Німецька Нова Гвінея
| Німецька Нова Гвінея Мікронезія і Меланезія |
|||||
|---|---|---|---|---|---|
 |
|||||
|
|||||
| Столиця: | Берлін, Німецька імперія | ||||
| Адміністративний центр: | 1885-1891: Фіншхафен 1891–1899: Фрідріх-Вільгельм-Хафен 1899–1910: Хербертсхее с 1910: Рабаул |
||||
| Організація управління: | |||||
| Глава колонії: | 1884–1888: Кайзер Вільгельм I 1888: Кайзер Фрідріх III 1888–1899: Кайзер Вільгельм II |
||||
| Губернатор колонії: | |||||
| Чисельність населення: | бл. 600 000 чол. аборигенів, бл. 400 німців |
||||
| Валюта: | 1885–1911: Новогвінейська марка, з 1911: Рейхсмарка |
||||
| Роки окупації: | 1884-1899 | ||||
| Сучасні країни: | Федеративні Штати Мікронезії Маршаллові Острови Папуа Нова Гвінея (північна частина) Науру Палау Північні Маріанські острови |
||||
Німецька Нова Гвінея (нім. Deutsch-Neuguinea) – колонія Німеччини у 1884—1915роках. Площа суші — 242 476 км². Включала до свого складу такі території у Тихому океані:
- Земля Кайзера Вільгельма на північному сході острова Нова Гвінея
- острів Бісмарка у архіпелазі Бісмарка
- північна частина Соломонових островів
- Каролінські острови
- Маріанські острови (окрім Гуаму)
- Науру
- острів Нова Британія
- острів Нова Ірландія
- острів Лавонгаї
- Маршалові острови
Зміст |
Історія [ред.]
Рання німецька Південна Тихоокеанська присутність [ред.]
Першими німцями у Південному Тихому Океані ймовірно були моряки з суден компанії Dutch East India Company під час першої подорожі Абеля Тасмана [1]
Згодом відома компанія Ганзейський союз стала першою німецькою компанією, яка розмістила свої представництва у Самоа з 1857, завдяки яким, а також торговельній мережі, розгорнутій у південній частині Тихого океану, відбувався наплив німецьких поселенців до цих регіонів. У 1877 інша Гамбурзька фірма, "Хернсхайм і Робертсон", створила німецьку громаду на Острові Матупі, звідки провадила торгові стосунки з Новою Британією, Каролінськими островами та Маршалловими островами. До завершення 1875 один з німецьких торговців повідомив: "З німецькою торгівлею та німецькими суднами можна стикнутись усюди, майже в усіх країнах". [2]
Німецька колоніальна політика часів Бісмарка [ред.]
Наприкінці 1870-их та на початку 1880-их активна меншість Рейхстагу організувала різноманітні колоніальні товариства на всій території Німеччини, з метою переконати Канцлера Отто фон Бісмарка упровадити колоніальну політику.
24 квітня 1884, Бісмарк змістив акценти у політиці Німеччини, перемістивши торгові інтереси країни у Тихому океані на визначне місце.
German New Guinea Company [ред.]
Після повернення на батьківщину зі своєї Тихоокеанської експедиції 1879-1882 Отто Фінш приєднався до нечисленної, неофіційної групи, зацікавленої у німецькому колоніальному розширенні до Південних Морів на чолі з банкіром Адольфом фон Ханземаном. Фінш спонукав їх до заснування колонії на північно-східному узбережжі Нової Гвінеї та Архіпелагу Бісмарка, навіть якщо це буде пов’язано з великими фінансовими витратами. [3]
3 листопада 1884 під покровительством компанії German New Guinea Company (New Guinea Company) на Землі Кайзера Вільгельма та на німецьких Соломонових островах було встановлено німецький прапор.
Імперський німецький Протекторат [ред.]
1899 року німецький уряд погодився заплатити Іспанії 25 000 000 песет за Каролінські острови і Маріанські острови (виключаючи Гуам, яким ті поступились США попереднього року). Ці острови стали протекторатом та керувались з німецької Нової Гвінеї. [4] Маршаллові острови було долучено у 1906.
Перша світова війна [ред.]
Після спалаху Першої світової війни австралійські війська захопили острів Кайзера Вільгельма та сусідні острови у 1914, у той час як Японія зайняла більшість з решти німецьких володінь у Тихому океані. Єдина істотна битва відбулась 11 вересня 1914 поблизу острова Нова Британія. Австралійці втратили шістьох осіб, ще чотирьох було поранено - перші австралійські воєнні жертви Першої світової війни. Німецька сторона зазнала значніших втрат (загалом: 31 особа загинула, одинадцять – було поранено). 21 вересня всі німецькі сили в колонії склали зброю.
Після Версальський мирний договір 1919 Німеччина втратила всю свою колоніальну власність, включаючи німецьку Нову Гвінею. Остання увійшла до складу Нової Гвінеї, а за кінцевим рахунком стала сучасною Папуа Новою Гвінеєю.
