Корчула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Корчула
Korčula
Вид на місто Корчула з заходу
Вид на місто Корчула з заходу
Карта

Croatia - Korcula.PNG

Місце знаходження Адріатичне море
Координати 42°56′05″ пн. ш. 16°51′12″ сх. д. / 42.93472° пн. ш. 16.85333° сх. д. / 42.93472; 16.85333Координати: 42°56′05″ пн. ш. 16°51′12″ сх. д. / 42.93472° пн. ш. 16.85333° сх. д. / 42.93472; 16.85333
Площа 276.03 км²
Найвища точка 569 м
Країна Хорватія Хорватія
Адм. одиниця Дубровницько-Неретванська жупанія
Населення (2001) 16 182

Ко́рчула (хорв. Korčula Аудіо слухатиопис файлу, грец. Κορκυρα Μελαινα, лат. Corcyra Nigra, італ. Curzola Курцола) — хорватський острів в Адріатичному морі поблизу узбережжя Далмації на півдні країни.

Географія[ред.ред. код]

Площа острову — 276,03 км², довжина — 46,8 км, ширина — 7,8 км, довжина берегової лінії — 181,7 км. Населення Корчули — 16 182 особи (2001)[1]. Таким чином Корчула є другим за чисельністю населення острів Хорватії після Крка. Найбільші населені пункти острова — міста Корчула, Блато і Вела-Лука. Місто Корчула розташоване у північно-східній частині острова, його населення становить 3 232 особи (2001).

Корчула належить до групи південно-далматинськіх островів. Від півострова Пельєшац острів відокремлений вузькою Пельєшацькою протокою (завширшки від 900 до 3 000 метрів). На схід від острова Корчула розташований Млет, на захід — Віс, на північний захід — Хвар. Найвищі вершини острова — Клупца (568 метрів) і Ком (510 метрів). Клімат на Корчулі — м'який, середземноморський. Середня температура в січні — +9,8 °C, в липні — +26,9 °C[2]. Більша частина острова вкрита типовими для Адріатики сосновими лісами.

Транспорт[ред.ред. код]

Дорога між Корчулою і Домінче

Корчула сполучається з материковою Хорватією регулярними поромними рейсами. Пороми з'єднують містечко Домінче (7 км від м. Корчула) з містом Оребіч на Пельєшаці; місто Корчулу зі Сплітом, Дубровником, островами Хвар і Млет, а також з італійським містом Барі, місто Вела-Лука зі Сплітом і островом Ластово. Пасажирські катери курсують в Оребіч від пристані в межах міста Корчула. Крім того, зі Спліта в Корчулу ходять швидкісні пасажирські катамарани[3].

Через весь острів пролягає автошлях, що з'єднує селище Лумбарда на східному окраї острова, місто Корчула та місто Вела-Лука на західному кінці. Друга головна автодорога прямує з міста Корчула на захід, минає низку прибережних селищ і закінчується тупиком у селищі Рачішце.

Неподалік міста Корчула є невеликий аеродром, який теоретично здатний приймати малі літаки, проте практично він не використовується.

Історія[ред.ред. код]

Історія острова сягає корінням глибокої давнини. Так, на Корчулі були виявлені кургани епохи неоліту, фінікійські поселення, залишки давньогрецької колонії[4]. У VIII столітті на острів, як і на решту далматинського узбережжя прийшли слов'янські племена, хоча основна частина населення острову аж до пізнього середньовіччя була романомовною.

Старе місто Корчули. Вид з моря

Протягом XIIXV століть Корчула багато разів переходила з рук у руки. Островом управляли місцеві слов'янські князьки, Венеціанська республіка, Угорщина, Генуезька республіка, Корчула мала навіть нетривкий період незалежності, належала Дубровницькій республіці, доки в 1420 році остаточно не підпала під контроль венеціанців. У період незалежності на Корчулі 1214 року був виданий т.зв. Корчуланський статут — звід законів, який визначив статус острова і став одним з найстаріших з відомих у історії юридичних документів Далмації[5].

Згідно з місцевою традицією, саме в місті Корчула в 1254 році народився великий мандрівник Марко Поло[4]. В 1298 році поряд із островом відбулася морська битва між флотами Генуї та Венеції, що закінчилася перемогою генуезців. Марко Поло, можливо, брав участь у цій битві на боці венеціанців, був узятий у полон і відвезений до Генуї, де у в'язниці і надиктував книгу про свої подорожі[4].

У 1797 році Венеціанська республіка була розділена між Францією та Габсбурзькою імперією. Корчула відійшла Габсбургам, проте під час наполеонівських воєн у 1806 році острів був зайнятий французами і включений до складу французької імперії. В 1807 році Корчула була взята об'єднаними силами чорногорців і російського флоту під командуванням Д. М. Сенявіна[6][7], проте після завершення війни в 1815 році Корчула разом з далматинським узбережжям відійшла Австрії.

В 191821 роках острів окупували італійці, після першої світової війни він став частиною Королівства Югославії. Під час другої світової війни острів був знову зайнятий італійцями. Вузькою Пельєшацькою протокою, як і в Середні віки, проліг державний кордон, тільки тепер не між Венецією і Дубровницькою республікою, а між Італією й Незалежною Державою Хорватія усташів. На острові активно діяв антифашистський партизанський рух і до 1943 року партизани повністю встановили контроль над Корчулою. Після нетривалого вторгнення на острів німецьких військ, у 1944 році він був повністю звільнений.

Після закінчення війни Корчула увійшла до складу Хорватії, на той час одну з республік СФРЮ. Після розпаду останньої в 1990 році острів став частиною незалежної Хорватії.

Економіка[ред.ред. код]

Основу економіки острова складає туризм, а також сільське господарство. Основними культурами, культивованими на острові, є виноград, оливки та фрукти. Як і на решті островів Далмації на Корчулі розвинене рибальство і первинна переробка риби. Острів Корчула знаменитий своїми виноробними традиціями, адже саме тут виробляються знамениті хорватські білі вина «Грк» і «Пошип».

Пам'ятки і традиції[ред.ред. код]

Фортечні мури міста Корчула
  • Вела Спіла — печера, біля міста Вела Лука, в якій знайдені численні артефакти, які датуються епохами мезоліту і неоліту.
  • Старе місто Корчули — добре збережений взірець середньовічного далматинського міста з вузькими вуличками та старовинними будівлями. Центральний міський собор св. Марка (побудований 1301 р., перебудовувався аж до 1806 р.) поєднує елементи готики та ренесанса. Фортечні мури також доступні для відвідання туристами.
  • «Морешка» — лицарський танець XV століття, що відтворює битву з турками і був дуже популярним по всьому Середземномор'ю, до тепер зберігся лише в місті Корчула. Репрезентуючи добро і зло, а також у алегоричний спосіб, християн і мусульман, «армії білого і чорного королів» виборюють у танці дівоче кохання. У літній період театралізоване танцювальне дійство «Морешка» влаштовують і демонструють (у першу чергу в розрахунку на туристів, як іноземних, так і внутрішніх) щотижня.

Виноски[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]