Королівство Хорватія і Славонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Kraljevina Hrvatska i Slavonija
Horvát-Szlavón Királyság

Королівства Хорватії і Славонії
Землі корони Святого Стефана
Австро-Угорській імперії)
1868 – 1918 Держава Словенців, Хорватів і Сербів Flag of the State of Slovenes, Croats and Serbs.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
Carevka
Lijepa naša domovino
Розташування Хорватії
Мапа Королівства Хорватія і Славонія (червоний) ТСО. 1885. 1885. Королівство було частиною Транслейтанії. Решта Австро-Угорщини світло-сірі.
Столиця Загреб
Мови Хорватська,[1][2][3] [4] Сербсько-хорватська,[5][6][7] Угорська
Релігії Католицизм
Форма правління Монархія
Історичний період Австро-Угорщина
 - 1867 Компроміс 29 травня 1867
 - Засновано 1868
 - об'єднання у Державу Словенців, Хорватів і Сербів 29 Жовтня
Площа
 - 1910 42 541 км2
Населення
 - 1880 1 892 499 осіб
 - 1910 2 621 954 л.
     Густота 61,6 осіб/км² 
Валюта Гульден (до 1892)
крона (з 1892)
Попередник
Наступник
Flag of Croatia Landesfarben.gif Королівство Хорватія (Габсбурги)
Flag of the Kingdom of Slavonia.gif Королівство Славонія
Держава Словенців, Хорватів і Сербів Flag of the State of Slovenes, Croats and Serbs.svg
Area source:[8] Population source:[9]

Королівство Хорватія і Славонія (хорв. Kraljevina Hrvatska i Slavonija, угор. Horvát-Szlavónia Királyság; нім. Königreich Kroatien und Slawonien) - сполучене королівство, що входило до складу Австро-Угорської монархії і належало до Транслейтанської частини її; складалося з королівства Хорватії, королівства Славонії і розташованої між цими обома землями так званої колишньої Хорватсько-Славонської Військової Границі. Межувало на півночі і сході з Угорщиною, від якої відокремлювалось річками Дравою і Дунаєм, на південно-сході та сході - з Сербією і Боснією, відокремлюючись від них річкою Савою, на південному заході - з Далмацією, Істрією і Адріатичним морем, на північно - заході - з Крайною та Штирією. Вся країна має площу 42 535,25 км ², з яких на Хорватію припадає 13 525,14 км ², на Славонію - 9 435,68 кв ² і на колишню Військову Границю- 19 574,43 км ². Хорватія має поділ на п'ять комітатів, а Славонія - на три.

Королівством керував Габсбург король-імператор Австро-Угорщини (Kaiser Und König), як король Угорщини. Він мав титул "король Хорватії і Славонії". Король призначив Бана Хорватії і Славонії.

Королівство підкреслювало свої претензії на Королівство Далмація своєю титульною назвою "триєдине Королівство Хорватії, Славонії і Далмації" яке використовувалось в Транслейтанії, яке також мало історичну назву Хорватське Королівство. Далмація була кронландом в складі Цислейтанії. Претензії мали підтримку угорського уряду, за для збільшення впливу угорців у дуалістичній імперії. Унія між двома хорватськими теренами Австро-Угорщини, так і не відбулася [10]] Відповідно до статті 53 хорватсько-угорської угоди, яка регулювала політичний статус Хорватії в Угорщині у складі Австро-Угорщини, офіційний титул був "Бан Королівства Далмація, Хорватія і Славонія". [11][12]

Історія[ред.ред. код]

Королівство Хорватії-Славонії було створено в 1868 році, коли колишні королівства Хорватія і Славонія були об'єднані в одне королівство. Хорватська парламент, не легітимно обраний, підтвердив підпорядкованість Хорватії-Славонії Угорщині в 1868 році з підписанням конституції угорсько-хорватськго Союзу за назвою Nagodba[13] . Це королівство включало частини сучасної Хорватії та Сербії (східну частину Срему).

Після австро-угорської угоди 1867 р. єдиним відкритим питанням у новий державі, був статус Хорватії, яке було вирішено з угорсько-хорватським компромісом 1868 року, коли було досягнуто згоди між парламентом Угорщини, з одного боку, і парламентом Хорватії-Славонії, з іншого боку, спільним прийняттям конституційних спірних питань між ними[11]

Уряд[ред.ред. код]

Автономний уряд або уряд крайовий (хорв. Zemaljska vlada), створений в 1868 в Загребі, до 1914 року володів трьома відомствами:

  • Департамент внутрішніх справ (хорв. Odjela ZA unutarnje poslove);
  • Департамент з релігії та освіти (хорв. Odjel za bogoštovlje i nastavu);
  • Департамент з питань юстиції (хорв. Odjel za pravosuđe).

У 1914 році був доданий четвертий відділ національної економіки (хорв. Odjel za narodno gospodarstvo).

На чолі автономного уряду в Хорватії-Славонії стояв Бан, який був відповідальним перед хорватсько-славонсько-далматинським парламентом[14]


Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ Королівства Хорватія і Славонія

У листопаді 1874, за часів правління бана Івана Мажуранича, Хорватії-Славонія була поділена на вісім округів[15]:

  1. Модруш-Рієка округ
  2. Загребський округ
  3. Вараждинський округ
  4. Бєловаре-Крижевці округ
  5. Віровітіцький округ
  6. Пожега округ
  7. Срем округ
  8. Ліка-Крбава округ

Ліка-Крбава стало округом після включення Хорватської Військової Границі в Королівство Хорватії і Славонії в 1881 році[15]. Повіти були згодом розділені на 77 районів, які потім були розділені на округи і муніципалітети.

Демографія[ред.ред. код]

Згідно з переписом 1910, загальна чисельність населення 2,621,954, наступних національностей[16]:

Національність[ред.ред. код]

  • Хорвати: 1638354 (62,5%)
  • Серби: 644955 (24,6%)
  • Німці: 134078 (5%)
  • Угорці: 105948 (4,1%)
  • Інші: 98619 (+3,8%)

Релігія[ред.ред. код]

  • Римо-католики: 1,877,833
  • Православні: 653,184
  • Протестанти: 51,707
  • Уніати: 17592

Примітки[ред.ред. код]

  1. Biondich, Mark; Stjepan Radić, the Croat Peasant Party, and the politics of mass mobilization, 1904-1928; University of Toronto Press, 2000 ISBN 0-8020-8294-7, page 9
  2. Marcus Tanner, "A nation forged in war", Yale University Press, ISBN 0-300-09125-7, page 99
  3. According to articles 56 and 57 of Nagodba only official language in Croatia is Croatian (Po čl. 56. i 57. Hrvatsko-ugarske nagodbe u Hrvatskoj je u službenoj uporabi samo hrvatski jezik), Dragutin Pavličević, "Povijest Hrvatske", Naklada Pavičić, Zagreb, 2007, ISBN 978-953-6308-71-2, page 273
  4. 56. In the whole territory of Croatia-Slavonia the Croatian language is the language alike of the Legislature, the Administration and the Judicature. 57. Inside the frontiers of Croatia-Slavonia the Croatian language is prescribed as the official language for the organs of the Joint Government also. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba2.htm - online text from Robert William Seton-Watson, "The Southern Slav Question and the Habsburg Monarchy", London, Constable and Co., 1911, ISBN 0-7222-2328-5, page 371
  5. Austro-Hungarian census documents [1]
  6. Charles Jelavich, South Slav nationalisms - textbooks and Yugoslav Union before 1914; Ohio State University Press, 1990; pp. 171-173 ISBN 0-8142-0500-3
  7. Jelena Milojković-Djurić, The Eastern question and the voices of reason: Austria-Hungary, Russia, and the Balkan States, 1875-1908; East European Monographs, 2002; pp. 82-83 ISBN 0-88033-490-8
  8. Rothschild, Joseph (1974). East Central Europe Between the Two World Wars (3rd ed.). Volume 9. University of Washington Press. p. 155. ISBN 0-295-95357-8.
  9. Biondich 2000, p. 15
  10. Ivo Goldstein, Nikolina Jovanović; Croatia: a history; C. Hurst & Co. Publishers, 1999 ISBN 1-85065-525-1
  11. а б Constitution of Union between Croatia-Slavonia and Hungary
  12. The Hungaro-Croatian Compromise(хор.)
  13. Britannica 2009 Nagodba
  14. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba3.htm The Hungaro-Croatian Compromise of 1868 (The Nagodba), III
  15. а б Biondich 2000, p. 11
  16. Seton-Watson, Hugh (1945). Eastern Europe Between the Wars, 1918—1941 (3rd ed.). CUP Archive. p. 434. ISBN 100128478X.

Посилання[ред.ред. код]