Військова медицина
Військо́ва медици́на — галузь медицини, яка являє собою систему наукових знань і практичних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я військовослужбовців, а також запобігання бойовим ушкодженням та захворюванням і їх лікування.
Умови бойової діяльності військ, в яких здійснюється робота військово-медицинської служби, а також особливості бойових уражень і захворювань, що є їх наслідком, унеможливлюють цілковите перенесення у військову медицину теорії і практики цивільної медицини. Військова медицина як окрема галузь медицини зародилась у XVII столітті. Основоположниками російської військової медицини є Матвій Мудров, М. І. Пирогов, М. О. Вельямінов, Б. К. Леонардов, З. П. Соловйов, Ю. І. Смирнов та інші.
Військова медицина включає такі розділи:
- організація і тактика медичної служби,
- воєнно-польова терапія,
- воєнно-польова хірургія,
- воєнна епідеміологія,
- фізіологія військової праці та ін., а також військові розділи майже усіх галузей теоретичної та клінічної медицини.
Література[ред.]
- Очерки истории советской военной медицины. Л., 1968. І. Н. Польща.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
