Іллірія
|
|||||||||||||||||||||||
Іллірія або Іллірік (дав.-гр. Ιλλυρια, Illyris, Illyrikon; лат. Illyricum[1];) країна в античний період в західній частині Балканського півострова, заселена племенами і кланами іллірійців, які говорили іллірійськими мовами.
У грецькій міфології, Іллірій був сином Кадма і Гармонії, він став епонімічним пращуром іллірійського народу. [2] Розмежування [3][4] давньої Іллірії є проблемою для істориків, оскільки до Римського завоювання іллірійці не були єдиним народом в Іллірійському царстві, також не зрозумілі кордони Іллірії і Риму. Наприклад, далмати, хоча і класифікується як іллірійське плем'я за мовою, були лише короткий час у складі Іллірійського царства.
У перші десятиліття візантійського панування (до 461), Іллірія зазнала руйнування від навали вестготів, гунів і остготів. Незабаром після цих варварських завойовників, що промайнули через Балкани, з'явилися слов'яни. У період між 6 і 8 століттям вони заселили Іллірію і розпочали асиміляцію іллірійських племен на теренах сучасної Албанії, Чорногорії, Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини і Сербії.
Зміст |
Іллірійське царство [ред.]
Іллірія перетворилася на величезну місцеву силу в 4 столітті до Р.Х.. Основними містами Іллірійського царства були Шкодер і Рисан.
У 358 до Р.Х., Філіп II Македонський, батько Александра Македонського, переміг іллірійців[5] і взяв на себе контроль над територією на північ і захід від Охридського озера. Іллірійські племінні вожді і солдати супроводжували Александра на його завоювання Персії.
Після смерті Александра в 323 до Р.Х., Іллірійське царство отримало незалежність знову. У 312 до Р.Х., король Глаукіс окупує Дуррес. У кінці 3 століття до Р.Х., Іллірійське царство, з центром в Шкодері контролює північну частину Албанії, Чорногорію і Герцеговину.
Стосунки з Римом [ред.]
Під час Іллірійських війн 229 до Р.Х. і 219 до Р.Х., Рим захопив Іллірійські поселення вздовж річкової долини Неретви і придушив піратство, яке робило Адріатику небезпечною. У 180 до Р.Х., далмати оголосили незалежність від Іллірійського царя Гентіуса. Римляни завдали поразки Гентіусу, останньому царю Іллірії, у Шкодері в 168 до Р.Х. захопили і приєднали Іллірію, до Риму в 165 до Р.Х.. Чотири клієнтські республіки були створені, якими насправді правив Рим. Пізніше, регіон безпосередньо керувався з Риму і була організована провінція, зі столицею в Шкодері.
Релігія [ред.]
|
|||
| Античність | |||
| Іллірія | |||
| Далмати | |||
| Далмація (Римська провінція) | |||
| Середньовіччя | |||
| Середньовічні Далмацькі князівства | |||
| Паганія | |||
| Дубровницька республіка | |||
| Рання сучасна історія | |||
| Полицька республіка | |||
| Іллірійські провінції | |||
| Королівство Далмація | |||
| 20-те сторіччя | |||
| Приморська бановина | |||
| Далмацька битва
|
|||
Людські жертви [6] також грали велику роль в житті Іллірійців. Давній історик Арріан Флавій записав як іллірійці жертвують три хлопчика, три дівчинки і трьох баранів як раз перед битвою з Александром Великим.
Найпоширенішим типом поховання залізного віку іллірійців були кургани. Археологи знайшли багато артефактів у цих могильниках, таких, як зброя, прикраси, одяг і глиняний посуд. Іллірійці вважали, що ці предмети необхідні мертвому для подорожі у Вирій.
Післямова [ред.]
Пізніше провінція Іллірік була розділена на Далмацію і Паннонію, слова «Іллірія» і «Іллірійський», виходить із використання, але все таки використовуються в деяких місцях. Топонім Іллірія було відроджено Наполеоном у назві «Іллірійські провінції», які булии у складі Французької імперії з 1809 до 1813, пізніше Королівство Іллірія була частиною Австрії до 1849, після чого її скасували. Прикметник «Іллірійські» було також уживано в політичних і літературних колах протягом 19 століття для опису Балканських націоналістичних рухів неприєднання, слов'янської ідеї об'єднання і незалежності слов'ян від інших іноземних держав.
Дивись також [ред.]
Джерела [ред.]
- Wilkes, John (1992). The Illyrians. Oxford: Blackwell Press. ISBN 0-631-14671-7.
- Р. О. Bahr, «Der Ursprung der röm. Provinz Illyrien» (Diss. 1876);
- Zippel, «Questionum illyricarum specimen» (1876);
- его же, «Die römische Herrschaft in Illynen bis auf Augustus» (Лпц., 1877);
- H. Cons, «La province Romaine de Dalmatie» (П., 1882);
- J. Jung, «Römer und Romanen in den Donauländern» (1887);
- его же, «Die romanischen Landschaften des r ö misches Reiches» ;
- Момзен, «Римск. истор.» (т. V, гл. 6) и «Corpus inscript. lat.» (т. III, Б., 1873);
- Tomaschek, «Die vorslavische Topographie der Bosna, Crna-gora u. der angrenzenden Gebiete» («Mitteil. d. geograph. Geselsch. in Wien», 1880, 497—528, 545—567);
- A. J. Evans, «Antiquarian researches in Illyricum» (I, II, I II, IV; from the Archaeologia vol. XLVIII, XLIX, Westminster, 1884, 1885).
Посилання [ред.]
- ↑ Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary at Perseus, Illyria
- ↑ Apollodorus, III, 61
- ↑ Wilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5,page 183,«… We may begin with the Venetic peoples, Veneti, Carni, Histri and Liburni, whose language set them apart from the rest of the Illyrians. …»
- ↑ Wilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5,page 81,"… " In Roman Pannonia the Latobici and Varciani who dwelt east of the Venetic Catari in the upper Sava valley were Celtic but the Colapiani of the Colapis (Kulpa) valley were Illyrians ( …"
- ↑ Woodward, B. B. Encyclopedia of Great Events, Places and Personalities, 1993, p. 175, ISBN 81-85066-57-4. «BARDYLIS, king of, defeated and killed by Philip of Macedonia, 359 — CLEITUS, his son, revolts from Alexander and is subdued.
- ↑ Wilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5.,page123,»The Macedonians arrived before Glaucias and the Taulantii but the Illyrians, having sacrificed three boys, three girls and three black rams, made as if to attack"
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Illyria & Illyrians |
