Державний переворот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Держа́вний переворо́т — насильницька та неконституційна зміна влади в державі або збройний виступ армії проти державної влади у результаті таємної змови. Державний переворот, як правило, є зміною при владі однієї фракції правлячої верхівки на іншу. Така зміна влади здійснюється, зазвичай, невеликою групою людей, частіше — але не завжди — військовими і не має підтримки більшості населення. Державний переворот може здійснюватися під керівництвом однієї або кількох політичних партій, нездатних отримати владу іншим, демократичним шляхом (себто, через вибори).

З огляду етимології «переворот» — це те саме, що й революція (лат. revolutio — поворот, переворот). Однак в політичній історії поняття «революція» застосовують до масштабних і тривалих процесів, що ведуть до глибоких, якісних змін в розвитку явищ суспільства, тоді як «переворот» застосовують власне до події зміни влади, що її наслідки не обов'язково є революційними за своїми масштабами або призводять до тріумфу в суспільстві реакційно-консервативних сил.

Відомі державні перевороти[ред.ред. код]

Палацовий переворот[ред.ред. код]

Палацовий переворот — змова обмеженого кола осіб, наближених до правлячої особи (зазвичай монарха), або командирів ґвардійських частин. В історії відомі кілька періодів, що їх можна було охарактеризувати як епохи періоди палацових переворотів. В середині III ст. н.е. Римська імперія пережила період «салдатських імператорів», коли за 33 роки, з 235 по 268 рр., на троні змінилося 14 імператорів. В епоху палацових переворотів у Російській імперії за 37 років, з 1725 по 1762, верховні правителі змінялися п’ять разів, причому майже в кожному випадку в результаті змови.

Відомі палацові перевороти[ред.ред. код]

  • Переворот 1762 року — палацовий переворот у Росії 9 липня 1762, що підчас його було скинуто імператора Петра III і на престол зійшла його дружина Катерина II. За тиждень за загадкових обставин скинутий імператор помер.
  • Вбивство Павла I (23/24 березня 1801) — вбивство російського імператора в результаті змови за участи ґвардійських офіцерів. Новим імператором було проголошено сина Павла, Александра.
  • Усунення від влади Н. С. Хрущова (14 жовтня 1964) — внутрішній переворот в Політбюро ЦК КПРС, внаслідок якого було звільнено з усіх керівник постів Нікіту Хрущова. Місце першого секретаря ЦК КПРС і фактичного керівника СРСР зайняв Лєонід Брежнєв.

Путч[ред.ред. код]

Заколот, де керівну та вирішальну роль відіграють військові, отримав назву «путч» (від нім. putsch), відповідно, режим, що прийшов до влади за допомогою путчу — хунтою. У результаті такого захоплення влади політичне управління в країні переходить до військових. Путч здійснюється шляхом військової змови та в більшості випадків із залученням обмеженого контингенту військ. Путчисти зазвичай зазнають невдачі.

Відомі путчі[ред.ред. код]

  • Корніловський заколот (25-29 вересня 1917) — невдала спроба російського генерала Лавра Корнілова встановити контрреволюційну диктатуру.
  • Каппівський путч (10-17 березня 1920) — спроба консервативних сил Німеччини скинути уряд Веймарської республіки. Свою назву отримав від імен одного з керівників путчистів — юнкера (землевласника) Вольфганга Каппа.
  • «Пивний путч» (8-9 листопада 1923) — невдала спроба державного перевороту, що її здійснила організація ветеранів першої світової війни «Кампфбунд» на чолі з Адольфом Гітлером та генералом Еріхом Людендорфом у Мюнхені (Німеччина).
  • «Травневий переворот» (12-14 травня 1926) — захоплення влади в Польщі Юзефом Пілсудським, що фактично встановив у країні військову диктатуру.
  • «Липневий путч» (25-30 липня 1934) — невдала спроба австрійських націонал-соціалістів за допомогою членів німецької СС скинути уряд австрофашистів.
  • «Травнева криза» (13-29 травня 1958) — спроба військового перевороту французького генерала Рауля Салана під час Алжирської війни.
  • «Путч генералів» (22-25 квітня 1961) — остання, невдала спроба французьких військових в Алжирі зупинити рух до незалежності цієї країни. На чолі заколотників стояли генерали Едмон Жуо, Моріс Шалль, Рауль Салан та Андре Зеллер.
  • «Серпневий путч» (19-21 серпня 1991) — спроба державного перевороту в СРСР, коли самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова.

Література[ред.ред. код]

  • Carlson Anyangwe. Revolutionary Overthrow of Constitutional Orders in Africa. Langaa RPCIG, 2012.
  • Ken Connor, David Hebditch. How to Stage a Military Coup: From Planning to Execution. Barnsley: Pen and Sword Books, 2008.
  • D. J. Goodspeed. Six Coups d'État. New York: Viking Press, 1962.
  • Edward Luttwak. Coup d'état: A Practical Handbook. Harvard University Press, 1969.
  • Curzio Malaparte. Technique du coup d'état. Paris: Bernard Grasset, 1931.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.