Королівство Хорватія і Славонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Kraljevina Hrvatska i Slavonija
Horvát-Szlavón Királyság

Королівства Хорватії і Славонії
Землі корони Святого Стефана
Австро-Угорській імперії)
1868 – 1918 Держава Словенців, Хорватів і Сербів Flag of the State of Slovenes, Croats and Serbs.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
Carevka
Lijepa naša domovino
Розташування Хорватії
Мапа Королівства Хорватія і Славонія (червоний) ТСО. 1885. 1885. Королівство було частиною Транслейтанії. Решта Австро-Угорщини світло-сірі.
Столиця Загреб
Мови Хорватська,[1][2][3] [4] Сербсько-хорватська,[5][6][7] Угорська
Релігії Католицизм
Форма правління Монархія
Історичний період Австро-Угорщина
 - 1867 Компроміс 29 травня 1867
 - Засновано 1868
 - об'єднання у Державу Словенців, Хорватів і Сербів 29 Жовтня
Площа
 - 1910 42 541 км2
Населення
 - 1880 1 892 499 осіб
 - 1910 2 621 954 л.
     Густота 61,6 осіб/км² 
Валюта Гульден (до 1892)
крона (з 1892)
Попередник
Наступник
Flag of Croatia Landesfarben.gif Королівство Хорватія (Габсбурги)
Flag of the Kingdom of Slavonia.gif Королівство Славонія
Держава Словенців, Хорватів і Сербів Flag of the State of Slovenes, Croats and Serbs.svg
Area source:[8] Population source:[9]

Королівство Хорватія і Славонія (хорв. Kraljevina Hrvatska i Slavonija, угор. Horvát-Szlavónia Királyság; нім. Königreich Kroatien und Slawonien) - сполучене королівство, що входило до складу Австро-Угорської монархії і належало до Транслейтанської частини її; складалося з королівства Хорватії, королівства Славонії і розташованої між цими обома землями так званої колишньої Хорватсько-Славонської Військової Границі. Межувало на півночі і сході з Угорщиною, від якої відокремлювалось річками Дравою і Дунаєм, на південно-сході та сході - з Сербією і Боснією, відокремлюючись від них річкою Савою, на південному заході - з Далмацією, Істрією і Адріатичним морем, на північно - заході - з Крайною та Штирією. Вся країна має площу 42 535,25 км ², з яких на Хорватію припадає 13 525,14 км ², на Славонію - 9 435,68 кв ² і на колишню Військову Границю- 19 574,43 км ². Хорватія має поділ на п'ять комітатів, а Славонія - на три.

Королівством керував Габсбург король-імператор Австро-Угорщини (Kaiser Und König), як король Угорщини. Він мав титул "король Хорватії і Славонії". Король призначив Бана Хорватії і Славонії.

Королівство підкреслювало свої претензії на Королівство Далмація своєю титульною назвою "триєдине Королівство Хорватії, Славонії і Далмації" яке використовувалось в Транслейтанії, яке також мало історичну назву Хорватське Королівство. Далмація була кронландом в складі Цислейтанії. Претензії мали підтримку угорського уряду, за для збільшення впливу угорців у дуалістичній імперії. Унія між двома хорватськими теренами Австро-Угорщини, так і не відбулася [10]] Відповідно до статті 53 хорватсько-угорської угоди, яка регулювала політичний статус Хорватії в Угорщині у складі Австро-Угорщини, офіційний титул був "Бан Королівства Далмація, Хорватія і Славонія". [11][12]

Історія[ред.ред. код]

Королівство Хорватії-Славонії було створено в 1868 році, коли колишні королівства Хорватія і Славонія були об'єднані в одне королівство. Хорватська парламент, не легітимно обраний, підтвердив підпорядкованість Хорватії-Славонії Угорщині в 1868 році з підписанням конституції угорсько-хорватськго Союзу за назвою Nagodba[13] . Це королівство включало частини сучасної Хорватії та Сербії (східну частину Срему).

Після австро-угорської угоди 1867 р. єдиним відкритим питанням у новий державі, був статус Хорватії, яке було вирішено з угорсько-хорватським компромісом 1868 року, коли було досягнуто згоди між парламентом Угорщини, з одного боку, і парламентом Хорватії-Славонії, з іншого боку, спільним прийняттям конституційних спірних питань між ними[11]

Уряд[ред.ред. код]

Автономний уряд або уряд крайовий (хорв. Zemaljska vlada), створений в 1868 в Загребі, до 1914 року володів трьома відомствами:

  • Департамент внутрішніх справ (хорв. Odjela ZA unutarnje poslove);
  • Департамент з релігії та освіти (хорв. Odjel za bogoštovlje i nastavu);
  • Департамент з питань юстиції (хорв. Odjel za pravosuđe).

У 1914 році був доданий четвертий відділ національної економіки (хорв. Odjel za narodno gospodarstvo).

На чолі автономного уряду в Хорватії-Славонії стояв Бан, який був відповідальним перед хорватсько-славонсько-далматинським парламентом[14]


Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ Королівства Хорватія і Славонія

У листопаді 1874, за часів правління бана Івана Мажуранича, Хорватії-Славонія була поділена на вісім округів[15]:

  1. Модруш-Рієка округ
  2. Загребський округ
  3. Вараждинський округ
  4. Бєловаре-Крижевці округ
  5. Віровітіцький округ
  6. Пожега округ
  7. Срем округ
  8. Ліка-Крбава округ

Ліка-Крбава стало округом після включення Хорватської Військової Границі в Королівство Хорватії і Славонії в 1881 році[15]. Повіти були згодом розділені на 77 районів, які потім були розділені на округи і муніципалітети.

Демографія[ред.ред. код]

Згідно з переписом 1910, загальна чисельність населення 2,621,954, наступних національностей[16]:

Національність[ред.ред. код]

  • Хорвати: 1638354 (62,5%)
  • Серби: 644955 (24,6%)
  • Німці: 134078 (5%)
  • Угорці: 105948 (4,1%)
  • Інші: 98619 (+3,8%)

Релігія[ред.ред. код]

  • Римо-католики: 1,877,833
  • Православні: 653,184
  • Протестанти: 51,707
  • Уніати: 17592

Примітки[ред.ред. код]

  1. Biondich, Mark; Stjepan Radić, the Croat Peasant Party, and the politics of mass mobilization, 1904-1928; University of Toronto Press, 2000 ISBN 0-80208-294-7, page 9
  2. Marcus Tanner, "A nation forged in war", Yale University Press, ISBN 0-300-09125-7, page 99
  3. According to articles 56 and 57 of Nagodba only official language in Croatia is Croatian (Po čl. 56. i 57. Hrvatsko-ugarske nagodbe u Hrvatskoj je u službenoj uporabi samo hrvatski jezik), Dragutin Pavličević, "Povijest Hrvatske", Naklada Pavičić, Zagreb, 2007, ISBN 978-953-6308-71-2, page 273
  4. 56. In the whole territory of Croatia-Slavonia the Croatian language is the language alike of the Legislature, the Administration and the Judicature. 57. Inside the frontiers of Croatia-Slavonia the Croatian language is prescribed as the official language for the organs of the Joint Government also. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba2.htm - online text from Robert William Seton-Watson, "The Southern Slav Question and the Habsburg Monarchy", London, Constable and Co., 1911, ISBN 0-72222-328-5, page 371
  5. Austro-Hungarian census documents [1]
  6. Charles Jelavich, South Slav nationalisms - textbooks and Yugoslav Union before 1914; Ohio State University Press, 1990; pp. 171-173 ISBN 0-81420-500-3
  7. Jelena Milojković-Djurić, The Eastern question and the voices of reason: Austria-Hungary, Russia, and the Balkan States, 1875-1908; East European Monographs, 2002; pp. 82-83 ISBN 0-88033-490-8
  8. Rothschild, Joseph (1974). East Central Europe Between the Two World Wars (3rd ed.). Volume 9. University of Washington Press. p. 155. ISBN 0295953578.
  9. Biondich 2000, p. 15
  10. Ivo Goldstein, Nikolina Jovanović; Croatia: a history; C. Hurst & Co. Publishers, 1999 ISBN 1-85065-525-1
  11. а б Constitution of Union between Croatia-Slavonia and Hungary
  12. The Hungaro-Croatian Compromise(хор.)
  13. Britannica 2009 Nagodba
  14. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba3.htm The Hungaro-Croatian Compromise of 1868 (The Nagodba), III
  15. а б Biondich 2000, p. 11
  16. Seton-Watson, Hugh (1945). Eastern Europe Between the Wars, 1918—1941 (3rd ed.). CUP Archive. p. 434. ISBN 100128478X.

Посилання[ред.ред. код]