Ця роздвоєність залишалась в реальних людях, котрі були лише малим відбитком макрокосму, мікрокосмом роздвоєності зі світом реальним та світом духовним, як грішне тіло і безсмертна душа. Душа нібито від стосунків з грішним тілом плюндрувалась. Бог був далеко віднесений від грішного світу і людей, тому в настроях людей і в мистецтві панували туга, сум, пригніченість. Все це притаманно і фрескам монастиря Сопочани, особливо — майстерно виконаній композиції «Успіння Богородиці». Але віртуозна константинопольська школа відбилась в святкових фарбах стінописів, де майстри-фрескісти намагались відтворити вигаданий, ідеальний духовний світ біблійних подій. І це трохи пом'якшувало пригнічений настрій від фресок.

Галерея[ред.ред. код]

Апостоли в композиції «Успіння Богородиці»
Апостол Павло, монастир Сопочани, фреска 1265 р.

Джерела[ред.ред. код]

Церква св. Трійці з боку вівтаря. Фото 2008 року.
  • Лазарев В.Н. «История византийской живописи», т. 1—2, 1947—48 (расшир. изд. — Storia della pittura bizantina, Torino, [1967])
  • Лазарев В.Н. «Византийская живопись», сборник статей, 1971
  • Лазарев В.Н. «История византийской живописи» М., «Искусство», 1986

Попова О. С. Виктор Никитич Лазарев // Древнерусское искусство: Византия, Русь, Западная Европа: искусство и культура . — СПб . — 2002 .

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №96
англ.фр.