Паганія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паганія в 9-му столітті, згідно з De Administrando Imperio
Паганія в 9-му столітті,

Паганія, Меранія або Неретвія — земля, заселена слов'янським племенем неретвян у районі південної Далмації (сучасна Республіка Хорватія), на захід від річки Неретви. За словами Костянтина VII романо-візантійська назва регіону Паганія з'явилась тому, що неретвяни не визнали християнство, в той час коли всі інші серби були похрещені. Неретвяни були відомі своїм піратством.

Географія[ред.ред. код]

Паганія мала кордон з Хорватією на заході і терени йшли на схід від річки Цетіна. Князівство було поділено на три менші князівства (Макарська, Расточка/ Расток, Даленська). Воно також включало острови Млєт, Корчула, Брач і Хвар. Головні міста в Паганії були: фортеці Оміш, Вруля, Макарська, Острог, Лавцен.

На сході Паганія досягала річки Неретви, по якій був кордон з Захумл'єм. Адріатичне узбережжя, на якому проживали слов'яни простягалось на 75 км, від гирла Неретви в Адріатичному морі на сході до міста Спліт на заході. Завширшки 10-20 км. У той час було дуже мало орних земель. Велику частину земель становили ліси і болота.

Назва[ред.ред. код]

Неретвяни дали назву своїй землі, Неретвія, по річці, що там тече. Їхню додаткову назву, поганці (і, отже, їхні землі Паганія), романо-візантійці дали їм, оскільки вони були язичниками в той час коли всі хорвати вже були похрещені. Латинська назва Меранія, що означає, узбережжя, була також вживана, — звідси назва народу: маріани. Пізніший варіант назви походить від кордону (латиниця: Crayna і люди Craynenses), з вказівкою, що це було найзахідніше сербське пограниччя.

Джерела[ред.ред. код]