Рильський Максим Тадейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Максим Тадейович Рильський
Рильський М.gif
Максим Рильський
Дата народження: 7 (19) березня 1895(1895-03-19)
Місце народження: Київ
Дата смерті: 24 липня 1964(1964-07-24) (69 років)
Місце смерті: Київ
Національність: українець
Громадянство: СРСР СРСР
Мова творів: українська
Рід діяльності: поет, перекладач, публіцист
Роки активності: 19071964
Напрямок: неокласицизм, соцреалізм
Magnum opus: «Троянди й виноград»


Макси́м Таде́йович Ри́льський (*7 (19) березня 1895(18950319), Київ — †24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України.

Біографія

Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Тадеуш-Томаш-Збіґнєв Розеславович Рильський , був сином поміщика Розеслава-Кароля-Теодора-Яна Теодоровича Рильського і княжни Трубецької. Один із предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Прапрадід Ромуальд був учнем василіянської школи і під час взяття Умані гайдамаками у 1768 році ледве не був страчений (за переказом, він заспівав православний гімн «Пречиста Діво, мати руського краю», це справило на ватажка гайдамаків таке враження, що він відпустив хлопця, а також решту засуджених на смерть поляків та євреїв).

Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки (нині Попільнянського району Житомирської області).

1902 – помер батько, і родина переїхала з Києва до Романівки. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім (з осені 1908 року) у приватній гімназії в Києві.

Змалку познайомився з композитором М. Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Д. Ревуцьким, актором і режисером П. Саксаганським, етнографом та фольклористом О. Русовим, які справили на нього великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах М. Лисенка та О. Русова.

Після приватної гімназії Науменка Рильський у 19151918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але через бурхливі події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.

19191929 – учителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

Рильський почав писати рано, перший його вірш надруковано 1907, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» (1918, перевидана у понад пал. скороченому вигляді 1926).

У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», «Більшовик», Київ, ч.216, 23 вересня 1923). Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.

Після ув'язнення, з 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. Одначе це не заважало радянським органам «профілактично» його шпетити. Зокрема, початком жовтня 1947 "Радянська Україна " друкує статтю «Про націоналістичні помилки М.Рильського», Рильський винуватиться у «буржуазному об'єктивізмі, відсутності більшовицької партійності і забутті істини, що змістом радянської ідеології і культури була більшовицька ідейність… не оволодів основами марксистсько-ленінського світогляду… не позбувся впливу буржуазно-націоналістичної ідеології.»

У радянську добу Рильський написав тридцять п'ять книжок поезій, найкращі серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком. У 19441964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1960 року йому було присуджено Ленінську премію, у 1943, 1950 — Державну премію СРСР.

Помер Максим Тадейович Рильський 24 липня 1964 року. Поховано його у Києві, на Байковому кладовищі.

Вшанування пам'яті

Надгробок Максима Рильського на Байковому кладовищі в Києві, скульптори П. Остапенко, П. Кальницький (1969)

У 1965 році на честь Максима Рильського було названо вулицю в Києві, на якій він жив і працював у 1951–1964 рр. (кол. вул. Радянська). Поруч з цією вулицею розташовано Голосіївський парк, у 1964 році також названий на честь Максима Рильського. У 2003 році біля центрального входу до парку було відкрито пам'ятник поету (автори — скульптор П. Остапенко та архітектор О. Стукалов). У будинку, де жив Максим Рильський (нинішня адреса — вул. Максима Рильського, 7), з 1968 р. працює літературно-меморіальний музей поета. Перед будинком-музеєм встановлено бронзовий бюст М. Рильського (скульптор — О. Ковальов). У 1972 році Постановою Ради Міністрів УРСР була заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад.

Твори

Збірки поезій

  • «На білих островах» (1910)
  • «Під осінніми зорями» (1918)
  • «Синя далечінь» (1922)
  • «Поеми» (1925)
  • «Крізь бурю і сніг» (1925)
  • «Тринадцята весна» (1926)
  • «Гомін і відгомін» (1929)
  • «Де сходяться дороги» (1929)
  • «Знак терезів» (1932)
  • «Київ» (1935)
  • «Літо» (1936)
  • «Україна» (1938)
  • «Збір винограду» (1940)
  • «За рідну землю» (1941)
  • «Слово про рідну матір» (1942)
  • «Світла зброя» (1942)
  • «Жага» (1943)
  • «Неопалима купина» (1944)
  • «Мандрівка в молодість» (1944)
  • «Чаша дружби» (1946)
  • «Вірність» (1947)
  • «Під зорями Кремля» (1953)
  • «На оновленій землі» (1956)
  • «Троянди й виноград» (1957)
  • «Голосіївська осінь» (1959)
  • «Зграя веселиків» (1960)
  • «В затінку жайворонка» (1961)
  • «Поезії» (І-ІІІ, 1946)
  • «Поезії» (І-ІІІ, 1949)
  • «Твори» (І-ІІІ, 1956)
  • «Твори» (I-Х, 1960–1962)

та інші

Переклади

та інші

Література

Джерела

Твори в інтернет-бібліотеках