Палатинська бібліотека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пала́тинська бібліотека (лат. Bibliotheca Palatina, «Пфальцська Бібліотека») — бібліотека в німецькому місті Гайдельберзі, що була однією з найважливіших бібліотек епохи Відродження в Німеччини й налічувала близько 5000 друкованих книг та 3524 рукописів.

Історія[ред.ред. код]

У 1430-х роках, курфюрст Людвіг III заснував так звану штифтову бібліотеку (Stiftsbibliothek) в Соборі Святого Духа в Гайдельберзі, оскільки в ньому було добре освітлення для читання. Це зібрання стало ядром Палатинської колекції, заснованої курфюрстом Отто Генріхом в 1550-х, який об'єднав Монастирську бібліотеку з колекціями університетської бібліотеки Гайдельберга та бібліотеки власного замку. Серед найцінніших манускриптів Палатинської бібліотеки були Золотий кодекс з Лорша епохи Карла Великого, Соколина книга (нім. Falkenbuch, De arte venandi cum avibus, cpl 1071), написана Фрідріхом II, та Манесський кодекс (cpg 848).

Потім колекція була розширена за рахунок придбаної бібліотеки Ульріха Фуггера, яка включала, зокрема, ілюстроване Саксонське зерцало (cpg 164). Йосип Скалігер вважав, що Фуггерівська бібліотека, одні лише манускрипти якої оцінювалися в 80 000 крон, перевершує папську.[1] З такою кількістю цінних манускриптів Палатинська бібліотека була бібліотекою національного значення. Після розширення фондів у XVI столітті, її називали «матір'ю всіх бібліотек».[2]

Курпфальц дуже постраждав у роки Тридцятирічної війни, в 1622 році Гайдельберг було сплюндровано Католицькою лігою, ватажок якої, граф Тіллі, перебував на службі курфюрста Баварії Максиміліана I. Хоча багато книги було пошкоджено або розкрадено[1] під час розграбування міста, Максиміліан вирішив, що буде розсудливо конфіскувати рукописи, що залишилися, й передати їх в дар папі римському Григорію XV «на знак відданості й поваги»[3]. Книги, в тому числі особисті книги останнього хранителя бібліотеки Яна Грутера, було переправлено через Альпи до Риму на 200 мулах під наглядом схоласта Аллатіуса.

З 1623 року бібліотека повністю увійшла до Ватиканської бібліотеки, при цьому в кожному томі було збережено аркуш з гербом Віттельсбахів.

За договором в Толентіно (1797), папа передав 37 манускриптів Французькій республіці, які потім зберігалися в паризькій Національній бібліотеці. Після Віденського конгресу, що проголосив «повне повернення предметів мистецтва, вкрадених Францією у інших країн»[1], спірні рукописи було передано до Гайдельберга, а не до Риму.

1816 року Карл Август фон Гарденберг та Ігнац фон Вессенберг переконали папу Пія VII передати 847 манускриптів (переважно німецькою мовою, т. зв. Codex Palatinus Germanicus) бібліотеці Гайдельберзького університетові. Під час святкування 600-річного ювілею університету в 1986 році деякі інші книги із зібрання Палатинской бібліотеки було виставлено в Соборі святого Духа.

Рукописи Палатинської бібліотеки були повністю оцифровані 2009 року й доступні через Інтернет. Книги, що знаходяться в Німеччині, доступні з 1996 року у формі мікрофіш.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Фрідріх II, зображений у De arte venandi cum avibus
  • Leonard Boyle (ed.) : Bibliotheca Palatina, Druckschriften, Microfiche Ausgabe, München 1989–1995, ISBN 3-598-32880-X (Gesamtwerk), ISBN 3-598-32919-9 (Index)
  • Elmar Mittler (ed.) : Bibliotheca Palatina, Druckschriften, Katalog zur Mikrofiche-Ausgabe, Band 1-4, München 1999, ISBN 3-598-32886-9
  • Ludwig Schuba, Die medizinischen Handschriften der Codices Palatini Latini in der Vatikanischen Bibliothek, Wiesbaden, 1981, Dr. Ludwig Reichert Verlag (Kataloge der Universitätsbibliothek Heidelberg 1), ISBN 3-88226-060-2
  • Ludwig Schuba, Die Quadriviums-Handschriften der Codices Palatini Latini in der Vatikanischen Bibliothek, Wiesbaden 1992, Dr. Ludwig Reichert Verlag (Kataloge der Universitätsbibliothek Heidelberg 2), ISBN 3-88226-515-9
  • Dorothea Walz, Die historischen und philosophischen Handschriften der Codices Palatini Latini in der Vatikanischen Bibliothek (Cod. Pal. Lat. 921–1078), Wiesbaden 1999, Dr. Ludwig Reichert Verlag (Kataloge der Universitätsbibliothek Heidelberg 3), ISBN 3-89500-046-9
  • Henri Omont, Présentation du Codices manuscripti Palatini graeci bibliothecae Vaticanae, par J. B. Pitra et Henry Stevenson senior., Bibliothèque de l'École des chartes, 1886, 47, p. 288-292.
  • I. Schunke, Die Einbände der Palatina in der Vatikanischen Bibliothek, Vatikanstadt, 1962, 3 vol.
  • Augustin Theiner, Die Schenkung der Heidelberger Bibliothek, 1844
  • Friedrich Wilken, Die Geschichte der Bildung, Beraubung und Vernichtung der alten Heidelberger Büchersammlungen, 1817
  • Bibliotheca Palatina. Katalog zur Ausstellung vom 8.7.–2. November 1986 in der Heiliggeistkirche Heidelberg, hrsg. von Elmar Mittler, Heidelberg, 1986, 2 vol. (Heidelberger Bibliotheksschriften 24)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в The Classical Journal for March and June 1816, page 212.
  2. Bibliotheca Palatina
  3. Luther: Lectures on Romans, ed. by Wilhelm Pauck. Westminster John Knox Press, 1961. ISBN 0664241514. Page xxii.