Мухаммед Алі Єгипетський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мухаммед Алі Єгипетський

Мухамме́д Алі-паша, або Мехмет Алі (араб. محمد علي باشا‎, тур. Mehmet Ali Paşa, 17691849) — єгипетський і турецький політичний діяч, паша і хедив Єгипту з 1805 до 1849 року.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в албанській родині в місті Кавала в області Македонія на території сучасної Греції. Рано залишився сиротою і за деякими даними виховувався в родині місцевого правителя, який згодом призначив його командувачем військового загону.

У 1798 році був відправлений султаном на чолі загону македонських албанців до Єгипту — воювати проти французів. Брав участь у бою проти армії Бонапарта біля Абукіра. Після того як французи, а згодом і союзники турків англійці залишили Єгипет, Мухаммед Алі зосередив під своїм командуванням усі албанські частини і разом з мамлюками вигнав з країни османську армію. Здобувши популярність серед місцевого населення (зокрема і через відмову збирати додаткові податки на утримання своєї армії), мириться з султаном, який у травні 1805 року проголошує його пашою і намісником Єгипту.

17 серпня 1805 р. Мухаммед Алі запрошує до себе найвпливовіших мамлюків і підступно, із звірячою жорстокістю, вбиває усіх запрошених (у бійні загинуло майже 1700 людей). У березні 1807 року в Єгипті знову висаджуться англійці, але під Розеттою Мухаммед Алі здобуває над ними блискучу перемогу і до вересня британці залишають країну. У 1811 році Мухаммед Алі віддає наказ про знищення усіх мамлюків, які ще залишалися живими.

У 1811-1819 рр. він приєднує до своїх володінь Аравію, в 1820-1823 рр. — Судан, де заснував місто Хартум. Султан змушений був віддати Мухаммеду Алі Крит і пообіцяти Сирію і Пелопонес — в обмін на допомогу в придушенні грецького повстання. Володар Єгипту надіслав до Греції ескадру з 60 кораблів і військо на чолі із своїм сином Ібрагім-пашою, але після поразки під Наварином 20 жовтня 1827 р. єгиптяни змушені були повернутися додому. Султан відмовився від обіцянок і у 1831 р. Мухаммед розпочав проти нього військові дії. Єгиптяни взяли Акко, захопили Сирію і завдали османській армії нищівної поразки біля Коньї. За Кютахійським договором (4 травня 1833 року), укладеним за посередництва великих держав, Стамбул визнав володінням Мухаммеда Алі усю Сирію, а згодом — і Адану.

Водночас Мухаммед Алі проводив глибокі перетворення в самому Єгипті. Земля була оголошена державною власністю, податки і збори — впорядковані, встановлено і контроль над цінами. Мухаммед Алі заоохочував вирощування бавовни, що незабаром перетворився на головний експортний товар Єгипту. Торгівці, насамперед — іноземні, знаходилися під особливим патронатом володаря. Він повернув значення порту Александрії, який був з'єднаний каналом із Нілом. Збудувавши перші в Єгипті великі підприємства, Мухаммед Алі фактично створив національну промисловість. ВІн розбудовував школи, засновував типографії, за його правління в Єгипті з'явилася преса.

Заходи Мухаммеда Алі викликали і чималий спротив. В 1834 р. спалахнуло справжнє повстання проти системи державних монополій, великих податків і рекрутського набору. Цим спробував скористатися султан. Але під Незибом османська армія знову зазнала нищівної поразки. Тоді проти Єгипту виступили Британія, Росія, Австрія і Прусія, які в листопаді 1840 року окупували Акку. За Лондонською конвенцією 1840 і угодою 1841 року Мухаммед Алі змушений був відмовитися від своїх азійських провінцій і визнати зверхність султана, але отримав Єгипет і Судан у спадкове володіння, заснувавши династію єгипетських хедивів, яка керувала цією країною до середини XX сторіччя.

У 1844 р. Мухаммед Алі оголосив співправителем свого сина, Ібрагіма, але той у листопаді 1848 року помер. 2 серпня 1849 року не стало і самого Мухаммеда Алі. Його спадкоємцем став онук Аббас.

Література[ред.ред. код]

  • Mouriez, «Histoire de Méhémet-Ali» (P., 1855—1858);
  • Prokesch-Osten, «M.-Ali, Vicekönig von Aegypten, aus meinem Tagebuche 1826-41» (Wien], 1877);
  • C-te Benedetti, «М.-Ali durant ses dernières années» (в «Revue des deux Mondes», 1895, jul).