Ортодонтія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Апарат, призначений для корекції зубощелепних аномалій.

Ортодонтія — розділ стоматології, що займається лікуванням дефектів розвитку зубів і щелепно-лицьового кістяка. Через нерівність зубів і порушень зубного ряду, зуби важко піддаються гігієнічним процедурам, більше до наражаються на ризик раннього розвитку карієсу і пародонтиту, а також можуть викликати додаткові навантаження щелепно-лицьових м'язів при жуванні, що, у свою чергу, призводить до головного болю, синдрому скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), болю в області шиї, плечового суглоба і спини. Нерівності зубів і порушення зубного ряду також можуть негативно позначатися на Вашому зовнішньому вигляді.

Лікар-фахівець, який працює в цій області, називається ортодонтом. Ортодонт проходить курс спеціальної додаткової підготовки протягом двох і більше років після закінчення стоматологічного інституту[1].

Історія[ред.ред. код]

Перші згадки про спроби виправлення положення зубів зустрічаються ще в працях Гіппократа. До Нового часу праці античних дослідників не отримали належного розвитку, і тільки в 1728 у П'єр Фошар (Pierre Fauchard) опублікував книгу «Дантист Хірург», в якій одна з глав була повністю присвячена проблемам вирівнювання зубів.

В 1850-х роках починається становлення ортодонтії як окремої галузі стоматології. Основоположником цього напрямку вважається Норман Кінгслі (Dr. Norman Kingsley). Він був першим, хто застосував позаротова тягу для корекції протрузії зубів. У той час основна увага приділялася корекції лицьових пропорцій, видалення зубів по ортопедичним показаннями не проводилося. В 1880 у Норманом Кінгслі була написана книга «Трактат про зубних аномаліях» («Treatise on Oral Deformities»).

Також одним з основоположників ортодонтії є Фаррар (JN Farrar), який вперше запропонував для лікування в ортодонтії застосування помірних сил протягом тривалого часу.

В 1890-е роках почалися дослідження проблем заміни відсутніх зубів протезами та корекції прикус а. Едвард Енгл (Dr. Edward Angle) опублікував в ті роки роботи з класифікації порушень прикусу.

В 1900 - 1901 ах Едвард Енгл і 12 його колег створили об'єднання стоматологів, що займалися ортодонтії, з якого згодом розвинулася Американська асоціація ортодонтів (American Association of Orthodontists).

В 1930-х роках в США відбувається бурхливий розвиток естетичної стоматології. Широке поширення отримує видалення зубів з метою забезпечення більш тривалої якісної оклюзії. Все більше стоматологічних втручань стало проводитися з естетичних, а не за медичними показаннями.

В 1940-х з'являється метод цефалометрія, розширюються знання стоматологів і про вплив взаиморасположения і розмірів кісток черепа на формування прикусу. З'являються нові методи лікування, спрямовані на зміну цих співвідношень і виправлення тим самим дефектів ротового апарату. Зростання кісткових структур спотворюється, сповільнюється або стимулюється залежно від необхідного результату.

Наприкінці XX століття а поява нових матеріалів, що володіють пам'яттю форми, дозволило створити досконаліші й ефективні коригувальні апарати. В XXI століття е зусилля ортодонтів спрямовані на створення максимально непомітних коригувальних апаратів[2].

Історія розвитку ортодонтії в Україні[ред.ред. код]

Патологічні види прикуси[ред.ред. код]

Прикуси, при яких відзначається аномальне положення окремих зубів, деформації зубних дуг та їх аномальне співвідношення (зсув у сагітальному, вертикальному й трансверзальному напрямках), називають аномальними, або патологічними.

Відомі наступні види основних аномальних прикусів: 1) прогнатичний (дистальний); 2) прогенічний (мезіальний); 3) відкритий; 4) глибокий; 5) косий (перехресний); 6) нейтральний прикус із аномальним положен­ням окремих зубів.

У кожному виді прикусів можливий ряд варі­антів, пов’язаних з характерною позицією перших молярів (нейтральна, дистальна або мезіальна), особливістю розвитку альвеолярних гребенів і по­ложення щелеп (зубо-альвеолярні й гнатичні різно­види), сполучення ознак основної аномалії з озна­ками інших видів прикусу наявності деформації зубних дуг (звуження, компресія або розширення, подовження або вкорочення), неповного або над­мірного комплекту зубів[3].

Методи лікування[ред.ред. код]



  1. Що таке ортодонтія? Сайт colgate.com.ua
  2. Історія ортодонтії Сайт orthodent.ru
  3. Патологічні види прикуси Сайт y-ra.com