Музей друзів Сіону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей друзів Сіону
31°46′48″ пн. ш. 35°13′13″ сх. д. / 31.78008333336077840° пн. ш. 35.22050000002777637° сх. д. / 31.78008333336077840; 35.22050000002777637Координати: 31°46′48″ пн. ш. 35°13′13″ сх. д. / 31.78008333336077840° пн. ш. 35.22050000002777637° сх. д. / 31.78008333336077840; 35.22050000002777637
Тип музей
Країна  Ізраїль
Засновник Michael D. Evansd
Засновано 2015
Сайт fozmuseum.com
Музей друзів Сіону. Карта розташування: Ізраїль
Музей друзів Сіону
Музей друзів Сіону (Ізраїль)
Мапа

CMNS: Музей друзів Сіону у Вікісховищі

Музей друзів Сіону (івр. מוזיאון ידידי ישראל‎) — це музей в історичному районі Нахалат Шів'а в центрі Єрусалиму. Музей присвячено християнським сіоністам та їхньому внеску у розвиток Ізраїлю[1].

Історія[ред. | ред. код]

Музей розповідає про неєврейську допомогу єврейському народу, підтримку сіонізму та допомогу у створенні Держави Ізраїль[2]. На кожному з чотирьох поверхів представлені різні періоди єврейської історії, включаючи 19 століття, британський мандат на Палестину, Голокост та створення Ізраїлю.

У музеї представлено сім експозицій, які поєднують 3D-технології, сенсорні екрани, оригінальну музичну партитуру та об'ємний звук. Усе у музеї виконано місцевими — над експозиціями працювали понад 150 ізраїльських митців.

Музей відкрився у квітні 2015 року[3][4] і вважається першим «розумним музеєм» в Ізраїлі. У музеї є презентації 16 мовами.

Засновником музею є Майк Еванс, американський християнський євангеліст. Еванс написав близько 70 книг, багато з яких про сіонізм. Музей фінансується донорами з усього світу. Першим Міжнародним головою музею був 9-й президент Ізраїлю Шимон Перес. Генерал Йоссі Пелед є головою ради директорів, до складу якої входять колишній начальник штабу ЦАХАЛ генерал-лейтенант Ден Халуц, Кобі Ошрат, професор Яаков Неєман та інші.

Просвітницький корпус Сил оборони Ізраїлю відправляє солдатів до музею, щоб ті дізналися про роль християнських сіоністів у XIX та XX століттях, які виступали за створення єврейської держави[5].

Експонати[ред. | ред. код]

Основний експонат — «Ось я» (івр. הנני‎), і на ньому представлено сім експонатів, які проходять через різні періоди історії, починаючи з біблійних часів і аж до створення єврейської держави. Кожен експонат представляє різних персонажів, які підтримували євреїв і сіонізм, допомагаючи утвердити державу.

Експонати музею представляють внесок друзів Сіону, таких як президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен, прем'єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль, Орд Вінґейт та кількох Праведників народів світу, таких як Оскар Шиндлер, Рауль Валленберг і сім'я тен Боом, які рятували життя під час Голокосту, ризикуючи своїм власним.

Музейні нагороди[ред. | ред. код]

Музей щороку присуджує премію «Друзі Сіону» тим, хто стояв на боці єврейського народу і підтримував його. Одержувачі за роками:

2016 року засновник музею Майк Еванс оприлюднив разом з Папою Франциском спільну заяву, в якій вони засудили насильство.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Mike Evans Museum. MikeEvansMuseum.org/. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 10 лютого 2015.
  2. A Dream More Than THIRTY YEARS in the Making. jerusalemprayerteam.org. Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 5 лютого 2015.
  3. Chaim, Ilan (19 липня 2015). The Friends of Zion Museum. Jerusalem Post. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 7 січня 2020.
  4. Museums in Jerusalem: The Friends of Zion Museum (July 2015). Jewish Virtual Library. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 28 липня 2019.
  5. IDF sends troops to tour museum honoring Evangelicals' support of Israel. Times of Israel. 24 грудня 2018. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 5 січня 2020.
  6. «Friends of Zion Museum Awards President Plevneliev of Bulgaria at the Conference of Presidents» [Архівовано 16 травня 2017 у Wayback Machine.], Yahoo finance.
  7. Museum, Friends of Zion. Friends of Zion Museum Honors Eleven World Leaders at Israel's 4th Annual Christian Media Summit. www.prnewswire.com (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]