Піратство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор піратів у XVIII ст.
Пірати

Піратство — явище морського розбою, широко відоме ще з стародавніх часів. В минулому його роль була досить вагомою, у сучасності піратство вже не грає колишньої ролі, однак досі збереглося в деяких регіонах.

Згідно зі ст. 101 Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 (ратифіковано Україною 3 червня 1999)

« піратство — це будь-який неправомірний акт насилля, затримання або будь-який грабіж, що здійснюється з приватною метою екіпажем або пасажирами будь-якого приватного судна проти будь-якого судна, особи або майна на борту судна  »

.

Піратством вважається добровільна участь у використанні судна, якщо було відомо про те, що судно є піратським. До піратства також відноситься підбурювання або свідоме сприяння таким злочинним діям.

Назви[ред.ред. код]

Пірати[ред.ред. код]

Пірати (лат. pirata, від грец. πειρατής, пов'язане зі словом πειράω («випробувати») — ті, хто випробовує долю, загальна назва морських розбійників, які грабували кораблі й діяли як в мирний, так і у воєнний час.

Браконьєри[ред.ред. код]

Браконьєри — мисливці, які готували м'ясо вбитих ними тварин. Його солили, потім підсушували і коптили на густому димі. Приготоване таким способом м'ясо було легко зберігати в умовах тропіків і воно користувалось великим попитом на Антильських островах. Браконьєри з'явились в Карибському морі в 30-х роках 17 століття, в той час, коли іспанці, захоплені золото ацтеків, майя та інків, незабаром після відкриття Нового Світу покинули свої колонії на Антільських островах, вирушивши на Американський материк. На островах вони залишили привезені ними з Європи домашніх тварин: корів, кіз, овець і свиней, які з покинутих дворів пішли в лісові хащі, поклавши там початок особливому різновиду здичавілих домашніх тварин. Саме на цих звірів полювали буканьєри - вихідці із середовища французьких моряків або корсари і пірати із загиблих кораблів, які оселились на Іспаньйолі (стара назва о. Гаїті). Займались землеробством, скотарством, вичинкою і торгівлею шкіри.

Флібустьєри[ред.ред. код]

Флібустьєри (фр. flibustier, голланд. vrijbuiter — «той, який вільно грабує») — французька назва «буканьєрів». Займались виготовленням і торгівлею шкіри. Інколи займались пограбуванням рибалок в морі. Таким чином, буканьєри й флібустьєри вели більш-менш мирний та осілий спосіб життя.

Інші[ред.ред. код]

  • Тевкри – пірати Близького Сходу в XV—XI століттях до н. е., один із народів моря.
  • Долопійці – давньогрецькі пірати, відомі також як сирійці, в 2 половині VI ст. до н.е. селились на острові Скірос. Основний район дій – Егейське море.
  • Ушкуйники – новгородські річкові пірати, які займались піратством по всій Волзі приблизно у 14 ст. н.е.
  • Берберзькі пірати – пірати Північної Африки, які курсували на швидкісних суднах в Середземному морі. Крім нападів на торгові судна здійснювали також рейди і на прибережні землі з метою захоплення рабів. Базувались в портах Алжиру і Марокко, часто були їх реальними правителями. Довгий час з ними боровся Мальтійський орден.
  • Приватир (від англ.— privateer) – англійська назва капера чи корсара.
  • Печелінг чи флекселінг – так в Європі і в Новому Світі називали голландських каперів.
  • Клефти чи морські гайдуки – грецькі пірати епохи Османської імперії, які нападали в основному на турецькі кораблі.

Новітній час[ред.ред. код]

Останнім часом найнебезпечнішими вважаються води біля узбережжя Сомалі. Також небезпечними є західне й східне узбережжя Африки, Карибське море, прибережні води Коста-Ріки, Бразилії, Колумбії, райони Південно-Східної Азії і Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

За 2008 було захоплено 49 суден, на борту яких знаходилися 889 осіб, 11 осіб при цьому загинули, 21 вважаються зниклими безвісти, ще на 46 суден було здійснено напад. На Аденську затоку та Сомалі приходиться захоплення 42 суден та 815 членів екіпажів.

Відповідно до норм міжнародного права військові судна можуть надавати допомогу захопленому кораблю тільки на своїй території. Тому пірати, отримавши викуп, часто залишаються непокараними. Дві головні світові організації, що займаються протидією піратству — Міжнародна морська організація (The International Maritime Organization — IMO) та Міжнародне морське бюро (The International Maritime Bureau — IMB), — на практиці можуть тільки надати рекомендації, щодо дій у разі захоплення судна, а також нанести на карти зони ризику.

Боротьбі з цим явищем світові організації не приділяють належної уваги, тому що економічний збиток від піратства становить дуже незначну частину міжнародної морської торгівлі.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Маховский Я. История морского пиратства / Пер. с пол. В.Л.Кона. — К.: Свенас, 1992. (рос.)
  • Нойкирхен Х. Пираты. — К.: Республиканский Центр духовной культуры. Общество "Знание" Украины, 1992. (рос.)
  • Панченко В.В. Міжнародно-правові аспекти захисту суден // Європейські перспективи Науковий журнал - № 3, 2010

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.