Опанасюк Олексій Євменович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Євменович Опанасюк
Народився 29 березня 1936(1936-03-29)
Дібрівка Брусилівський район Житомирська область
Помер 1 червня 2011(2011-06-01) (75 років)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів Українська, російська.
Членство Національна спілка письменників України
Премії Премія імені Огієнка (1997)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Опанасюк.

Олексі́й Євме́нович Опанасю́к (29 березня 1936(19360329), село Дібрівка Брусилівський район Житомирська область — 1 червня 2011) — український письменник. За значний внесок у розвиток культури Житомирщини Указом Президента України удостоєний звання «Заслужений працівник культури України»[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Дібрівка[2] Брусилівського району Житомирської області 29 березня 1936 року у великій селянській родині.

Закінчив початкову школу в Дубрівці, семирічку в Хомутці… Щоліта працював у колгоспі, аби щось заробити. Літературне життя розпочав ще в шкільному віці, дописуючи до місцевої газети «Колгоспна правда» етюди, новелетаи, оповідки. Одночасно у 8-му класі він пішов працювати їздовим, бо сім'я дуже голодувала.

Трудову діяльність Олексій Євменович розпочав завідувачем сільським клубом в рідному селі, потім був обраний другим секретарем Брусилівського райкому комсомолу. У 1957 році перейшов на роботу до редакції газети «Колгоспна правда». Згодом поступив на факультет журналістики в Київському університеті. Публікувався в журналах «Зміна», «Дніпро», «Вітчизна». На молодого новеліста звернули увагу Максим Тадейович Рильський і Олесь Терентійович Гончар. Збірник молодих авторів «Щасливої дороги» (1962) з прозовими творами Опанасюка вийшов з передмовою Максима Рильського.

Після навчання повертається на Житомирщину, де працював літпрацівником обласної газети «Радянська Житомирщина», редактором районної газети «Зоря комунізму», обласної «Комсомольська зірка», начальником редакційно-видавничого відділу Житомирського обласного поліграфічного видавництва.

З 1980 до 2003 року очолював Житомирську обласну організацію Національної спілки письменників України. Окрім цього був членом Української Ради Миру, заступником голови Всеукраїнського товариства Івана Огієнка і обласної ради Конгресу Української інтелігенції, кілька років — курінний отаман Житомирського Козацького коша. Опанасюк стояв біля витоків екологічного товариства культурно-освітніх об'єднань обласного товариства української мови «Просвіта».

Зараз займається дослідницькою та літературною діяльністю. Був ініціатором запровадження премії імені Огієнка, яку з 1995 року отримали понад 110 діячів літератури, культури, мистецтва й науки. Активно пропагує українське слово і національну ідею культурного відродження нашого народу та утвердження державності України.

Помер письменник 3 червня 2011 року.

Літературна творчість[ред. | ред. код]

В 1975 році вийшла художньо-документальна повість Опанасюка «Копище» — розповідь про село, спалене разом з людьми за опір німцям в роки німецько-радянської війни. Темі війни присвячена повість «Кров і фата» про героїв Малинського підпілля, «Спитай у беріз при долині» про захисників Коростенського укріпрайону, «Четверо вийшли в дорогу» про юних підпільників з села Альбінівка, що під Житомиром, «Жайворонова кладка» про трагедію 1943 року поліського села.

Повість «Зникали у відомому напрямку» (1990) — документальний твір про голодомор і більшовицький терор на Житомирщині. На її сторінках письменник досліджує долі безневинно репресованих поліщуків, які потрапили під страшний прес сталінського беззаконня.

«Трійця з передпілля Києва» (1999) — есей присвячений життєвим та мистецьким шляхам трьох велетнів українського духу, які зросли на Київсько-Волинській землі — Івану Огієнку, Максиму Рильському та Борису Тену. Олексій Опанасюк показує як перепліталися їх шляхи, як підтримували один одного світочі національної ідеї у важких випробуваннях XX століття. Головна ідея твору — це Україна, її культура, воля та державність.

Останній твір письменника «Чи затишно пані провінції в Житомирі» (2001) — збірка публіцистики автора різних років, а також документів, протоколів, рішень, постанов, листів, що відображають творче життя Житомирської обласної письменницької організації за 35 років її існування.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Громадській активності Олексія Євменович Опанасюкйому завдячують створення картинної галереї «Пам'яті спалених сіл» у селі Копище Олевського району на Житомирщині, пам'ятник Тарасу Шевченку в Кодні під Житомиром, пам'ятна стела Івану Огієнкові в Брусилові. Опанасюк — «хрещений батько» Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Романівська весна» у музеї-садибі родини Рильських у Романівкці Попільнянського району. Він активно сприяв увічненню пам'яті Джозефа Конрада, Івана Кочерги, Бориса Тена, Олега Ольжича.

За його активного сприяння і участі відкрито перший в Україні пам'ятник жертвам масових більшовицьких репресій «Криниця совісті» у селі Велика Цвіля Ємільчинського району.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • Опанасюк О. В'язанка: оповідання / О. Опанасюк. — Київ: Веселка, 1969. — 49 с.
  • Опанасюк О. Жайворонкова кладка: повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Молодь, 1983. — 255 с.
  • Опанасюк О. Живий біль, або Зникали у відомому напрямку: повість у монологах / О. Є. Опанасюк; авт. передм. Євген Концевич. — Житомир: Пасічник М. П., 2008. — 210 с. — (Бібліотека журналу «Косень»). — ISBN 978-966-2936-38-4.
  • Опанасюк О. Жита: оповідання та коротка повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Молодь, 1966. — 171 с.
  • Опанасюк О. Житичі: оповідання, повісті / О. Є. Опанасюк. — Київ: Радянський письменник, 1985. — 223 с.
  • Опанасюк А. Е. Житомир: Что? Где? Как? : фотопутеводитель / А. Е. Опанасюк, Ю. Л. Каповский; фот. Т. М. Шабловского. — Киев Мистецтво, 1989. — 129 с.
  • Опанасюк О. Є Житомир: Що? Де? Як? : фотопутівник / О. Є. Опанасюк, Ю. Л. Каповський; фот. С. С. Крячка та ін. — Київ: Мистецтво, 1984. — 191 с.
  • Опанасюк О. Є Іван Огієнко та літописний Воздвиждень з його окресами: у спогадах, документах, оповіданнях, версіях / О. Є. Опанасюк. — Житомир: Пасічник М. П., 2011. — 223 с. — ISBN 978-966-2936-53-7.
  • Опанасюк О. Є Копище: повість / вступ. слово Ю. Збанацького / О. Є. Опанасюк. — Київ: Молодь, 1975. — 160 с.
  • Опанасюк О. Є Кров і фата: повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Радянський письменник, 1967. — 155 с.
  • Опанасюк О. Є Не рань траву. = Scriptum manet…: оповідки. Есе. Споминки / О. Є. Опанасюк; ред.: Віктор Васильчук, Михайло Лєцкін. — Коростень: Вечір. Коростень, 2003. — 129 с. — ISBN 966-8598-14-8.
  • Опанасюк О. Є Пристані на Уборті: оповідання та повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Радянський письменник, 1978. — 280 с.
  • Опанасюк Олесь (Олексій) Рідне слово на чужині: Іван Огієнко — редактор і видавець: есей-дослідження / О. Опанасюк; ред. та післямова М. Лєцкіна. — Житомир: Перевесло, 2004. — 47 с. — (Бібліотека альманаху «Перевесло»; вип. 1).
  • Опанасюк О. Є Січ Тараса Бульби в Олевську: в спогадах, док., свідченнях; Війна і фата: повісті / О. Опанасюк. — Житомир: Пасічник М. П., 2008. — 435 с. — ISBN 978-966-2936-27-8.
  • Опанасюк О. Є Спитай у беріз при долині: повісті, оповідання / О. Є. Опанасюк. — Київ: Дніпро, 1986. — 479 с.
  • Опанасюк О. Є Трійця з передпілля Києва: оповідки літеральні / О. Є. Опанасюк; ред. М. Лєцкін; худож. Б. Я. Портной. — Житомир: АСА, 1999. — 64 с. — ISBN 966-95500-3-3.
  • Опанасюк О. Є Усе Боже, лише гріхи наші: оповідки, статті, інтерв'ю / О. Є. Опанасюк. — Бердичів: Бердичіврегіонвидав, 2001. — 210 с. — ISBN 966-7390-90-X.
  • Опанасюк О. Є Четверо вийшли в дорогу: повісті / О. Є. Опанасюк. — Київ: Веселка, 1979. — 128 с. — (Юні героЇ).
  • Опанасюк О. Є Чи затишно пані провінції в Житомирі?: з буднів письменницького голови / О. Є. Опанасюк; ред. М. Лєцкін. — Житомир: Волинь, 2000. — 319 с.
  • Опанасюк О. Є За статтю до газети платили добрі гроші — п'ять карбованців: інтерв'ю з О. Опанасюком / О. Є. Опанасюк // Возрождение Житомира. — 2010. — 25 мая. — С. 8.

Нагороди[ред. | ред. код]

Олексій Опанасюк був удостоєний звання заслуженого працівника культури України (2002), нагороджений Грамотою Верховної Ради України, орденом архистратига Михаїла. Він лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (1997)[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента від 15 жовтня 2001 р. N 978/2001
  2. ↑ За деякими джерелами — село Дубрівка. Село перейменовувалося в 2010 році, однак пізніше це рішення було скасоване. Див. Рішення від 8 вересня 2010 року № 1202 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 18.03.10 № 1062 „Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій Житомирської області“»[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. ↑ Опанасюк Олексій Євменович // ВНБТ ЖОУНБ імені Олега Ольжича

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бондарчук Л. З любов'ю і тривогою: про поліські мотиви у творчості письменників-земляків / Л. Бондарчук // Кожному мила своя сторона: краєзн. нариси про видат. людей, минуле Житомирщини, обряди і звичаї населення краю / упоряд. Л. І. Бондарчук, Л. С. Демченко — Житомир: Журфонд, 1997 — (Краєзнавча бібліотека) — С. 112-118.
  • З досье на автора // Опанасюк О. Чи затишно пані провінції в Житомирі?: з буднів письменницького голови / О. Опанасюк. — Житомир: Волинь: Рута, 2000 — С. 4, 6, 30, 72, 210, 212.
  • Курильчук М. У творчому пошуку / М. Курильчук // Радянська Житомирщина. — 1986. — 29 берез.
  • Олексій Євменович Опанасюк // Письменники Житомирщини. Кн. 1 / авт.-упоряд. М. Пасічник, П. Білоус, Л. Монастирецький. — Житомир: Пасічник М. П., 2010. — С. 98-109.
  • Опанасюк Олексій Євменович // Довідник Житомирської обласної організації НСПУ з фрагментами історії / упоряд. та ред. М. П. Пасічник. — Житомир: Видавничий центр ЖОО НСПУ, 2005. — С. 5-6.
  • Олексій Опанасюк: некролог // Українська літературна газета. — 2011. — № 12 (17 черв.). — С. 2.
  • Паламарчук В. Пам'яті великої людини: меморіальний вечір до 80-річчя від дня народж. Олексія Опанасюка / В. Паламарчук // Пульс. — 2016.  — 7 квіт. — № 14. — С. 4.
  • Погрібний А. Майстер слова, лицар духу: письменнику Олексієві Опанасюку — 70 / А. Погрібний // Житомирщина. — 2006. — 28 берез.
  • Про автора // Опанасюк О. Жита: оповідання та коротка повість / О. Є. Опанасюк. — Київ: Радянський письменник, 1985. — С. 171.
  • Пультер С. О. Олексій Опанасюк // Пультер С. О. Українська і зарубіжна дитяча література : навч.-метод посіб. / С. О. Пультер, В. В. Халін. — Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — С. 135-136.
  • Пультер С. О. Родом із житичів: (творчий портрет О. Є. Опанасюка) / С. О. Пультер // Поліський дивосвіт: література рідного краю: Житомирщина: посіб.-хрестоматія в 2-х ч. Ч. І: критичний огляд / за ред. С. О. Пультера. — Житомир: Полісся, 2000. — С. 449-453.
  • Тен Борис «…Найважча дорога до себе»: Карпенко Микола, Опанасюк Олексій: характеристика творів про війну / Борис Тен // Жадань і задумів неспокій: з творч. спадщини Бориса Тена: вірші, пер., статті, листи, спогади / упоряд. А. Ф. Журавський, К. В. Ленець; худож. А. М. Пугачевський. — Київ: Радянський письменник, 1988. — С. 164-165.
  • У Брусилові відкрили пам'ятник Олексію Опанасюку // Просто на Покрову: літ.-мистец. альм. Коростенщини. № 6, жовтень / ред. В. Васильчук. — Житомир: Рута, 2013. — С. 95-96.
  • Чередниченко Л. С. Людина — єдиний вимір дужості, міцності: (за книгою О. Опанасюка «Житичі») / Л. С. Чередниченко // Література рідного краю: розробки уроків / упоряд. К. І. Колесник, А. Г. Стельмах. — Житомир: Волинь, 2005. — С. 108-117.
  • Вірність отчій землі: штрихи до портрета Олексія Опанасюка: до 75-річчя від дня народж. О. Опанасюка, письменника-земляка: інформ. бібліогр. список літ. для організаторів дит. читання / Житомир. обл. б-ка для дітей Житомир. облради; уклад. І. О.Меднова. — Житомир, 2011. — 6 с.
  • З роду житичів: (Олексію Опанасюку — 70): реком. покажч. літ. / авт. передм.: Анатолій Погрібний, Людмила Бондарчук, Юрій Мушкетик; уклад.: С. Верховська, В. Козлова. — Житомир: Волинь, 2006. — 20 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Опанасюк_Олексій_Євменович&oldid=38086087