Ніколас Волтерс
Ніколас Волтерс  | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | Ніколас Волтерс англ. Nicholas Walters |
| Прізвисько | Дроворуб (англ. Axe Man) |
| Громадянство |
 Ямайка |
| Народився |
4 січня 1986 (38 років) Монтего-Бей, Ямайка |
| Проживання | Монтего-Бей, Ямайка |
| Вагова категорія |
Напівлегка вага (до 57,2 кг) Друга напівлегка (до 59 кг) |
| Стійка | правша |
| Зріст | 170 |
| Розмах рук | 185 |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 2 серпня 2008 |
| Останній бій | 27 березня 2024 |
| Пояс |
WBA Regular, 2012—2014, WBA Super 2014—2015 |
| Боїв | 31 |
| Перемог | 29 |
| Перемог нокаутом | 22 |
| Поразок | 1 |
| Нічиїх | 1 |
| Аматорська кар'єра | |
| Боїв | 59 |
| Перемог | 48 |
| Поразок | 11 |
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Представник Ямайка
| |||
| Бокс | |||
| Ігри Центральної Америки і Карибського басейну | |||
| Бронза | 2006 Картагена | напівлегка | |
Ніколас Волтерс (англ. Nicholas Walters; нар. 4 січня 1986, Монтего-Бей, Ямайка) — ямайський боксер-професіонал, який виступав у напівлегкій і другій напівлегкій ваговій категорії (англ. Super featherweight). Чемпіон світу за версією WBA (2012—2014), WBA Super (2014—2015) в напівлегкій вазі. Бронзовий медаліст центрально-американських ігор у Колумбії (2006 р).
Любительська кар'єра[ред. | ред. код]
Народився Волтерс 4 січня 1986, в Монтего Бей на Ямайці. Боксом почав займатися c 7 років, під керівництвом свого батька, який виступав як профі боксер.
У любительській кар'єрі Нік став призером декількох Карибських чемпіонатів. У 2006 році на Центральноамериканських і Карибських Іграх в Колумбії Ніколас розділив третє місце з Юріоркісом Гамбоа. Загальний рекорд в любителях Уолтерса 48 перемог, 11 поразок.
- Чемпіон Карибських ігор 2005 і 2006 роках в напівлегкій вазі
- 2006 Учасник Ігор Співдружності (Мельбурн, Австралія)
- Переміг Крістофера Дефрейтеса (Тринідад і Тобаго) 23-6
- Програв Люку Джексону (Австралія) 5-12
- 2006 Бронзовий медаліст ігор Центральних американських ігор Карибського басейну (Колумбія)
- Переміг Перрі Еванса (Гаїті) 15-6
- Переміг Педро Соліса Тізол (Гватемала) 17-4
- Програв Рональду Де Ла Росі (Домініканська Республіка) 10-12
- 2007 Чемпіон відбіркового турніру на Панамериканські ігри, (Тринідад і Тобаго)
- Переміг Отоніеля Ортіса (Віргінські острови) 31-15
- Переміг Мігеля Ескальдона (Колумбія) 17-11
- Переміг Хесуса Куеллара[en] (Аргентина) 10-9
- 2007 Панамериканські Ігри (Ріо-де-Жанейро, Бразилія)
- Програв Ідель Торрієнте (Куба) 1-18
- 2007 Відбірковий чемпіонат світу (Чикаго, США) на Олімпійські ігри.
- Програв Бариш Хассану (Швеція) 9-13
- 2008 Другий відбірковий чемпіонат на Олімпійські ігри, (Гватемала)
- Програв Мігелю Марріагі (Колумбія) 9-14
Професіональна кар'єра[ред. | ред. код]
У 2007 році Нік перейшов у профі. Не знаючи іспанської мови, переїхав до Панами, де почав тренуватися під керівництвом Келсо Чавеса в залі імені Рокеро Альказара. Переїзд відкривав йому нові можливості тренінгу і спарингів із сильними профі (Ансельмо Морено, Селестіно Кабальєро, Рікардо Кордоба, Рафаель Консепсьйон, Вінсенте Москалера), а також можливість більше виступати на рингу. Менеджером Ніка став Жак Дешамп, промоушеном його займалася контора Premium Boxing Promotions. Більшість своїх перших боїв Нік провів у Панамі, поступово заробляючи собі там ім'я та піднімаючись по рейтингам.
У лютому 2012 WBA (Світова боксерська асоціація) зобов'язала свого регулярного чемпіона Селестіно Кабальєро провести обов'язковий захист поясу проти Ніколаса Уолтерса.
У вересні торги на право проведення бою виграла промоутерська компанія Canelo Promotion. Запропонована сума була 120,000 $, з яких 90,000 $ — частка Кабальєро. Поєдинок між панамським чемпіоном і молодим проспектом, виступаючим в тій же Панамі, повинен був стати великою місцевою подією. Однак Селестіно відмовився від бою, залишивши титул, і перейшов у категорію до 130 фунтів.
Завоювання титулу регулярного чемпіона світу[ред. | ред. код]
8 грудня 2012 року Уолтерс провів бій за вакантний титул чемпіона WBA у себе вдома на Ямайці. Суперником став Доліс Прескотт (брат більш відомого боксера Брейдіса Прескотта).
Поєдинок закінчився в 7-му раунді достроковою перемогою Ніколаса. Таким чином Уолтерс став десятим чемпіоном з Ямайки, і що найголовніше єдиним, який завоював титул у себе вдома. Свою перемогу Нік присвятив 50-ій річниці Незалежності Ямайки.
Завоювання титулу відкрило для молодого ямайця нові можливості. Був підписаний контракт з промоутерською компанією Top Rank. Перший захист свого титулу Уолтерс провів у США з Альберто Гарза. Він пройшов в андеркарті тріплхедера (Андраде — Мартиросян, Майкі Гарсія — Роман Мартінес, Донер — Дарчинян).
Уолтерс нокаутував Гарзу в четвертому раунді і захистив свій титул чемпіона WBA. Після цього відбулися деякі зміни в команді Уолтерса. До тренерського штабу на додаток до Келсо Чавесу, Джобу Уолтерсу прийшов Руді Ернандес.
Визнання в США[ред. | ред. код]
У грудні 2013 року WBA зобов'язала суперчемпіона WBA Сімпіве Ветьєку зустрітися з регулярним чемпіоном Ніколасом Уолтерсом. Обом сторонам керівництво WBA відвело 120 днів для досягнення домовленості. Однак цей бій так і не відбувся. У травні 2014 року Ветьєка зустрівся з Ноніто Донером і програв йому технічним рішенням. Уолтерс же зустрівся в тому ж вечорі з досвідченим ветераном Віком Дарчиняном, де здобув ефектну перемогу нокаутом у п'ятому раунді. Після цього бою популярність Уолтерса значно зросла.
У жовтні 2014 року Уолтерсу вдалося добитися зустрічі з суперчемпіоном WBA Ноніто Донером. В день бою ваги під Уолтерсом показали 138 фунтів (на 12,5 фунта більше ніж на оф. зважуванні), під Донером — 133 фунта. Гонорари боксерів склали: Донер — 400 тис.$, Уолтерс — 150 тис.$. Поєдинок склався напружено, але Уолтерс зумів і цього разу домогтися нокауту.[1]
13 червня 2015 року Уолтерс зустрівся з колумбійцем Мігелем Марріагою, на рахунку якого було 20 боїв, всі перемоги, 18 з яких — нокаутом. В минулому вони зустрічались на аматорському рингу, де Уолтерс програв. Уолтерс перевищив ліміт ваги і був позбавлений титула ще на зважуванні.[2] Ніколас переміг Мігеля за очками, але не захистив чемпіонський титул.[3]
26 листопада 2016 року Ніколас зустрівся з Василем Ломаченко. Бій проходив з тотальною перевагою українця. Після 7-го раунду Ніколас відмовився від продовження бою і зазнав першої поразки у професіональній кар'єрі.[4]
Таблиця боїв[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
Професійні титули в боксі[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Николас Уолтерс нокаутировал Нонито Донэйра. BoxingNews Украина (ru-RU) . 19 жовтня 2014. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
- ↑ Николас Уолтерс потерял чемпионский пояс без боя. www.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
- ↑ Николас Уолтерс победил Мигеля Марриагу. Новости бокса от Александра Колесникова (ru-RU) . Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
- ↑ Уолтерс: «Было глупо продолжать бой с Ломаченко». XSPORT.ua (рос.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
| |||||
Посилання[ред. | ред. код]
Ніколас Уолтерс — статистика професійних боїв на BoxRec[недоступне посилання з жовтня 2019]
