Міміно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міміно
მიმინო
Мимино фильм.jpg
Жанр комедія
Режисер Георгій Данелія
Сценарист Георгій Данелія
Резо Габріадзе
Вікторія Токарева
У головних
ролях
Вахтанг Кікабідзе
Фрунзик Мкртчян
Олена Проклова
Євген Леонов
Руслан Мікаберідзе
Закро Сахвадзе
Марина Дюжева
Арчіл Ґоміашвілі
Мікаела Дроздовська
Володимир Басов
Оператор Анатолій Петрицький
Композитор Гія Канчелі
Кінокомпанія Грузія-фільм
Мосфільм
Тривалість  92 хв.
Мова  грузинська
російська
Країна  СРСР СРСР
Дата виходу  27 березня 1978 року (СРСР)
Рейтинг MPAA: PG
IMDb ID 0076391

Міміно (груз. მიმინო, рос. Мимино) — фільм радянського кінорежисера Георгія Данелії. В прокаті 1978 року фільм зайняв 17-те місце (24,4 млн глядачів, 1258 фільмокопій). Текст за кадром читає Артем Карапетян.

Прем'єри фільму відбулися у: СРСР (Липень 1977 року, Московський міжнародний кінофестиваль; 27 березня 1978 року, на широких екранах), Фінляндія (31 серпня 1979 року), Угорщина (12 березня 1980 року).

Сюжет[ред.ред. код]

Валентин Костянтинович (Валіко Котеєвич) Мізандарі — 34-річний пілот вертольота Мі-2[1] (який він ласкаво називає «пепела» — метелик) місцевих грузинських авіаліній на прізвисько Міміно́, що означає «сокіл», зустрічає в аеропорту Тбілісі свого однокурсника, який є пілотом надзвукового авіалайнеру Ту-144 і літає за кордон СРСР. В екіпажі цього льотчика літає стюардеса Лариса Іванівна, що відразу підкорила серце джигіта. Бажаючи досягти успіхів у великій авіації, Міміно відправляється в Москву

У Москві Валіко знайомиться з простим вірменським шофером Рубеном Хачікяном. За кілька днів вони витрачають всі гроші, і крім того, їх виселяють з елітного готелю. Рубік-Джан стає найкращим другом Міміно, разом вони потрапляють у неприємні ситуації, але справжня дружба допомагає їм подолати їх.

Зустрівши свого давнього ворога — чоловіка, що спокусив його сестру, Валіко влаштовує в його квартирі легкий погром, за що потрапляє на лаву підсудних. Рубен не лишає друга одного у важкій ситуації та всіляко намагається допомогти гордому другові-льотчику. На лаві підсудних Міміно зустрів своє 35-річчя, що стає причиною формальної відмови від можливості перенавчання на літак великої авіації. Вже прийнявши рішення про повернення додому, Міміно випадково знайомиться з ветераном війни Волоховим, який, через впливового чиновника, допомагає Валіко здійснити свою мрію.

Міміно стає льотчиком далекої цивільної авіації СРСР, пілотом надзвукового лайнера Ту-144 [2] і літає по всьому світу. Але, відкритий і доброзичливий до людей, Валіко не дуже затишно відчуває себе у великих містах, і, сумуючи за Батьківщиною, повертається додому, в Телаві, до улюбленої роботи, до своїх рідних і близьких.

Актори[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Цитати з фильму[ред.ред. код]

Багато фраз з фільму стали крилатими:

  •  — Вісім (баранів) це разом з тобою було…
  •  — Ало… Ларису Іванівну хочу.
  •  — Я вам однин розумний річ скажу, але тільки ви не ображайтесь.
  •  — Я так думаю (часто вимовляється наприкінці фраз)
  •  — Сідайте. — Дякую, я пішки постою.
  •  — Ти і вона не дві пари в чоботи.
  •  — Таку особисту відразу я відчуваю до потерпілого, що їсти не можу!
  •  — Хто такий цей потерпілий? Куди він пішов? Я його вперше бачу!
  •  — Ці «Жигулі» чим думають, я не знаю. Під ногами крутяться, крутяться, крутяться.
  •  — Туди-сюди, культурний захід.
  •  — Дзер нманнере хайтаракумен Республікан! (вірм. такі, як ти, ганьблять республіку)
  •  — Гамарджобат аріци, бічо. (груз. Привітатися треба, хлопче)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Валіко Мізандарі пілотував вертоліт Мі-2, зібраний у польському Жешуві. Вертоліт був розроблений в СРСР, а вироблявся в Польщі для всіх країн РЕВ.
  2. Художнє перебільшення. Насправді Ту-144 ніколи не використовувались на міжнародних авіалініях.
  3. http://magazines.russ.ru/druzhba/2003/1/dan.html Георгий Данелия. Безбилетный пассажир

Посилання[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.