Пецух Григорій
| Пецух Григорій | |
|---|---|
| Народився |
23 січня 1923 Флоринка, Ґміна Ґрибув, Новосандецький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
24 листопада 2008 (85 років) Закопане, Малопольське воєводство, Республіка Польща |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Академія образотворчих мистецтв у Варшаві |
| Знання мов | польська |
| Нагороди |
 |
Григо́рій Пе́цух (пол. Grzegorz Pecuch; *23 січня 1923, с. Флоринка, Новосондецький повіт — †24 листопада 2008, Закопане) — польський скульптор українського походження.
Біографія[ред. | ред. код]
Першою його школою став монастир отців-студитів в Уневі. Навчаючись там на кравця, юний лемко так зачудувався портретом Андрея Шептицького, що власноруч на дошці з липи виконав плоскорізьбу-барельєф митрополита і подарував йому цей перший власний твір.
В 1940 р. німці вивезли 17 річного Григорія Пецуха на примусові роботи під Гамбург. Тут він доглядав корів в одного жорстокого бауера. Тут він перебував п'ять років серед нелюдських обставин: «Жив я там тільки з коровами, кіньми і свинями, жив у такій клітці що підлоги тільки бетон, не було печію Взимку гріли мене крови в стайні. Навіть ще на шиї лишилися плями від коров'ячих лишаїв, які перекинулися на мене і з міста злазила шкіра» До свого села Фльоринки він повернувся лише 1945 р.
Професійну освіту Григорій Пецух здобув в образотворчому технікумі міста Закопане (в середій мистецькій школі в Закопаному[1]) та у Варшавській академії мистецтв (закінчив 1956[1]). Саме батьківська, лемківська земля стала першим свідком творчого успіху художника та різьбяра.
Г. Пецух — автор і пам'ятникових композицій, зокрема портрета-барельєфа Богдана Лепкого на Раковицькому цвинтарі у Кракові. Г. Пецух зробив внесок в обличчя Закопаного — курортного містечка в Татрах, створюючи його український вимір.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Працюючи в Закопаному, Г. Пецух включився в суспільну працю УСКТ, він дописував цінні статті на Лемківську сторінку, що виходила при тижневику «Наше Слово», від 1956 року. Григорій був також прихильником «Об'єднання лемків в Польщі» і спонсором журналу «Ватра», який виходить в Ганьчовій на Горличчині за редаґування Петра Шафрана.
Світове визнання[ред. | ред. код]
Роботи експонувались на виставках у Польщі, США, Голландії, Норвегії, Німеччині, Іспанії, Угорщині, Болгарії, Росії, Чехії та Словаччині.
Різьбярські твори майстра є у багатьох музеях Польщі, у приватних колекціях багатьох країн світу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Стех Я. Барви життя й різьби Григорія Пецуха [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] Джерело: http://www.homin.ca/news_view.php?category=literature&news=4818〈=ua
Посилання[ред. | ред. код]
- Григорій Пецух. Виставка різьби [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Краків : Галерея українського мистецтва при Фундації св. Володимира, 1993. — 8 с.
- «Наше Слово» Помер Григорій Пецух
- «Дуда» Помер Григорій Пецух[недоступне посилання з липня 2019]
|
